Справа № 750/1776/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/641/25
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
23 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з прокурором з використанням його власних технічних засобів апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2025 року,
Цією ухвалою підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Мар'янівка Шполянського району Черкаської області, громадянину України, з середньою освітою, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , неодруженому, зареєстрованому по АДРЕСА_1 , фактично проживаючому по АДРЕСА_2 , раніше не судимому, продовжений строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 22 січня 2025 року включно.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на те, що на даний час триває ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження, яке неможливо буде завершити до спливу строку застосування запобіжного заходу підозрюваному, тому слід продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 у межах строку досудового розслідування, при тому, що з огляду на встановлені та доведені у провадженні ризики, передбачені ст. 177 КПК України та імперативні вимоги ч. 6 ст. 176 цього Кодексу, застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є неможливим.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до його підзахисного менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, у тому числі й домашній арешт. У разі неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, просить визначити розмір застави у мінімальних межах, визначених ст. 182 КПК України.
Вказує на незаконність, необгрунтованість та невмотивованість оскаржуваної ухвали, яка постановлена без врахування вимог ст. 177, 178, 183, 196, 370, 372 КПК України. Зокрема, мотивувальна частина ухвали не містить встановлених судом обставин із посиланням на докази, у тому числі, що підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також без надання належної оцінки доказам та доводам сторони захисту.
Звертає увагу, що Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали фактично зводиться до перерахування наведених у клопотанні слідчого ризиків, але із знанням оцінки як при винесенні обвинувального вироку за результатами дослідження всіх доказів, зокрема, щодо ризику можливого впливу на інших підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які надали викривальні показання щодо ОСОБА_6 .
Крім того, стороною захисту було наголошено, що крім зменшення ризиків і відсутності нових ризиків, строк досудового розслідування на час розгляду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, становив лише 10 днів. Відповідно, навіть у разі задоволення клопотання слідчого, строк продовження тримання під вартою ОСОБА_6 мав також становити до 01 грудня 2025 року. Однак, слідчим суддею не було надано належної оцінки та безпідставно відхилено такі доводи сторони захисту.
Також, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено належних обґрунтувань щодо викладу обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою, а також відсутні посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
На переконання сторони захисту, ризики на даний час зменшилися та навіть перестали існувати, а також не з'явилося нових ризиків, які б виправдовували подальше тримання ОСОБА_6 під вартою. З урахуванням наведених об'єктивних доводів сторони захисту, які підтверджуються матеріалами справи, слідчим суддею не наведено належних обґрунтувань й щодо неможливості застосування відносно ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Вважає, що слідчим суддею не наведено жодних мотивів щодо небезальтернативності такого запобіжного заходу, як тримання під вартою та можливості визначення розміру застави, з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р(ІІ)/2024, відповідно до якого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти доводів сторони захисту, звернув увагу на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , наявність обґрунтованих та доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також вимоги законодавства, якими забороняється застосування будь-яких інших запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, для осіб які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, що свідчить про неможливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Як убачається з матеріалів судової справи слідчим відділом Управління СБУ в Чернігівській області 23 вересня 2024 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024272300000512, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 410 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що будучи військовослужбовцем та маючи звання офіцера, проходить військову службу в Навчальному центрі ЗСУ. Вчинення злочину в умовах воєнного стану полягає у реалізації ОСОБА_6 за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями військового майна, а саме понад семи тисяч літрів дизельного палива приватним особам, яке мало використовуватись Навчальним центром ЗСУ в своїй навчальній діяльності щодо підготовки військовослужбовців для відсічі збройної агресії російської федерації.
29 травня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 410 КК України.
У цей же день, об 11 год. 53 хв. ОСОБА_6 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2025 року до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
12 серпня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 410 КК України.
17 листопада 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для вирішення питання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 вересня 2025 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні був продовжений до 8 місяців, до 01 грудня 2025 року. Наразі триває ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
Положеннями ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати :шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
20 листопада 2025 року підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику адвокату ОСОБА_7 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
При цьому, загальний обсяг матеріалів провадження складає 25 томів процесуальних документів, без урахування матеріалів, отриманих в ході виконання вимог ст. 290 КПК України, та технічні носії інформації,які є додатками до протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, з якими сторона захисту має ознайомитися особисто.
Отже, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Таким чином, продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 днів не суперечить вимогам ч. 3 ст.197 КПК України, як на цьому наголошує захисник.
На даній стадії досудового розслідування слідчий суддя перевіряє наявність обставин, які вказують, що раніше встановлені ризики не зменшились, аж настільки, щоб вважати, що їм можна запобігти шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, або не зникли зі сплином часу та внаслідок проведених слідчих дій в рамках досудового розслідування. Лише встановлення нових ризиків, зобов'язує слідчого суддю перевірити докази на їх доведення.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею були виконані вимоги кримінального процесуального закону та перевірена обґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчим суддею не надавалась оцінка наданим стороною обвинувачення доказам з огляду на їх належність чи допустимість, а також з вказівкою на те, які обставини ними доводяться, як про це безпідставно стверджує сторона захисту.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, найтяжче з яких відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років позбавлення волі. Встановлені обставини вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, вказують на можливість їх вчинення групою осіб за попередньою змовою, при цьому, кримінальні правопорушення, пов'язані із заволодінням пальним, яке призначалося для потреб навчальної військової частини, що могло вплинути на підготовку військовослужбовців, які будучи не належно підготовленими наражали на небезпеку не тільки себе, а й ставили під загрозу виконання поставлених перед ними бойових завдань, що негативно могло відобразитись на захисті кордонів нашої країни військовослужбовцями тих військових частин, які на відміну від ОСОБА_6 та інших підозрюваних, перебувають на лінії вогневого ураження військами російської федерації, що підвищує ризик ухилення підозрюваного від досудового слідства та суду.
При цьому, доводи апеляційної скарги захисника про мотиви, якими прокурор обґрунтував клопотання та мотиви слідчого судді при задоволенні цього клопотання, а також вказівка на незгоду сторони захисту з доводами сторони обвинувачення, не спростовують висновків суду щодо наявності обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та не спростовують висновків слідчого судді про можливість допущення ним неналежної процесуальної поведінки при обранні іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Більш того, на спростування заявлених стороною обвинувачення ризиків та на доведення доводів про їх зменшення з плином часу, стороною захисту не наведено жодного вагомого аргументу, який міг би бути оцінений колегією суддів.
Усім наведеним в апеляційній скарзі обставинам, була надана належна оцінка, як під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і під час продовження строку його дії, слідчим суддею досліджені всі необхідні докази, які є достатніми саме на даному етапі досудового розслідування.
Саме про об'єктивність слідчого суддів свідчить той факт, що з перелічених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені та підтверджені під час досудового розслідування, один ризик втратив свою актуальність з плином часу та зважаючи на завершальну стадію досудового розслідування - ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
Однак, для тих ризиків, які продовжують існувати та з плином часу не втратили своєї актуальності, не приймаються до уваги твердження захисника про те, що прокурором не надано доказів на їх підтвердження, оскільки їх наявність обґрунтована тяжкістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , обставинами їх вчинення, роллю підозрюваного у їх вчиненні, тих благ та можливостей, які він отримав для себе в результаті вчинення кримінально карних дій.
Обставини справи, характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , особливості досудового розслідування та судового розгляду такої категорії справ, зважаючи на те, що ОСОБА_6 розуміючи, що він підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, може змінити місце свого проживання, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, оскільки, хоча вказані свідки і допитані на стадії досудового розслідування, але, виходячи з такої засади, як безпосередність дослідження показань, закріпленої у ст. 23 КПК України, пріоритет та доказове значення надається показанням, які суд отримує усно, а також інших підозрюваних, яким були надані викривальні показання щодо інших учасників злочинної групи, тобто цей ризик продовжує зберігати свою актуальність до моменту допиту вказаних осіб у судовому засіданні, свідчать про те, що до підозрюваного не може бути застосований інший більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, а також не може бути визначений альтернативний запобіжний захід.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. При цьому, суду надано можливість не визначати для таких осіб альтернативних запобіжних заходів.
Слідчий суддя при ухваленні судового рішення керується виключно вимогами законодавства, які у даному конкретному провадженні є безальтернативними та категоричними, з огляду на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , час вчинення цих правопорушень - оголошений воєнний стан в країні та загальна мобілізація, складність розслідування та судового розгляду такої категорії справ та значний обсяг процесуальних дій, які необхідно виконати для проведення об'єктивного й неупередженого судового розгляду, перевірки доказів не тільки сторони обвинувачення, а й сторони захисту для того, щоб постановити законне й справедливе судове рішення.
Отже, рішення слідчого судді про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджується з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо вимоги захисника про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до змісту чинної редакції абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Отже, вказавши, що суд має право не визначати розмір застави, законодавець відніс можливість визначення розміру застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів певних категорій до дискреційних повноважень суду.
У даному провадженні, з огляду на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , зокрема, здійснення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом викрадення військового майна (палива), зважаючи на те, що підозрюваний є військовою службовою особою в старшому офіцерському званні, входить до начальницького складу військової частини, і під час воєнного стану протиправно за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями реалізував приватним особам понад сім тисяч літрів дизельного палива, яке мало б використовуватись в навчальній діяльності щодо підготовки військовослужбовців для відсічі збройної агресії російської федерації, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2025 року про продовження строків тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13