Справа № 705/3409/25 Суддя (судді) першої інстанції: Душин Олексій Владиславович
23 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування та просить суд скасувати постанову серії ББА №016413 від 21 травня 2025 року, закрити справу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 126 КУпАП.
Позов обґрунтований тим, що 17 травня 2025 року близько 21:27 год. позивача було зупинено на автошляху М05 Київ-Одеса, а саме на 78 км, поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, рядовим поліції Гашенком Павлом Олександровичем №0196953 на підставі п. 7 ч. 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». В ході розмови поліцейський інкримінував позивачеві те, що його номерні знаки не освітлені належним чином. Позивачем на місці зупинки під диктовку поліцейського було написано клопотання про перенесення розгляду справи, а поліцейським написано розписку про перенесення розгляду справи на 21 травня 2025 року. 19 травня 2025 року позивач засобами поштового зв'язку направив особі, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наступні документи: пояснення, клопотання про перенесення місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотання про розгляд справи без участі особи, заяву про відвід посадової особи, що підтверджується накладною та чеком Укрпошти. 20 травня 2025 року позивач продублював згадані документи через електронну пошту.
21 травня 2025 року поліцейським було винесено оскаржувану постанову серії ББА №016413 про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 статті 126 КУпАП.
Позивач вважає, що постанова серії ББА №016413 є протиправною та має бути скасованою, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Поліцейський, при зупинці транспортного засобу позивача, вказує, що керувався п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Разом з тим, поліцейський в ході розмови так і не назвав, який саме уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження руху на тій ділянці дороги М 05 Київ-Одеса, та не показав підтверджуючі документи. Поліцейський показував позивачеві документи на блокпост і те, що він є у списку на блокпості.
Позивач вказує, що навіть якщо припускати, що зупинка ТЗ була законною (блокпост як контрольно-пропускний пункт), то відповідно до п. 7 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2021 року №1456, уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року позов задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №061413 від 21.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 гривень скасовано.
Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрито.
Позиція суду мотивована тим, що 21 травня 2025 року посадовою особою було порушено розгляд справи про адміністративне правопорушення, оскільки у разі виявлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю (ст. 247 КУпАП). В такому разі, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП посадова особа виносить постанову про закриття справи, а у вказаному випадку було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, хоча згідно п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 1 ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, тобто 17 травня 2025 року, і заяв ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи саме за ч. 1 ст. 126 КУпАП до працівників поліції не надходило і суду надано не було. Суду не надано доказів про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи обставини справи суд вказав, що посадовою особою патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відтак суд дійшов висновку, що ухвалена постанова 21.05.2025 серії ББА № 061413 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Таким чином позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 17 жовтня 2025 року Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року у справі № 705/3409/25; прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Припис частини 1 статті 126 КУпАП є імперативним, та встановлює відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). При цьому, не пред'явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення. Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 грудня 2025 року.
22 грудня 2025 року апелянт подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2025 року о 21 год. 28 хвилин працівником поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейський представився, повідомив причину зупинки та висунув вимогу пред'явити посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб.
Відповідні документи позивач не пред'явив, що не є спірним.
Позивачу було повідомлено про те, що його транспортний засіб має технічну несправність, а саме непрацюючу одну з ламп підсвітки номерного знаку, що не дає змоги прочитати символи та літери державного номерного знаку, що відповідно є ознакою технічної несправності транспортного засобу.
Після цього поліцейський повторно висунув вимогу позивачу пред'явити посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортний засіб, що останнім не виконано.
17 травня 2025 року о 22 год 00 хв. співробітником патрульної поліції оголошено про початок розгляду справи щодо можливого порушення ОСОБА_1 пункту 2.9в ПДР України, ознайомлено його з правами, передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України.
Відповідно до пункту 2.9в ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Позивач заявив письмове клопотання про перенесення розгляду справи за частиною 1 статті 121-3 КУпАП (а.с.12), яке було задоволено, що підтверджується розпискою рядового поліції Гашенка П.О. (а.с.13).
Викладене підтверджується відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.54).
Відповідно до частини 1 статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
21 травня 2025 року на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно особи ОСОБА_2 , що було призначено на 09 год. 00 хв., останній не з'явився, оскільки надіслав заяву про розгляд справи без його участі, після чого поліцейський приступив до розгляду та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №061413, у якій вказано: «17 травня 2025 року 21 год. 30 хв. перебуваючи за адресою М-05 Київ-Одеса 78 км. в напрямку м. Одеса водій ОСОБА_1 не пред'явив на вимогу поліцейського документи зазначені в п. 2.1а та 2.1б ПДР України, а саме посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4 а ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 126 КУпАП». Прийняте по справі рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 гривень.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що правопорушення за частиною 5 статті 121 та частиною 1 статті 121-3 про які йшла мова під час зупинки, не знайшли свого підтвердження, оскільки досліджуючи докази, було встановлено, що номерний знак транспортного засобу ОСОБА_3 не був повністю неосвітленим, оскільки один з ліхтарів підсвітки все ж працював, однак факт непред'явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу залишався актуальним, що є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині доводів апелянта щодо не пред'явлення ОСОБА_1 для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, судова колегія враховує, що підставою зупинки транспортного засобу позивача, початку розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та перенесення розгляду справи до приміщення патрульної поліції слугували висновки рядового Гашенка П.О. про керування водієм транспортним засобом, номерні знаки якого не освітлені належним чином.
При цьому, з матеріалів відеозапису події судом встановлено початок розгляду справи, та його відповідне перенесення, лише щодо «можливого» порушення ОСОБА_1 пункту 2.9в ПДР України.
Про порушення позивачем частини 1 статті 126 КУпАП в частині не пред'явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, під час його зупинки та початку розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідачем не вказано.
Крім того, наданий відповідачем відеозапис підтверджує обізнаність рядового поліції Гашенка П.О. з ідентифікуючими даними позивача, оскільки після початку розгляду справи щодо «можливого» порушення пункту 2.9в ПДР України він оголосив паспортні данні, податковий номер та водійські документи ОСОБА_1 .
У рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).
У межах спірних правовідносин фактичні обставини справи свідчать про неправомірну зміну відповідачем правової кваліфікації інкримінованого позивачу адміністративного порушення.
Як вірно наголосив суд першої інстанції, 17 травня 2025 року позивач не заявляв клопотань про відкладення розгляду справи саме за частиною 1 статті 126 КУпАП; докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.
Згідно з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Юридичний склад адміністративного правопорушення передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Отже, особа може бути притягнуто до адміністративної відповідальності виключно за умови встановлення складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 229, 243, 313, 315, 317, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та не може бути оскаржена.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан