03 грудня 2025 року м.Дніпросправа № 160/6204/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі №160/6204/25 (суддя Ремез К.І., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-1) щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 29.01.2025 № 046350018479 протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.01.2025 року № 046350018479;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2) зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2002 по 30.06.2006 та з 09.07.2006 по 30.06.2007 та період роботи з 03.08.2016 по 22.01.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Так, суд:
-визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2025 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду не погодилися позивач та відповідач, ними були подані апеляційні скарги.
Позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування скарги позивач зазначає, що норма щодо сплати страхових внесків особами, які навчаються, на час навчання позивача не була передбачена. Позивачем для підтвердження періоду навчання надано диплом серії НОМЕР_1 та додаток до диплому реєстраційний № 29/06 та диплом серії НОМЕР_2 та додаток до диплому реєстраційний № 121/07, що є виконанням умов для зарахування періоду навчання до стажу роботи. Суд при прийнятті рішення не врахував викладені обставини, що стало підставою для прийняття висновку, який порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Під час навчання позивач проходив виробничу практику за професією, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та поданими довідками та після завершення навчання в Національному гірничому університеті 30.06.2007 року позивач (в межах трьох місяців після завершення навчання) працевлаштувався за професією, яка дає право
на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме з 31.07.2007 року «дільничий маркшейдер» пов'язаний з підземними роботами. Період роботи з 31.07.2007 року відповідачем зараховано до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Трудова книжка позивача та надані довідки від 07.10.2024 року № 14/6-2492, від 09.10.2024 року № 14/6-2494 та від 20.01.2025 року № 50 у повній мірі підтверджують роботу позивача за Списком № 1 у період з 03.08.2016 року по 22.01.2025 року. Судом не враховано, що в матеріалах пенсійної та судової справи наявні всі документи та підстави для безпосереднього зарахування періоду роботи з 03.08.2016 року по 22.01.2025 року до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає, що ним надано достатньо доказів на підтвердження наявного пільгового стажу, а відповідач безпідставно не врахував його у повному обсязі, як і суд першої інстанції не надав належної оцінки цим документам.
Відповідач-1 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у спірному рішенні, яке скасував суд першої інстанції, наведено мотиви його прийняття. У ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 Закону №1058 через відсутність необхідного пільгового стажу. Надані позивачем документи до заяви не підтверджують наявності у нього відповідного стажу. Відповідач наполягає, що спірне рішення прийнято ним у відповідності до вимог діючого законодавства і суду були відсутні підстави для його скасування.
Відповідач-2 своїм правом подати відзиви на апеляційні скарги не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, приходить до висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 22.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 за №359/35961 ухвалено рішення від 29.01.2025, за результатами розгляду заяви було відмовлено в призначенні пенсії.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: Розглянувши всі документи, призначити пенсію за віком Список №1 неможливо, оскільки на момент звернення позивач не досяг віку необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та недостатність пільгового стажу.
Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області від 29.01.2025 № 046350018479, вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду з позовом про його скасування.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновків, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років. Обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта приватної особи, тобто на користь позивача. За висновками суду, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Крім того, за висновками суду першої інстанції період навчання після 01.01.2004 може бути зараховано до страхового стажу за умови сплати страхових внесків на умовах добровільної участі у пенсійному страхуванні та за наявності зазначеної інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. На підставі довідки ОК-5, форми РС-право та трудової книжки, позивачу враховано стаж проходження виробничої практики та підтверджено сплату страхових внесків періоди з 04.07.2005 по 29.07.2005 та з 18.08.2006 по 11.09.2006, тому він був зарахований до страхового стажу позивача, а до пільгового не був зарахований.
Пенсійний орган формально підійшов до виконання своїх обов'язків щодо вирішення питання призначення пенсії без врахування в сукупності наявних в матеріалах заяви про призначення пенсії документів, безпідставно не дослідив та не взяв до уваги записи у трудовій книжці, довідках та інших документах, а отже рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 29.01.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відмовляючи в частині позовних вимог, суд вказав, що не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача. Тому, належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, з врахуванням наведених обставин.
Колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Стаття 24 цього ж Закону визначає періоди, з яких складається страховий стаж. Частиною першою цієї статті передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина четверта).
Позивач звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії згідно частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, тобто незалежно від віку.
Для застосування даної норми закону, необхідно мати відповідний пільговий стаж роботи без прив'язки до віку заявника.
Отже, суд першої інстанції помилково аналізував норму ст.13 та ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, та судову практику із її застосуванням, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020.
Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж позивача, з урахуванням додаткових років за Списком №1 становить 27 років 10 місяців 11 днів, пільговий стаж на підземних професіях для визначення права на призначення пенсії незалежно від віку - 09 років 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058.
Позивач просив суд зобов'язати відповідача зарахувати саме до пільгового стажу роботи період його навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2002 по 30.06.2006 та з 09.07.2006 по 30.06.2007.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.
Так, в період навчання позивача в Національному гірничому університеті з 01.09.2002 по 30.06.2006 та з 09.07.2006 по 30.06.2007 правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України “Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII.
Відповідно до статті 40 Закону України “Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII) професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Згідно статті 41 Закон № 1060-XII професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище, професійне училище соціальної реабілітації, вище професійне училище, професійний ліцей професійний ліцей відповідного профілю, професійно-художнє училище, художнє професійно-технічне училище, вище художнє професійно-технічне училище, училище-агрофірма, вище училище-агрофірма, училище-завод, центр професійно-технічної освіти, центр професійної освіти, навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат, навчальний центр, інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно- технічне навчання (в редакції станом на 01.01.2002: професійно-технічне училище, професійно-
художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище агрофірма, училище- завод, вище професійно-технічне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію).
Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо- кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація “кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії.
Натомість, за статтею 43 Закону № 1060-XII вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо- кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі
навчальні заклади першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 та додатку до диплому реєстраційний № 29/06 та диплому серії НОМЕР_2 та додатку до диплому реєстраційний № 121/07 ОСОБА_1 закінчив в Національний гірничий університет за спеціальністю «гірництво» за кваліфікацією «молодший гірничий інженер» та за спеціальністю «маркшейдерська справа» за кваліфікацією «гірничий інженер-маркшейдер».
Національний гірничий університет на момент навчання Позивача не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищих навчальних закладів. Тобто, після закінчення такого закладу освіти позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра та спеціаліста.
Оскільки, ОСОБА_1 навчався у вищому закладі освіти, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР), відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання у Національному гірничому університеті з 01.09.2002 по 30.06.2006 та з 09.07.2006 по 30.06.2007.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 643/11758/16-а виклав правовий висновок, про те, що навчання у вищому навчальному закладі можливо зарахувати тільки до загального трудового стажу, а не до стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 по справі № 676/5212/17 не знайшов підстав для відступу від даного правового висновку (щодо неврахування до пільгового стажу періоду навчання у вищому навчальному закладі).
При цьому, період навчання після 01.01.2004 може бути зарахований до страхового стажу за умови сплати страхових внесків на умовах добровільної участі у пенсійному страхуванні та за наявності зазначеної інформації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, на підставі довідки ОК-5, форми РС-право та трудової книжки, позивачу враховано стаж проходження виробничої практики та підтверджено сплату страхових внесків періоди з 04.07.2005 по 29.07.2005 та з 18.08.2006 по 11.09.2006, тому цей період був зарахований до страхового стажу позивача, а до пільгового правомірно не був зарахований.
В цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягали.
Щодо зарахування періоду роботи з 03.08.2016 по 22.01.2025 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В силу статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова КМУ №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В силу п.3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637 (далі - Порядок №637).
Згідно із п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , дата заповнення 04.07.2005р. (а.с. 27-30) наявні наступні записи:
-01.01.2013р. прийнятий порядком переведення з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» дільничним маркшейдером до маркшейдерської служби, зайнятий на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (запис №12 трудової книжки);
-27.04.2021р. переведений заступником головного маркшейдера цієї служби, зайнятий на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (запис №13 в трудовій книжці);
-01.01.2022р. переміщено до ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» заступником головного маркшейдера маркшейдерської служби(запис №14 трудової книжки).
При цьому, в оскарженому позивачем рішенні відповідачем-1 не зазначені підстави для не зарахування позивачу періоду його роботи на вказаних посадах до пільгового стажу.
З наявної форми РС-право вбачається, що позивачу зарахований пільговий стаж по Списку №1 лише 9 років 03 дні за професіями згідно постанови №202, проте не міститься підстав для неврахування іншого періоду його роботи, що підтверджено записами трудової книжки та довідками, що подавалися до заяви.
При цьому, трудова книжка відповідно до пункту 1 Порядку № 637 є основним документом, що підтверджує стаж особи.
Відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абз.2 п.18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
В свою чергу, в абз.2 п.18 Порядку № 637 йдеться про підтвердження стажу роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій російською федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Відповідно до п.10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку № 637.
Аналіз наведених вище норм Закону № 1788-ХІІ і Порядку № 637 зумовлює такі висновки:
- пільговий стаж може бути підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці та/або даними про спеціальний стаж, наявними в Реєстрі застрахованих осіб;
- необхідність в поданні уточнюючої довідки постає лише в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Так, позивачем була надана трудова книжка з відповідними записами про роботу у спірному періоді з 03.08.2016 по 22.01.2025, при цьому відповідачем не було враховано цей період в роботи до пільгового стажу та не було зазначено підстави для його незарахування.
Таким чином, пенсійний орган формально підійшов до виконання своїх обов'язків щодо вирішення питання призначення пенсії без врахування в сукупності наявних в матеріалах заяви про призначення пенсії документів, безпідставно не дослідив та не взяв до уваги записи у трудовій книжці, довідках та інших документах, а отже рішення Головного управління ПФУ в Харківській області від 29.01.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, а відповідач не навів у спірному рішенні мотивів неврахування спірного періоду роботи позивача до його пільгового стажу, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву, з врахуванням наведених обставин.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Крім того, статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд обґрунтовано зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача, оскільки відповідачем в повній мірі не були реалізовані дискреційній повноваження (зокрема, в частині обрахунку пільгового стажу із зазначенням причин неврахування певного періоду, який є відображеним у трудовій книжці).
В даному випадку без зарахування УПФУ відповідним рішенням спірних періодів до пільгового стажу позивача, з урахуванням висновків суду, є передчасним вирішення питання призначення пенсії.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено правильно, проте мотивувальну частину з викладенням мотивів часткового задоволення позовних вимог слід змінити та викласти у редакції цієї постанови. Відповідно, апеляційні скарги позивача та відповідача-1 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 160/6204/25, виклавши її у редакції цієї постанови.
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 160/6204/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак