Справа № 320/60160/24 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
22 грудня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В.,
за участю секретаря: Михайлової І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, в якому просило:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2024 №00677350702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, код платежу 11021000, в сумі 68 127 099,00 грн, з яких за податковими та / або іншими зобов'язаннями 62 821 846,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 305 253,00 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2024 №00677360702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 11021000, в сумі 44 616 618,00 грн, з яких за податковими та / або іншими зобов'язаннями 35 693 294,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8 923 324,00 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2024 №00677390702, яким застосовано штраф у сумі 146 739,00 грн на підставі п.1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2024 №00677280702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 084 381,00 грн, декларація №9376340191 від 19.01.2024 за грудень 2023 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2024 №00677350702, №00677360702, №00677390702 та №00677280702.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43 299,02 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано апеляційні скарги, в яких просить скасувати спірні рішення суду, відмовивши в задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та стосуються того, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. ГУДПС у м. Києві зазначає, що платником податків надавалися лише частково первинні документи за перевіряємий період у зв'язку із чим неодноразово складалися акти ненадання документів до перевірки. Наголошено, що платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. Крім того, вказано на безпідставне стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які були завищеними.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг, спірні рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційних скарг, а спірні рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2012 по 31.12.2023 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами перевірки складено акт №53939/Ж5/26-15-07-02-06-03/40030900 від 27.05.2024 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI», яким встановлено порушення:
1. пп. 44.1.1 44.2 cт. 44, п.134.1.1 п. 134.1 cт. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 62 821 846 грн., в тому числі по періодам: за 2017 рік-1 824 596 грн.; за 2019 рік - 2142 грн.; за 2020 рік - 654 557 грн.: за 2021 рік -27 376 871 грн.; за 2022 рік -13 569 406 грн.; за 2023 рік- 19 394 273 грн.;
2. п.198.5 «г» ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 35 693 294 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2017 року - 958 645 грн.; за травень 2017 року - 737 001 грн.; за червень 2017 року - 81 002 грн.; за липень 2017 року - 27 640 грн.; за серпень 2017 року - 645 грн.; за вересень 2017 року - 83 333 грн.; за жовтень 2017 року- 144 035 грн.; за листопад 2017 року - 917 грн.; за грудень 2018 року - 500 грн.; за червень 2019 року - 1877 грн.; за серпень 2020 року - 11 849 грн.; за вересень 2020 року - 51 275 грн.; за жовтень, 2020 року - 36 830 грн.; за листопад 2020 року - 853 656 грн.; за грудень 2020 року - 106 107 грн.; за січень, 2021 року - 1606 584 грн.; за лютий 2021 року- 278 039 грн.; за березень 2021 року - 984 146 грн.; за квітень 2021 року - 2 370 954 грн.; за травень 2021 року- 2 005 649 грн.; за червень 2021 року - 3 017 645 грн.; за липень 2021 року - 3 811 755 грн.; за серпень 2021 року - 570 595 грн.; за жовтень 2021 року - 1 454 496 грн.; за листопад 2021 року - 1 454 232 грн.; за грудень 2021 року - 966 142 грн.; за січень 2022 року - 194 691 грн.; за вересень 2022 року - 128 946 грн.; за жовтень 2022 року-745 635 грн.; за грудень 2022 року -1 236 744 грн.; за січень 2023 року - 97 962 грн.; за березень 2023 року - 58 457 грн.; за квітень 2023 року - 358 925 грн.; за травень 2023 року - 223 598 грн.; за липень 2023 року - 258 598 грн.; за серпень 2023 року - 13 815 грн.; за вересень 2023 року - 128 970 грн.; за жовтень 2023 року - 1 300 491 грн.; за листопад 2023 року - 3 334 700 грн.; за грудень 2023 року - 5 996 213 гривень та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за грудень 2023 року па суму 1 084 381 грн;
3. п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ "ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI" не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: за квітень 2017, за травень 2017, за червень 2017, за липень 2017, за серпень 2017, за вересень, 2017 за жовтень 2017, за листопад 2017, за лютий 2018, за листопад 2018, за грудень 2018, за січень 2019, за лютий 2019, за березень 2019, за квітень 2019, за травень 2019, за червень 2019, за грудень 2019, за липень 2020, за серпень 2020, за вересень 2020, за жовтень, 2020. за листопад 2020, за грудень 2020 за січень 2021, за лютий 2021, за березень 2021, за квітень 2021, за травень 2021, за червень, 2021, за липень, 2021, за серпень 2021, за жовтень 2021, за листопад 2021, за грудень 2021, за січень 2022, за лютий 2022, за травень 2022, за червень 2022, за липень 2022, за серпень, 2022, за вересень 2022 за жовтень 2022, за листопад 2022, за грудень 2022, за січень 2023, за лютий 2023, за березень 2023, за квітень 2023, за травень 2023, за червень 2023, за липень 2023, за серпень 2023, за вересень 2023, за жовтень 2023, за листопад 2023, за грудень 2023, на загальну суму 36 777 312, 00 грн;
4. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п.57.1 ст. 57 п. 168.1.2, п. 168.1.5 п. 168.1,пп. 168.4.4, пп.168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 cr.171 пп. «e» п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством несвоєчасно сплачено до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб за березень - грудень 2022 та січень - червень 2022 року; не дотримання вимог п. 4 розділу ІV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 встановлено несвоєчасне подання звітності за 1 квартал 2022 року,
5. пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87, пп. 168.1.2. пп. 168.1.5, п. 168.1. пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст.171, пп. «e» п.176.1 cт.176, пп. 1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп. 1.4, пп.1.5, пп. 1.6, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством несвоєчасно сплачено до відповідного бюджету утриманий військовий збір за березень - грудень 2022 та січень - червень 2022 року;
6. ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, зі змінами, в результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне, чим порушено ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 N2464-VI, із змінами;
7. ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», в частині несвоєчасного надходження валютних коштів у розмірі 12 960,00 за контрактом євро (еквівалент 452 383,70 грн.) за контрактом від 21.02.2022 № 21022022, укладеним з компанією «Schuco International KG» (Німеччина).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки №53939/Ж5/26-15-07-02-06- 03/40030900 від 27.05.2024, ГУ ДПС у м. Києві були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:
- від 05.07.2024 №00677350702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, код платежу 11021000, в сумі 68 127 099,00 грн, з яких за податковими та / або іншими зобов'язаннями 62 821 846,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 305 253,00 грн;
- від 05.07.2024 №00677360702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 11021000, в сумі 44 616 618,00 грн, з яких за податковими та / або іншими зобов'язаннями 35 693 294,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8 923 324,00 грн;
- від 05.07.2024 №00677390702, яким застосовано штраф у сумі 146 739,00 грн на підставі п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України;
- від 05.07.2024 №00677280702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 084 381,00 грн.
Позивач вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті передчасно, без встановлення всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, ненадання доказів того, що у податкового органу була відсутня можливість перенесення терміну її проведення у зв'язку із неможливістю проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків, відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, та вказує на відсутності правових підстав для задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Відповідно до положень п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI» не надано до перевірки документів.
При цьому, конкретного переліку документів, які не надано, акт перевірки не містить.
Так, ТОВ «ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI» до перевірки, як і до матеріалів справи, надано первинні документи, на підставі яких формувався бухгалтерський та податковий облік та які знаходилися за юридичною адресою товариства. Доказами надання таких документів є сам акт перевірки, в п. 2.6 якого зазначено, що узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки наведено в Додатку 4 до акта перевірки, та відповідно Додатком 4 до акта перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки», де серед документів, які були використані при проведенні перевірки зазначено: податкові декларації, оборотно-сальдові відомості, картки бухгалтерських рахунків, звіти по проводкам, журнали - ордери, аналізи рахунків, договори, прибуткові та видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), акти прийому-передачі, податкові накладні, відомості нарахування заробітної плати, авансові звіти, ВМД та інші.
Отже, ТОВ «ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI» під час проведення перевірки надало певний обсяг документів, який мав бути оцінений контролюючим органом.
Однак, як вбачається з відомостей акту перевірки, відповідачем під час проведення перевірки не було проаналізовано надані позивачем документи, та не зазначено, яких саме документів не надано. Тобто, відповідач в акті перевірки фактично встановив, що за період з 2017 по 2023 рік позивач взагалі не має первинних документів, що не відповідає дійсним обставинам справи.
В акті перевірки відсутні посилання відповідача на відповідну первинну документацію, відсутність якої по кожному з контрагентів, призвела до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань. Відповідачем узагальнено зазначено про заниження позивачем податкових зобов'язань, без посилання на відповідні договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, тощо.
Так, відсутність зазначеної інформації в акті перевірки унеможливила/ускладнила, по-перше, подання платником податків заперечень на такий акт перевірки, оскільки платник податків фактично позбавлений можливості встановити по відносинам з якими саме контрагентами податковий орган дійшов висновку про заниження податкових зобов'язань зі сплати податків, та по-друге, позбавляє можливості ідентифікувати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами господарські операції, а також перевірити відповідні висновки податкового органу шляхом дослідження первинних документів, наданих позивачем на підтвердження правомірності його дій.
Враховуючи, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов'язань, однак, акт перевірки не містить конкретних реквізитів жодного документу (ні договору, ні видаткових накладних, ні актів виконаних робіт, інших документі), зокрема дати їх складання, змісту та посилань, які саме документи було досліджено податковим органом та враховані/чи не враховано під час проведення перевірки, вказане, на думку суду, свідчить про те, що контролюючим органом в акті перевірки не доведено обґрунтованість висновків про наявність порушень податкового законодавства ТОВ «ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI».
Під час проведення перевірки ТОВ «ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI» повідомило контролюючий орган, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Станом на час розгляду справи, введений воєнний стан в Україні продовжується.
Вся територія м. Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була територією активних бойових дій відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», із змінами та доповненнями.
Як зазначено позивачем, частина первинних документів, на підставі яких формувався бухгалтерський та податковий облік знаходилася за юридичною адресою Товариства, інша частина таких документів знаходилася у с. Слобожанське Харківського району Харківської області, територія якого була тимчасово окупована.
Так, с. Слобожанське Липецької сільської територіальної громади, на території якого знаходиться майно, що належить ТОВ «ІТ РЕСУРС» на праві власності, і яке було орендоване позивачем, з 24.02.2022 до 12.09.2022 належало до тимчасово окупованої території, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
ТОВ «ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI» було надано відповідачу докази втрати частини документів, на підставі яких формувався податковий та бухгалтерський облік, а саме повідомлення до Святошинського УП ГУНП України в м. Києві про втрату документів, наказ товариства від 01.05.2024, акт службового розслідування товариства від 10.05.2024, копія договору №03/03/22-ГВ1 суборенди нежитлових приміщень від 03.03.2022 з додатками, копія договору суборенди нежитлових приміщень від 01.12.2021 з додатком.
Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв'язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За змістом закріплених у нормі пункту 44.5 статті 44 ПК України положень щодо необхідності подання контролюючому органу підтверджуючих настання відповідної події документів та повною мірою відповідають правовому висновку Верховного Суду у постанові від 17 серпня 2021 року у справі №420/6598/20, за яким п'ятиденний строк для повідомлення контролюючого органу рахується з моменту події, яка призвела до втрати документів, та, по-друге, платник зобов'язаний надати документи, які підтверджують саме факт такої події.
Такі висновки відповідають й правилам проведення документальних перевірок у разі ненадання платником податків під час перевірки документів для їх здійснення, закріпленим у пункті 1.4.7 Розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04 вересня 2020 року № 470 (що підлягають застосуванню у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до підпункту 1.4.7.1 пункту 1.4.7 Методичних рекомендацій у разі надходження до органу ДПС за основним місцем обліку від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу) такий орган ДПС не пізніше наступного робочого дня повідомляє про такий факт відповідний територіальний орган ДПС, що здійснює (очолює) перевірку (у разі її проведення іншим органом ДПС, ніж орган ДПС за основним місцем обліку), та у разі необхідності передає йому копії наведених вище повідомлень та отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів тощо (за наявності).
У разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДПС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість надалі проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів (відповідному електронному журналі засобами Інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС) у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.
В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, і робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.
При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДПС за основним місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин.
Отже, обставини щодо втрати документів відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України вимагають відповідного документального підтвердження.
Вирішуючи спірне питання щодо правових підстав для перенесення документальної перевірки у межах предмету спору у цій справі слід врахувати, що згідно з актом перевірки в основу висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни за оскаржуваними у справі індивідуальними актами покладено висновки саме про непідтвердження документально витрат платника податків.
Тому, визначаючись щодо предмета доказування у справі, необхідно враховувати, що нормою пункту 44.5 статті 44 ПК України перенесення строку перевірки поставлено у взаємозалежність від можливості/неможливості проведення документальної перевірки платника податків у зв'язку із втратою, пошкодженням або достроковим знищенням саме втрачених платником документів.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року по справі №640/15297/19 дійшов висновку, що втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки. Обов'язковою підставою перенесення терміну проведення, за змістом пункту 44.5 статті 44 ПК України є саме неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.
Таким чином, обставина можливості/неможливості проведення відповідачем документальної перевірки без наявності відповідних документів, як передумова перенесення строків проведення контрольного заходу, входить до предмету доказування для цілей вирішення справи.
Як передбачено у пункті 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
А відповідно до пункту 85.6 цієї ж статті ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Разом з тим, як передбачено у абзаці 2 пункту 44.6 статті 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Матеріалами справи не підтверджується, що позивачем до податкового органу не надавались документи, які, як він вважає, мають бути предметом перевірки, як і доказів вчинення позивачем будь-яких дій по їх відновленню та передбачених ПК України, щодо надіслання первинних документів до контролюючого органу, які не були враховані під час проведення перевірки.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач надав суду окремі первинні документи, які збереглись у нього за період, що перевірявся контролюючим органом.
Надання оцінки правильності відображення позивачем даних декларацій на підставі наданих первинних документів, є виключною компетенцією податкового органу.
Для підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника сум на включення до складу витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного обліку відповідних господарських операцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Однак, податковим органом проведено перевірку без врахування фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивача, та які були надані ним до контролюючого органу.
При цьому за відсутності документів неможливо провести перевірку даних, які відображені в податковій звітності, та здійснити обґрунтовані висновки у межах предмету податкової перевірки.
Податковим органом передчасно здійснено висновок про відсутність документів, оскільки позивач зазначав про їх втрату та необхідність надання часу для їх знаходження чи відновлення, а також відсутні докази та належні обґрунтування того, що на час проведення перевірки можливо здійснити обґрунтовані висновки про порушення платником податків податкового законодавства.
Відповідачем не доведено відсутності у податкового органу можливості надати часу для відновлення документів для всебічного дослідження питання дотримання платником податків податкового законодавства в частині сплати податків та зборів.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до контролюючого органу з метою продовження строків здійснення перевірки у визначеному п. 44.5 ст. 44 ПК України порядку. При цьому, фактично за відсутності первинних документів (оскільки їх оцінку в акті перевірки не здійснено, не зважаючи на долучення позивачем частини таких документів до перевірки), податковим органом здійснено перевірку, відповідні висновки про можливість в проведенні та зазначено про не підтвердження позивачем даних податкових декларацій.
Як вже зазначалось, втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки, тоді як підставою перенесення терміну її проведення, за змістом вказаних положень чинного податкового законодавства є неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.
Аналогічний підхід щодо застосування норм Податкового кодексу України закріплено в підпункті 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 31 липня 2014 року № 22.
Для прийняття контролюючим органом відповідного рішення про неможливість проведення перевірки, платник податків повинен зазначити, які саме документи втрачено (та, відповідно, можливо відновити), а контролюючий орган за наслідками такого повідомлення повинен визначитись, чи можливо провести перевірку без таких документів, чи необхідно дочекатись їх відновлення.
Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 640/15297/19, від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20.
Приписи п. 44.5 ст. 44 ПК України встановлюють для відповідача обов'язок перенести термін проведення перевірки до 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, оскільки проведення перевірки правомірності формування та витрат господарської в будь - якому випадку пов'язане з необхідністю дослідження первинних документів та книги обліку доходів та витрат.
При цьому норми Податкового кодексу України не передбачають іншого засобу фіксації початку перебігу 90-денного строку, ніж повідомлення про втрату, зроблене податковому органу.
В даному випадку, в матеріалах справи відсутні докази того, що податковим органом під час проведення перевірки, витребовувались документи у позивача та були необхідними для обґрунтованих висновків у межах предмету податкової перевірки.
Перелік документів, які повинен надати позивач відсутній. Запит контролюючого органу про надання відповідної податкової інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 11.06.2020 по справі №812/730/17 .
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи були правомірно враховані судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті передчасно, без встановлення всіх обставин, що мають значення для їх прийняття.
В частині тверджень апелянта про неправомірне стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, та оскарження додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Адвокатським бюро «Ольги Єрьоміної», в особі адвоката Єрьоміної Ольги Юріївни, на підставі Договору про надання правової допомоги №08-08/24 від 08.08.2024 р. (далі за текстом - Договір) надавалась правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ».
Відповідно до пункту 1.1. Договору Правова допомога надається Адвокатським бюро Клієнту шляхом: Надання усної та/або письмової консультації, телефонної консультації, складання юридичних висновків, довідок, адвокатських запитів; Здійснення захисту та представництва у господарських, цивільних, адміністративних та кримінальних справах; Складання процесуальних та інших документів; Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, в тому числі у справах про банкрутство, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної податкової служби України, Пенсійному фонді України, а також їхніх територіальних органах та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.
Згідно пункту 3.1 Договору Порядок оплати послуг Адвокатського бюро з надання правової допомоги Клієнту (гонорар) в межах цього Договору, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
01.11.2024 між Адвокатським бюро «Ольги Єрьоміної» та ТОВ «ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ» укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №08-08/24 від 08.08.2024.
Додатковою угодою №1 від 01.11.2024 Сторони узгодили, що за цим Договором Адвокатське бюро надає Клієнту правову допомогу щодо підготовки необхідних процесуальних документів та представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції щодо оскарження податкових повідомлень- рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2024 №00677350702, від 05.07.2024 №00677360702, від 05.07.2024 №00677390702, від 05.07.2024 №00677280702; розмір гонорару за надання Адвокатським бюро Клієнту правової допомоги, визначеної в п.1 цієї Додаткової угоди, складає 30 000,00 гривень; оплата гонорару здійснюється Клієнтом протягом 30 (тридцяти) днів з дати ухвалення судом першої інстанції судового рішення за результатом розгляду справи щодо оскарження податкових повідомлень- рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2024 №00677350702, від 05.07.2024 №00677360702, від 05.07.2024 №00677390702, від 05.07.2024 №00677280702.
Відповідно до акту наданих послуг від 29.04.2025 до Договору про надання правової допомоги №08-08/24 від 08.08.2024 Адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв правову допомогу за відповідним переліком.
Вартість наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №08-08/24 від 08.08.2024 р. складає 43 299,02 грн, з яких гонорар Адвокатського бюро Клієнту складає - 37 000,00 гривень, витрати на прибуття до суду - 6 299,02 грн.
Оплата вартості наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №08- 08/24 від 08.08.2024 здійснюється в строк, встановлений п. 3 Додаткової угоди №2 від 01 листопада 2024 року.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Колегія суддів погоджується з тим, що враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 43 299,02 грн, що є співмірним з обсягом наданої правничої допомоги під час розгляду справи в суді.
В контексті викладеного вище, судова колегія приходить висновку щодо наявності підстав для відшкодування на користь позивача судових витрат, що і було зроблено судом першої інстанції.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Перевіривши мотивування судових рішень та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи, а підстави для скасування спірних судових рішень - відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. В. Карпушова
Повний текст постанови складено 24.12.2025.