Номер провадження: 22-ц/819/1438/25
Єдиний унікальний номер справи: 766/14989/25
про відмову у відкритті апеляційного провадження
24 грудня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Бездрабко В. О.,
Радченка С. В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» Блажевського Петра Івановича на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору кредиту припиненим,
встановив:
16 жовтня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області постановив у зазначеній справі ухвалу про забезпечення позову, на яку 25 листопада 2025 року представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Блажевський П.І. (діючи на підставі довіреності) подав апеляційну скаргу одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником зазначено, що 16 жовтня 2025 року ухвала Херсонського міського суду Херсонської області постановлена без участі скаржника, повний текст оскаржуваної ухвали в паперовому варіанті на адресу скаржника не була скерована, зворотного листа в матеріалах справи немає, що свідчить про невручення ухвали скаржнику.
З текстом оскаржуваної ухвали скаржник ознайомився лише 24 листопада 2025 рoку на сайті https://reyestr.court.gov.ua/Review/131346409. (Доказ роздрукована ухвала з реєстру саме 24 листопада 2025 року додається).
Крім того, скаржник в обґрунтування наявність підстав для поновлення строку вказував на те, що 20 грудня 2024 року державою агресором росією було здійснено обстріл головного офісу банку в м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, в наслідок чого він не може належним чином функціонувати та забезпечувати належне обслуговування потоку величезної маси кореспонденції в системі ЄСІСТС, оскільки працівники там уже в повному об'ємі не можуть розміщуватися.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та доказів сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
Скаржнику надано передбачений ЦПК України строк (десять днів) для усунення зазначених в ухвалі недоліків та роз'яснено наслідки невиконання зазначених вимог.
Копія ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху отримана скаржником 06 грудня 2025 року (02:55:01) в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету.
10 грудня 2025 року матеріали справи (за запитом суду) надійшли до суду апеляційної інстанції.
16 грудня 2025 року представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» Блажевським П.І. засобами поштового зв'язку подав заяву про усунення недоліків, до якої був доданий меморіальний ордер № 802325 від 15 грудня 2025 року про сплату судового збору у встановленому судом розмірі.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником зазначено, що на адресу банку жодного процесуального документу по справі не надходило, на підтвердження чого надано прінт скрін з кабінету (системи пошуку вхідних повідомлень) з системи ЄСІСТС, зазначивши, що повний текст оскаржуваної ухвали в паперовому варіанті на адресу скаржника не був скерований, зворотного листа в матеріалах справи немає, що свідчить про невручення ухвали скаржнику, а тому на думку заявника, строк оскарження рішення суду не розпочався.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно вимог статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечить рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, яка регламентує принцип верховенства права у цивільному судочинстві, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» («Станков проти Болгарії», заява № 68490/01).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа "Перетяка та Шереметьев проти України", №17160/06 та №35548/06, § 34 від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Отже, наведене дає підстави вважати, що під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на її права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Згідно частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
З матеріалів вбачається, що ухвала Херсонським міським судом Херсонської області постановлена 16 жовтня 2025 року за відсутності учасників справи (а.с. 39-40).
Копія ухвали суду направлена на електронну адресу АТ «Сенс Банк», та була доставлена адресату 30 жовтня 2025 року, про що свідчить Довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с. 41).
Крім того, відповідно даних, що міститься у системі «Електронний суд», оскаржена ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року, доставлена до електронного кабінету АТ «Сенс Банк» 30 жовтня 2025 року (02:46), що підтверджується карткою руху документу у системі «Електронний суд».
В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження представник АТ «Сенс Банк» Блажевський І.П. повторно посилається на те, що на адресу банку жодного процесуального документу по справі не надходило, на підтвердження чого надає прінт скрін з кабінету (системи пошуку вхідних повідомлень) з системи ЄСІСТС. Крім того, повторно зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали в паперовому варіанті на адресу скаржника не був скерований, зворотного листа в матеріалах справи немає, що також свідчить про невручення ухвали скаржнику.
Проте наявна в матеріалах справи довідка про доставку 30 жовтня 2025 року ухвали суду до електронного кабінету товариства спростовує твердження заявника про невручення копії ухвали.
Згідно вимог пункту 2 частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац другий частина 6 статті 272 ЦПК України).
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 272 ЦПК України).
За приписами частини 7 статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд зауважує, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження товариством не надано належних та допустимих доказів на підтвердження випадку некоректної роботи системи.
Доводи заявника про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не була отримана ним у паперовому вигляді поштовим зв'язком, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Сенс Банк» як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, а тому відповідно до вимог частин шостої, сьомої та одинадцятої статті 14, а також статті 272 ЦПК України, суд зобов'язаний надсилати судові рішення такому учаснику виключно в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету.
Наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа підтверджує, що копія ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року була доставлена до електронного кабінету АТ «Сенс Банк» 30 жовтня 2025 року, що відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України є днем її вручення.
Отже, не направлення судом учаснику справи, який має електронний кабінет копії судового рішення у паперовому вигляді поштовим зв'язком не свідчить про його невручення.
Окрім того, навіть у разі неотримання 30 жовтня 2025 року копії ухвали суду в електронному виді, що в даному випадку заявником не підтверджено, товариство мало з розумною періодичністю цікавитися ініційованим відносно нього судовим провадженням. Звернувшись до суду з апеляційною скаргою 25 листопада 2025 року, майже через 1,5 місяці з моменту постановлення ухвали суду, заявник не підтвердив належними доказами наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявність обґрунтованих підстав для поновлення цього строку.
Згідно пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження і не доведено поважність причин пропуску такого строку, апеляційний суд на підставі пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Роз'яснити заявнику, що, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 185, 357, 358 ЦПК України, суд
ухвалив:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» Блажевського Петра Івановича на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 16 жовтня 2025 року - відмовити.
Роз'яснити скаржнику про наявність у нього права на звернення до Херсонського апеляційного суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л. А. Приходько
Судді В. О. Бездрабко
С. В. Радченко