23 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/706/25
Головуючий суддя І інстанції - Сацький Р.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі № 280/706/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2023 по 11.07.2023 включно, але не більше як за шість місяців.
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 11.01.2023 по 11.07.2023 включно, але не більше як за 6 місяців, в розмірі 77 899 (сімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 79177,28 грн.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення в частині задоволених позовних вимог, як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не здійснено заміну неналежного відповідача, а саме з Військової частини НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 . Зазначає відповідач і про те, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати її частини та складових військовослужбовцям або особам, що проходили військову службу.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2023 та копії військового квитка, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 20.03.2022 до 10.01.2023 (а.с. 13-17, 21).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2023 № 10 старший солдат ОСОБА_1 з 10.01.2023 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та виключений з усіх видів забезпечення, в тому числі із грошового забезпечення, Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 21).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/945/23 від 01.08.2023 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.05.2022 - 10.01.2023 щомісячної додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні у зв'язку з отриманням ним 16.05.2022 тяжкої травми; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.05.2022 - 10.01.2023 щомісячну додаткову винагороду у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні у зв'язку з отриманою ним 16.05.2022 важкої травми (а.с.22-35).
Згідно випискою з карткового рахунку позивачу 13.01.2025 нараховано та виплачено грошові кошти у розмірі 534759,67 грн. на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 280/945/23 від 01.08.2023 (а.с.36).
Вважаючи затримку виплати розрахунку при звільненні протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2023 по 11.07.2023, в загальному розмірі 79177,28 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Приписами статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача - 10.01.2023 року) передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивача виключено зі списків особового складу з 10.01.2023 року, а тому першим днем затримки є 11.01.2023.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що при проведенні наведених розрахунків, відповідачем протиправно було невиплачено додаткову винагороду у розмірі 534759,67 грн.
Так, вказані кошти фактично були виплачені позивачу 13.01.2025 року.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2023 № 186/2 підтверджується те, що у грудні та листопаді 2022 року (два останні календарні місяці роботи, що передували виключенню позивача зі списків особового складу військової частини) позивачу нараховано 26537,40 грн. (листопад 2022 року - 13268,70 грн. + грудень 2022 року - 13268,70 грн., без врахування додаткової винагороди) (а.с. 20).
Враховуючи те, що у грудні та листопаді 2022 року (два останні календарні місяці роботи, що передували виключенню позивача зі списків особового складу військової частини) позивачу нараховано 26537,40 грн., середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 435,04 гривень (26537,40 гривень / 61 календарних днів у листопаді та грудні 2022 року).
В свою чергу, враховуючи середньоденний розмір заробітної плати позивача, який становить 435,04 грн., а також враховуючи те, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку стягується не більш як за шість місяців, тобто 182 дні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що належить виплатити позивачу, становить 79177,28 грн. (435,04 х 182).
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не здійснено заміну неналежного відповідача, а саме з Військової частини НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 , оскільки з позовної заяви вбачається, що відповідачем у цій справі позивач визначив саме Військову частину НОМЕР_1 , в якій він проходив військову службу перед звільненням.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 в адміністративній справі № 280/706/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя Д.В. Чепурнов