Справа № 365/627/25 Суддя (судді) першої інстанції: Солдатова Т.М.
23 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О.,Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та її скасування,
ОСОБА_1 звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5219797 від 14.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові інкримінується порушення п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, при цьому постанова не містить який саме підпункт п. 31.4.3 порушено позивачем. Таким чином спірна постанова про накладення адміністративного стягнення не відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Вказана постанова не містить посилання на жоден належний доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного правопорушення. Позивач стверджує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення належним чином не проводився, а тому позивач не зміг скористатися правовою допомогою фахівця в галузі права, заявити клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату чи подати свої докази, міркування, заперечення. Працівник поліції, який виніс постанову не надав позивачу докази, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП.
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Зокрема, апелянт вказує, що відповідачем встановлено факт того, що на транспортному засобі марки DAF XF 105.410 д.н.з. НОМЕР_1 додаткове освітлення встановлено на кабіні вказаного авто.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що вищевказана обставина дає підстави вважати, що позивач скоїв порушення пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху. Також апелянт наголошує, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2025 та від 18.12.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від представника позивача - адвоката Костенка О.М. 18.12.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що в порушення вимог статті 283 КУпАП, при винесенні постанови працівником поліції не дотримано вимог щодо її оформлення, зокрема, не зазначено, який конкретно підпункт «а», «б», «в», «г» чи «ґ» пункту 31.4.3 (зовнішні світлова прилади) Розділу 31 (Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання) Правил дорожнього руху порушив ОСОБА_1 , відповідальність за які настає за частиною першою статті 121 КУпАП.
Від ОСОБА_1 до суду 22.12.2025 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 14 липня 2025 року о 12 год. 17 хв. 23 с. в м. Прилуки по вул. В'ячеслава Чорновола (1-го Травня) 133 поліцейський Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області сержант поліції Плющ Артем Геннадійович виніс постанову серії ЕНА № 5219797 по справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 121 КУпАП та наклав на позивача ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн за порушення п. 31.4.3 ПДР України - керув. водієм ТЗ, що має несправн. зовн. світл. приладів (темної пори доби), з якими відпов. до встанов. правил експл. Його заборон., переобл. з порушен. відпов. правил, норм і станд.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 5219797 від 14.07.2025, ОСОБА_1 14.07.2025 року о 12 год. 12 хв. 05 с. в м. Прилуки по вул. В'ячеслава Чорновола (1-го Травня), 133, керував транспортним засобом DAF XF 105.410 реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого було встановлено більше двох додаткових фар вище фар ближнього світла, що не передбачено заводом виробником, чим порушив п. 31.4.3 ПДР - керув. водієм ТЗ, що має несправн. зовн. світл. приладів (темної пори доби), з якими відпов. до встанов. правил експл. Його заборон., переобл. з порушен. відпов. правил, норм і станд. за що відповідальність передбачена частиною першою статті 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 340 грн. У п. 7 постанови зазначено «До постанови додаються: інші матеріали справи відео з бодікамери 1113090334/21».
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 31.4.3 ПДР.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання доведеності вчинення позивачем правопорушення, за яке накладено адміністративне стягнення.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 (далі-Закон № 3353-XII).
Статтею 14 Закону № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів частини п'ятої статті 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України (далі-ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Водночас, відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Частина перша статті 121 КУпАП, передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Диспозицію частини першої статті 121 КУпАП передбачає відповідальність водія за керування транспортним засобом, що має несправності:
- системи гальмового або рульового керування,
- тягово-зчіпного пристрою,
- зовнішніх світлових приладів (темної пори доби),
- інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
З цього слідує, що адміністративна відповідальність передбачена не за керування водієм транспортним засобом, що має будь-які несправності зовнішніх світлових приладів у темну пору доби, а лише ті, за наявності яких відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Вичерпний перелік несправностей зовнішніх світлових приладів транспортних засобів, за наявності яких згідно із законодавством забороняється їх експлуатація, наведений у пункті 31.4.3. розділу 31 ПДР:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує
їх прозорість чи світлопропускання.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5219797 від 14.07.2025 за твердженням відповідача відбулося через допущене позивачем керування транспортним засобом із технічною несправністю, а саме, було встановлено більше додаткових фар, вище фар головного освітлення, чим порушено п.31.4.3 Правил дорожнього руху.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення відповідачем надано із відзивом на позовну заяву відеозапис, з якого слідує, що о 12 год. 04 хв. 20 с. працівник поліції підійшов до кабіни водія та розпочав розмову з водієм ОСОБА_1 . Зміст розмови практично неможливо розібрати, оскільки двигун автомобіля працював протягом усієї розмови поліцейського з водієм. З уривків розмови можна зрозуміти, що на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 , встановлено світлові прилади, встановлення яких не передбачено. Так, о 12 год. 06 хв. 14 с. працівник поліції покликав водія, той вийшов з кабіни та разом з поліцейським підійшов до фронтальної частини транспортного засобу. Поліцейський, вказуючи на фари ближнього світла сказав «У Вас ближнє світло ось. Якщо в конструкції вказано, то це не порушення. Але їх має бути не більше двох штук. Чотири - це багато». Тобто, йдеться про перевищення кількості встановлених світлових приладів. Однак, про які саме світлові прилади йде мова, та де вони розміщені на транспортному засобі з відеозапису чітко зрозуміти неможливо.
Згідно з підпунктом 31.4.3. пункту 31.4. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Однак, приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем, поліцейський не зазначив яким саме із підпунктів підпункту 31.4.3 ПДР України (а, б, в, г чи ґ) охоплюється порушення.
Суд зазначає, що це є істотною процесуальною вадою, яка перешкоджає однозначному з'ясуванню суті правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач.
Згідно із оскаржуваною постановою позивач керував транспортним засобом, у якого було встановлено більше додаткових фар, вище фар головного освітлення.
Так, заборона експлуатації транспортного засобу, кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів якого не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу передбачена підпунктом «а» пункту 31.4.3 Правил дорожнього руху.
В той же час, норма п. 31.4.3 а Правил дорожнього руху теж є бланкетною, оскільки не розкриває питання, які саме кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів будуть вважатися такими, що не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу, а тому також потребує конкретизації.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з наявних доказів неможливо зрозуміти, про які саме фари йде мова. На відеозаписі зафіксована фронтальна частина транспортного засобу, проте над ближніми фарами відсутні будь-які зовнішні світлові прилади.
Крім того, судом першої інстанції під час розгляду справи правильно встановлено, що згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01313-02153-24 від 25.12.2024, проведеного ТОВ «ВІНТЕРТАЙМ», встановлено, що транспортний засіб марки DAF XF 105.410, д.н.з. НОМЕР_1 після технічного контролю визнано технічно справним. Будь-яких даних про переобладнання транспортного засобу даний протокол не містить. Дата чергового проходження обов'язкового технічного контролю не пізніше 25.12.2025.
Щодо доводів апелянта про те, що станом на 25.12.2024 транспортний засіб марки DAF XF 105.410, д.н.з. НОМЕР_1 , можливо і відповідав всім необхідним вимогам при проведенні ОТК, але позивач несе відповідальність за порушення, які виявлені 14.07.2025, колегія суддів зазначає, що представником відповідача не надано будь-яких доказів того, що після 25.12.2024 (дати проходження ОТК) транспортний засіб DAF XF 105.410, д.н.з. НОМЕР_1 , був переобладнаний з порушенням правил, норм і стандартів, зокрема, в частині кількості та розміщення зовнішніх світлових приладів, та, якщо транспортний засіб був переобладнаний, то з порушенням яких саме правил, норм і стандартів.
Посилання апелянта на відомості із інтернет сайту Chat GPT суд не приймає до уваги та оцінює критично, оскільки останні не визнаються джерелом достовірної та науково доведеної інформації. Відтак суд може не приймати такі докази у справах.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не доведено порушення позивачем вимог ПДР України, а тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого пункту 31.4.3. ПДР України, за яке настає відповідальність передбачена частиною першою статті 121 КУпАП.
Відповідно до п. 3 частини тертьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Згідно з приписами частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 листопада 2025 року у справі №365/627/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова