Справа № 620/12346/23 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
24 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 26.02.2022 по 09.04.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 52% грошового забезпечення, без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення з 26.02.2022 по 09.04.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 52% грошового забезпечення, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2022, та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 по 09.04.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 52% грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 26.02.2022 по 09.04.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 52% грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У подальшому, від позивача до суду надійшла заява, про визнання протиправними дій вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України, в якій заявник просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного від 24.10.2023 по справі № 620/12346/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення від 24 жовтня 2023 року по справі №620/12346/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Свою заяву мотивує невиконанням відповідачем рішення суду по справі №620/12346/23.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким заяву, подану у порядку статті 383 КАС України - задовольнити та постановити окрему ухвалу з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у відповідності статті 249 КАС України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не було вчинено усіх можливих і залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне і належне виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного від 24 жовтня 2023 року по справі № 620/12346/23, зокрема, відсутні відомості про те, що у межах відносин бюджетного процесу військовою частиною порушувалось питання щодо внесення змін до кошторису або перерозподілу видатків, або він звертався до головного розпорядника стосовно збільшення видатків для виплати коштів, за зобов'язаннями на виконання судових рішень.
Оскільки відповідач, в межах процедури примусового виконання судового рішення, лише послався на те, що він сформував основні заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення, втім зазначене не може бути підставою для невиконання судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що військова частина НОМЕР_1 діє правомірно та в межах своїх повноважень, та у разі надходженні фінансування для виплат грошового забезпечення на виконання рішення суду Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 буде виконано в найкоротший термін.
У відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відмовляючи у задоволенні заяви у порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення у справі № 620/12346/23 та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
У свою чергу, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
У той же час, частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно частини п'ятої вказаної статті у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Таким чином, вказаною нормою статті 383 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, яка повинна відповідати вищевказаним вимогам, у разі недотримання яких, така заява підлягає поверненню.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 по 09.04.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 52% грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 26.02.2022 по 09.04.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 52% грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення судом 09.07.2024 було видано позивачу виконавчий лист.
15 липня 2024 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевським Олегом Миколайовичем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 620/12346/23, виданого 09.07.2024, про зобов'язання військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 26.02.2022 по 09.04.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 52% грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою від 14.10.2024 на військову частину НОМЕР_2 у зв'язку з ненаданням доказів виконання рішення суду чи доказів наявності поважних причин невиконання було накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.
Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адвокатський запит представника позивача листом від 06.03.2025 № 2627 було повідомлено, що згідно листа військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2024 № 3582 встановлено, що на виконання рішення суду боржником проведено нарахування грошового забезпечення, яке склало 278919,85 грн. З метою виконання рішення суду в частині виплати нарахованих коштів боржником подано рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо формування заявки на фінансування виплати коштів. Листом № 11/3138 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що військову частину НОМЕР_2 знято з фінансового забезпечення у зв'язку чим, для вирішення питання виплати коштів необхідно звернутися до командування військової частини за місцем перебування на фінансово-господарському забезпеченні. Оскільки військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансово-господарському забезпеченні військової частини НОМЕР_1 19.09.2024 боржником подано рапорт до розпорядника коштів на подання заявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на проведення перерахування грошового забезпечення ОСОБА_1 07.11.2024 до військової частини НОМЕР_1 направлено вимогу державного виконавця щодо необхідності проведення ОСОБА_1 виплату нарахованих на виконання рішення суду коштів. 28.02.2025 боржнику направлено вимогу державного виконавця щодо необхідності вжиття невідкладних заходів для виконання рішення суду, про що в строк до 07.03.2025 письмово повідомити відділ. Питання щодо подальшого виконання рішення суду буде вирішено після закінчення строку, встановленого вимогою державного виконавця від 28.02.2025.
Так, військовою частиною НОМЕР_1 надано суду основні заявки-розрахунки за листопад, грудень 2024 рок, січень, лютий, березень, квітень, травень 2025 року, згідно якої вбачається потреба в коштах на виплату ОСОБА_1 коштів на виконання рішення суду в розмірі 278920,00 грн, тобто боржником вживаються всі можливі заходи та погодження для виконання рішення.
Отже, відповідач вжив конкретні заходи з метою виконання рішення рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року в адміністративній справі №620/12346/23, а саме здійснив проведення нарахування грошового забезпечення.
У той же час, враховуючи, що виплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, втім суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
При цьому, як вже зазначалось, на даний час рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року в адміністративній справі №620/12346/23 знаходиться на стадії виконання у примусовому порядку, та матеріали справи не містять доказів закінчення державним виконавцем вказаного виконавчого провадження у зв'язку з не виконанням боржником (відповідачем у справі) вказаного судового рішення.
Вказане свідчить, що у спірних правовідносинах відповідачем не вчинено протиправних дій щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року.
До того ж, суд звертає увагу на те, що за правилами частини третьої статті 378 КАС України невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як наслідок, відсутні підстави для зобов'язання відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання зазначеного вище рішення суду першої інстанції.
Щодо клопотання позивача про необхідніст винесення окремої ухвали, суд першої інстанції звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Частиною другою вказаної передбачено, що у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Згідно із частиною третьою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) такі порушення, з метою їх усунення та запобігання у майбутньому.
Передбачений статтею 249 КАС України інститут судом застосовується у разі беззаперечного, підтвердженого належними та допустимими доказами, установленого судом зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Тобто, окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.
Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі №09/1653/15 та від 13.02.2019 у справі №355/1116/17.
При цьому, постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи, що законодавчо передбачених підстав для постановлення окремої ухвали наразі не виявлено, тому підстави для вирішення питання щодо винесення окремої ухвали - відсутні.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість заяви позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
І.В. Штульман