24 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/10044/25
адміністративне провадження № К/990/54032/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л.І., Хохуляка В.В,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року
у справі № 420/10044/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 420/10044/25, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1044/15-32-13-05 від 13 червня 2024 року про опис майна у податкову заставу та зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис, яким здійснено обтяження майна та майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу у повному обсязі, згідно з актом опису майна №4 50/15-32-13-02-35 від 03 липня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 420/10044/25, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 8 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що положення частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України є чіткими, зрозумілими та вичерпними. Лише у випадках визначених цією частиною суд зобов'язаний розглядати за правилами загального позовного провадження, в інших випадках суд має можливість здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Підтвердженням цього є частина шоста статті 12 Кодексу адміністративного судочинства, якою визначено, які справи в розумінні цього Кодексу є справами незначної складності. Зокрема, пунктом 10 частини шостої цієї статті визначено, що справами незначної складності є, в тому числі, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши зміст позовних вимог у взаємозв'язку з частинами четвертою та шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на те, що правовідносини, які виникли у цій справі дозволяють суду першої інстанції здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що предмет позову визначений позивачем у цій справі не зобов'язує суд здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин четвертої та шостої статті 12, частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання позивача на «суттєве перевищення грошового порогу, встановленого законодавцем для віднесення справ до категорії незначної складності», Суд зазначає таке.
Визначений позивачем предмет позову свідчить про немайновий характер спірних правовідносин. За таких обставин відсутні правові підстави для застосування будь-яких вартісних критеріїв, у тому числі «грошового порогу», передбачених законодавством для кваліфікації справ за майновою ознакою.
Відтак наведені позивачем доводи щодо перевищення відповідного грошового порогу є юридично неспроможними та не можуть впливати на визначення категорії складності цієї справи.
Стосовно посилання позивачки на наявність провадження у справі № 420/27569/24, яке, на її думку, є невід'ємною частиною фактичного фону цього спору, Суд зазначає таке.
При вирішенні питання щодо порядку розгляду конкретної адміністративної справи суд виходить виключно з матеріалів поданої позовної заяви, у якій визначаються предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин, а також обставини, що мають значення для вибору відповідного виду провадження.
Наявність інших судових проваджень, у тому числі пов'язаних за суб'єктним складом, фактичними обставинами або правовою природою спору, не може і не повинна впливати на визначення порядку розгляду справи в межах конкретного адміністративного провадження, оскільки таке визначення здійснюється автономно, з урахуванням виключно змісту та характеристик заявлених у цій справі вимог.
Отже, сам по собі факт існування іншого судового провадження не є юридично значущою обставиною для вирішення питання про порядок розгляду справи, а відповідні доводи позивачки не спростовують правомірності обраного судом процесуального режиму її розгляду.
Щодо посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, то вони у поданій касаційній скарзі відсутні. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника із ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 243, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №420/10044/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіР.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк