24 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7202/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (суддя Дегтярьова С.В.) у справі №340/7202/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 22 липня 2022 року по 05 грудня 2022 року, з 16 грудня 2022 року по 18 грудня 2022 року, з 16 січня 2023 року по 25 червня 2023 року, з 06 липня 2023 року по 24 листопада 2023 року, з 13 грудня 2023 року по 14 грудня 2023 року, з 12 січня 2024 року по 16 січня 2024 року в розмірі 100000 грн щомісячно відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 22 липня 2022 року по 05 грудня 2022 року, з 16 грудня 2022 року по 18 грудня 2022 року, з 16 січня 2023 року по 25 червня 2023 року, з 06 липня 2023 року по 24 листопада 2023 року, з 13 грудня 2023 року по 14 грудня 2023 року, з 12 січня 2024 року по 16 січня 2024 року в розмірі 100000 грн щомісячно відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн щомісячно за період з 24 листопада 2023 року по 12 грудня 2023 року, з 15 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року, з 17 січня 2024 року по 27 березня 2024 року, у зв'язку із перебуванням на лікуванні відповідно до п. 1 Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000 грн щомісячно за період з 24 листопада 2023 року по 12 грудня 2023 року, з 15 грудня 2023 року по 11 січня 2024 року, з 17 січня 2024 року по 27 березня 2024 року, у зв'язку із перебуванням на лікуванні відповідно до п. 1
Постанови КМ України № 168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 залишено без руху, запропоновано подати до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
Представником позивача на виконання вимог ухвали подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначає, що беручи до уваги існуючі обмеження та перешкоди які встановлені під час особливого правового режиму, проходження позивачем військової служби та участь у бойових діях, наявні підстави визнати поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач фактично не мав можливості захистити свої права. Позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів та виконуючи бойові (спеціальні) завдання. Окрім того, позивач 24 листопада 2023 року отримав травму під час захисту Батьківщини та після цього перебував на лікуванні. 29 червня 2024 року за результатом медичного огляду військово-лікарська комісія встановила, що позивач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Більше того, на даний час позивач продовжує періодично проходить курси лікування, приймає медичні препарати та виконує реабілітаційні рекомендації лікарів.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Підставою для повернення позову стали висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, який визначений ст.233 КЗпП України та відсутності поважних причин для його поновлення.
Такі висновки суд обгрунтував тим, що у спірних відносинах підлягають застосуванню положення ст.233 КЗпП України, в редакції з 19.07.2022, якими встановлено тримісячний строк звернення з позовом до суду з дня коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З цих підстав суд першої інстанції, прийнявши до уваги дату закінчення дії карантину (30.06.2023), на строк дії якого продовжувалися строки, визначені ст.233 КЗпП України, зазначив, що про пропуск позивачем тримісячного строку звернення з позовом до суду.
Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що ч.2 ст.233 КЗпП України передбачено строки звернення з позовом до суду при звільненні працівника. Суд зазначив, що позивач звільнився з військової служби 23.09.2024, а з позовом до суду звернувся 17.10.2025, тобто з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України, при цьому не обгрунтував, які саме вагомі обставини перешкоджали йому звернутися до суду у визначені законом сттроки.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тим обставинам, які визначені позивачем як поважні причини пропуску строку звернення з позовом до суду. Також, позивач вказує на те, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального законну щодо вирішення питання про дотримання строків звернення з позовом до суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, положення ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у правовідносинах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Суд першої інстанції, вказуючи на пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, виходив з того, що у спірних відносинах підлягають застосуванню положення ст.233 КЗпП України, в редакції з 19.07.2022, якими встановлено тримісячний строк звернення з позовом до суду з дня коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такі строки з 19.07.2022 дійсно були встановлені положеннями ч.1 ст.233 КЗпП України, якою було передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Водночас, колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України у п.1 резолютивної частини рішення від 11 грудня 2025 року у справі №1-7/2024 (337/24) визнав такою, що не відповідає Конституції України частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Згідно п.2 резолютивної частини цього рішення частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відтак, станом на час апеляційного перегляду справи, приписи ч.1 статті 233 Кодексу законів про працю України не встановлюють строку, зокрема тримісячного, для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Щодо застосування судом першої інстанції положень ч.2 ст.233 КЗпП України, слід зазначити те, що вказаною нормою права визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до ст.116 КЗпП України про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Отже, у разі застосування судом положень ч.2 ст.233 КЗпП України, визначальним є встановлення того, чи дотримано було роботодавцем обов'язку передбаченого ст.116 КЗпП України, з чим ч.2 ст.233 КЗпП України пов'язує початок перебігу тримісячного строку звернення з позовом до суду.
Вказані обставини судом першої інстанції досліджено не було, як не було і надано належної оцінки тим обставинам, з якими позивач пов'язував поважність причин пропуску строку, а саме участь позивача в захисті Батьківщини, отриману у зв'язку з цим травму та тривале лікування у зв'язку з цим.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі №340/7202/25 - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.328. 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 24.12.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров