Справа № 320/42019/24 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
24 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила:
- визнати протиправним рішення Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відмову у виключенні відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, оформлене листом № 91626 від 16.08.2024;
- зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасовувати вжиті під час примусового виконання заходи у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Позов обґрунтовано тим, що оскільки виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, тому наявні підстави для виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників та скасування вжитих під час примусового виконання заходів у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту на майно (кошти) ОСОБА_1 .
Зобов'язано Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт на майно (коштів) ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним рішення Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відмову у виключенні відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, оформленого листом №91626 від 16.08.2024, та зобов'язання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 459 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що виконавче провадження НОМЕР_1 завершено та знищено у зв'язку з закінченням строків зберігання, на теперішній час строки пред'явлення виконавчого документа (виконавчого напису №14232 від 05.12.2017) до виконання закінчилися, зважаючи також на те, що виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим не може бути пред'явлений до виконання за будь-яких підстав, враховуючи, що будь-які інші виконавчі провадження щодо позивача в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні.
З огляду на вказане, наявність відомостей про позивача в Єдиному реєстрі боржників на теперішній час суперечить приписам чинного законодавства, створює перешкоди у реалізації позивачем своїх майнових та немайнових прав і становить непропорційне втручання в її право на мирне володіння майном.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС Лапанашвілі П.Ю. від 22.03.2018 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 05.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., що зареєстрований в реєстрі за №14232.
Того ж дня, постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС Лапанашвілі П.Ю. від 22.03.2018 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 накладено арешт на все майно боржника.
Надалі, постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС Воротнікової А.С. від 05.07.2019 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на будь - яких розрахункових, депозитних та карткових рахунках в банківських та фінансових установах.
Тобто, у межах виконавчого провадження відомості про боржника - ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників та накладено арешт на усе майно та банківські рахунки останньої.
Разом з тим, постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС Воротнікової А.С. від 16.09.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
У свою чергу, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2024 у справі № 755/9065/23-ц задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчий напис №14232 від 05.12.2017, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до Дніпровського ВДВС із заявою про зняття арешту на майно (кошти) та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників щодо позивача.
Однак, відповідачем надано відповідь, якою повідомлено, що в даний час Дніпровський ВДВС не має можливості зняти арешт, оскільки 16.09.2019 державним виконавцем згідно п.2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відтак виконавче провадження завершено та знищено за закінченням термінів зберігання, а виконавчі дії вчиняються виключно в АСВП при наявності виконавчого документа на виконанні.
Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Однак, позовні вимоги про визнання протиправним рішення Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відмову у виключенні відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, є безпідставними, враховуючи, що за своїм змістом лист-відповідь на звернення позивача не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, позовні вимоги щодо зобов'язання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність, позаяк відповідачем ще не знято арешт з нерухомого майна позивача.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини першої статті 9 Закону №1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на вказане, одночасно з прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження останнім до Єдиного реєстру боржників вносяться відомості щодо боржника.
Як свідчать матеріали справи, постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС Лапанашвілі П.Ю. від 22.03.2018 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 05.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., що зареєстрований в реєстрі за №14232.
У подальшому, постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС Воротнікової А.С. від 16.09.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Так, згідно п. 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У той же час, частиною сьомою статті 9 Закону №1404-VIII передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
З огляду на вказане, оскільки виконавчий документ у ВП НОМЕР_1 було повернено стягувачеві на підставі п. 2 частини першої ст. 37 Закону №1404-VIII, тому відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників згідно частини сьомої статті 9 Закону №1404-VIII виключенню не підлягають.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно з частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з частиною другою цієї ж статті про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
З системного аналізу зазначених правових норм слідує, що арешт з майна боржника обов'язково знімається у випадку: закінчення виконавчого провадження; повернення виконавчого документа з підстав, зокрема коли: а) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; б) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.
Крім того, наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу встановлені пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, згідно якого у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
З наведеної норми вбачається, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким в даному випадку є зняття арешту з майна і коштів позивача.
Відтак, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17.
Враховуючи, що виконавче провадження НОМЕР_1 було фактично завершено, з огляду на факт знищення матеріалів вказаного виконавчого провадження, а також втрату своєю актуальності реального виконання рішення, відповідачем повинні були бути вжиті заходи щодо зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, а відомості про боржника повинні були бути виключені з Єдиного реєстру боржників, та скасовані інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.
При цьому, колегія суддів враховує, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2024 у справі № 755/9065/23-ц задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Визнано виконавчий напис, вчинений 05.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, що зареєстрований в реєстрі за №14232, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 118 736, 66 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2024 у справі №755/9065/23-ц не оскаржувалось та набрало законної сили 04.04.2024.
За правилами частини другої статті 59 Закону України №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відтак, після набрання законної сили вищезазначеним рішенням суду, позивач перестав бути боржником у вказаному виконавчому провадженні, оскільки виконавчий документ - виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, при цьому, рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було винесено пізніше, ніж виконавче провадження було завершено.
Разом з тим, не зважаючи на викладене, арешт майна позивача після повернення виконавчого документа не знятий.
На звернення позивача, відповідачем не вчинено дій спрямованих на зняття арешту з вказаного майна.
При цьому, відсутність виконавчого провадження та наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідача зняти арешт на майно (коштів) ОСОБА_1 .
У той же час, апелянт звертає увагу на те, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача у даному випадку слід задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виключити відомості про позивача як боржника з Єдиного реєстру боржників внесених у межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
Втім, враховуючи, що на даний час відповідачем ще не знятий арешт з нерухомого майна позивача, а судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, тому вказані вимоги заявлені на майбутнє, та не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 287, 308, 313, 315, 316, 321, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко