Єдиний унікальний номер справи: 766/5148/23
Номер провадження: 11-кп/819/629/25
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2025 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю
прокурора: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42022230000000434 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.6 ст.111-1 КК України, -
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2025 року задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 05 лютого 2026 року включно.
Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги .
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2025 року скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 інший запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Обвинувачений ОСОБА_8 не визнає вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, так як в його діях відсутні ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.6 ст.111-1 КК України.
Після повідомлення про підозру 16.02.2023 р. та за час тривалого строку досудового розслідування слідчий і прокурор не допитали ОСОБА_8 щодо суті підозри.
Підозра ґрунтується виключно на показаннях ряду свідків , інших слідчих та процесуальних дій не здійснювалося.
Доказове значення показів свідків, даних під тиском притягнення до кримінальної відповідальності, вказує на їх недопустимість. Надані стороною обвинувачення письмові докази не доводять винуватість ОСОБА_8 .
Підозра і обвинувальний акт є необґрунтованими.
Саме по собі обвинувачення у вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для застосування та продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд не врахував фактичних обставин справи та стадію кримінального провадження, та яким чином це впливає на наявність ризиків.
Фактичні обставини справи у процесуальному значенні свідчать про те, що сторона обвинувачення зібрала усі можливі та необхідні докази на підтвердження вини ОСОБА_8 , відповідно ризики впливу на свідків чи іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню перестали існувати.
Вказує, що ОСОБА_8 виключно позитивно характеризується, що унеможливлює наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, а деокупація м. Херсона автоматично унеможливлює продовження вчиненого інкримінованого кримінального правопорушення.
Зазначає, що ризик переховування є вкрай низький, оскільки обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, сім'ю, дітей, внуків, постійне місце реєстрації та проживання в м. Києві, де не ведуться бойові дії, що дозволить в повному обсязі проконтролювати його поведінку у разі ухвалення рішення про застосування цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації.
Прокурором не було виконано вимоги ст. 178 КПК України , заявлені прокурором ризики є припущенням та недоведені.
Прокурором не доведено, що наведені ним ризики не зменшилися з плином часу, а також неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому суд не взяв до уваги аргументи сторони захисту та не спростував їх.
Окрім того, зазначив, що головуючим суддею до нього як захисника, було неодноразово виявлено не повагу , а саме встановлено таймер для доповіді, що фактично порушує право на захист та справедливий суд.
Позиції учасників.
Адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви Суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 422-1 КПК України передбачено порядок перевірки ухвал суду про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42022230000000434 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.111-1, ч. 6 ст.111-1 КК України.
Вбачається, що запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.04.2023 року без визначення розміру застави застосований до ОСОБА_8 ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року для запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В подальшому строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 ухвалами слідчого судді та ухвалами суду був продовжений, попередньою ухвалою Херсонського міського суду від 04 листопада 2025 року строк тримання під вартою продовжено до 02 січня 2026 року включно.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а отже, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
Прокурор подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.111-1, ч. 6 ст.111-1 КК України, одне з яких є особливо тяжким, продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю запобігти цим ризикам більш м'яким запобіжним заходом.
Доводи апеляційної скарги про недотримання прокурором положень кримінального процесуального закону щодо змісту клопотання не є переконливими.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.12.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою до 05.02.2026 року включно.
Як видно із ухвали, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 суд виходив із того, що продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання щодо запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи може бути застосований більш м'який запобіжний захід на цій стадії кримінального провадження.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Зважаючи на те, що судовий розгляд не закінчений є вірогідним продовження існування ризику впливу на свідків.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, як то передбачено ст. 95 КПК, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може незаконно впливати на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Не спростовують доводи апеляційної скарги і висновки суду про продовження існування ризику переховування від суду.
За положеннями ст.178 КПК України тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується враховується у сукупності з іншими обставинами та відомостями , що передбачені ст. 178 КПК України .
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених:
ч.4 ст.111-1 КК України - провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів,
ч.6 ст.111-1 КК України - здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Суд, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, фактично врахував як видно, не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого злочину, а й обставини, передбачені ст. 178 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки .
Відомості, що характеризують обвинуваченого, в тому числі і ті, на які посилається захисник, його соціальні зв'язки, стан здоров'я, були фактично враховані судом при продовженні строку тримання під вартою.
Сукупність цих відомостей, які існували на час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 та не змінилися на час постановлення оскаржуваної ухвали , не вказує на те, що на даній стадії кримінального провадження ризики, які встановлені при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК нівельовані .
Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
Зважаючи на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.4, 6 ст. 111-1 КК України , їх суспільну небезпечність в умовах воєнного стану , враховуючи обставини, передбачені ст.177,178,183 КПК України, сукупність відомостей про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, сімейний стан, приписи ч.6 ст. 176 КПК, ч. 4 ст. 183 КПК суд дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу , і що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою на цій стадії судового провадження застосований бути не може.
Крім того, за приписами ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті- тримання під вартою.
У рішенні від 19.06.2024 року № 7-р(II)/2024 Конституційний Суд України зауважив, що застосування за частиною шостою статті 176 Кодексу під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Вказана норма кримінального процесуального закону наразі є чинною на території України та не визнана в передбаченому законом порядку не конституційною, внаслідок чого підлягає застосуванню судами під час вирішення питання про застосування до зазначеної категорії осіб запобіжних заходів.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що суд в даному випадку позбавлений права дискреційного застосування такої норми закону, шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, проте не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.
Посилання апеляційної скарги на те, що до обвинуваченого може бути застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не узгоджується із зазначеними приписами кримінального процесуального закону, які є імперативними.
Відповідно до приписів ч. 3, 4 ст. 183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Здійснюючи апеляційний розгляд відповідно до положень ч. 1ст. 404 КК України в межах апеляційних вимог, колегія суддів зазначає , що запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК та запобігання здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд має перевірити чи не зменшилися на цій стадії судового розгляду встановлені раніше ризики і чи зможе бути застосований більш м'який запобіжний захід .
Обґрунтованість підозри перевіряється слідчим суддею на стадії досудового розслідування при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Оскаржувана ухвала постановлена на стадії судового розгляду.
Питання доведеності чи недоведеності винуватості на підставі оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості обвинуваченої особи вирішується судом на стадії судового розгляду відповідно до положень ст.368 КПК України і не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах визначених ст. 422-1 КПК.
Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду ухвали суду про продовження запобіжного заходу позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам у кримінальному провадженні, а також робити висновки щодо доведеності чи недоведеності винуватості особи, тощо.
Тому посилання апеляційної скарги про необґрунтованість підозри та пред'явленого обвинувачення як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали суду є неприйнятними.
Доводи захисника про те, що суд не зважив на аргументи сторони захисту, не є прийнятними, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд надав належну оцінку зазначеним аргументам.
Посилання апеляційної скарги на обмеження судом часу для наведення пояснень , не можна визнати підставою для скасування оскаржуваної ухвали .
Надані під час апеляційного розгляду захисником документи, що стосуються роботи ОСОБА_8 в ДП « Конструкторське бюро Артилерійське озброєння» та копія статуту вказаного підприємства, які не були предметом дослідження суду першої інстанції , не спростовують висновки суду викладених в ухвалі, що оскаржується.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції з підстав та за доводів зазначених в апеляційній скарзі, скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховуючи доводи захисника, зауважує що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 перебуває на розгляді суду першої інстанції досить тривалий час, зокрема, з 2023 року, протягом якого обвинувачений утримується під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершено.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд, зважаючи на очевидну складність кримінального провадження та значне погіршення безпекової ситуації в м. Херсоні , разом із тим вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів на дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422-1, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2025, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність суворого дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4