Номер провадження: 22-ц/813/2426/25
Справа № 522/8362/23-Е
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Комлева О. С.
24.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката Коротченко Дарії Сергіївни, представника ОСОБА_1 , адвоката Федяєва Сергія Володимировича, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2024 року, постановленого під головуванням судді Шенцевої О.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» про скасування реєстрації, скасування договору купівлі-продажу, витребування майна, вселення, -
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» (далі ТОВ «Компані Фінанс») про скасування реєстрації, скасування договору купівлі-продажу, витребування майна, вселення.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року позов ОСОБА_2 залишений без задоволення.
27 травня 2024 року адвокат Коротченко Д.С., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з надання правничої допомоги у розмірі 20 000 грн.
03 червня 2024 року адвокат Федяєв С.В., представник ТОВ «Компані Фінанс» також звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компані Фінанс» судові витрати у розмірі 20 000 грн.
В обґрунтування заяв, представники відповідачів ТОВ «Компані Фінанс» та Масальцева Ю.Є. зазначили, що у зв'язку з розглядом справи відповідачами були понесені витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2024 року заяви адвоката Федяєва С.В., представника ТОВ «Компані Фінанс» та адвоката Коротченко Д.С., представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компані Фінанс» витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн.
В задоволені інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, адвокат Коротченко Д.С., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду, ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянтзазначає, що суд першої інстанції зменшуючи розмір судових витрат на правничу допомогу, дійшов помилкового висновку про те, що заявлена тривалість часу, витраченого на надання правничої (правової допомоги) не відповідає критерію співмірності, розумності та справедливості, оскільки судом не було прийнято до уваги, що адвокатом Коротченко Д.С., представником ОСОБА_1 було здійснено ряд заходів, зокрема, але не виключно: усна консультація, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення актуальної практики в подібних правовідносинах, формування правової позиції, збирання доказів, підготовка письмових пояснень та безпосередня участь у чотирьох судових засіданнях з урахуванням часу очікування, а також відсутність наданих позивачем доводів та доказів щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням суду, адвокат Федяєв С.В., представник ТОВ «Компані Фінанс» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду, ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компані Фінанс» витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн., посилаючись на те, що суд безпідставно занизив витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн., хоча ТОВ «Компані Фінанс» зазнав витрат у розмірі 20 000 грн.
Також апелянт вважає, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення не була врахована практика Верховного Суду.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 09 грудня 2025 року учасники справи не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 16-19 т. 2).
До суду від адвоката Федяєва С.В., представника ТОВ «Компані Фінанс» надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 20-21 т. 2).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь відповідачів ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. на кожного, суд першої інстанції виходив із дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката предмету спору, складності справи, значення справи для сторін, встановлення обсягу наданих адвокатами послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, за наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено четвертою та п'ятою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказані висновки викладено у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).
Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, у змісті вказаної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічні висновки викладені у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Компані Фінанс» про скасування реєстрації, скасування договору купівлі-продажу, витребування майна, вселення.
Також судом встановлено, що адвокат Коротченко Д.С. представляла у суді першої інстанції Масальцева Ю.Є. за ордером від 04.10.2023 року, серії ВН № 1289605 на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023 року (а.с. 97 т. 1).
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Коротченко Д.С., просив стягнути з позивача судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 20 000 грн., при цьому адвокатом зазначено, що підтвердження судових витрат буде надано не пізніше 5 днів після ухвалення рішення (а.с. 103 Б-106 т. 1).
В день судового засідання на якому було проголошено рішення, а саме 22 травня 2024 року на підтвердження надання правової допомоги, представником ТОВ «Компані Фінанс» Федяєвим С.В. на електронну адресу суду через електронний кабінет наданий договір про надання правової допомоги № 05/12/2023 від 05.12.2023 року, укладений між Адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володимировича» в особі керуючого бюро Федяєва С.В. та ТОВ «Компані Фінанс» в особі довіреної особи Федяєвої І.О., додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 05/12/2023 від 05.12.2023 року, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 20000 грн., витяг з договору № 05/12/2023 від 05.12.2023 року про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 22 травня 2024 року, відповідно до якого надані юридичні послуги складаються із клопотання про долучення доказів - 1 година, складання заяви про розгляд справи без участі - 30 хвилин, складання додаткових пояснень по справі - 3 години, складання клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції - 30 хвилин, квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 05 грудня 2023 року про оплату послуг у розмірі 20000 грн. (а.с. 153-162 т. 1).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року позов ОСОБА_2 залишений без задоволення.
Після ухвалення 22 травня 2024 року судового рішення, 27 травня 2024 року адвокат Коротченко Д.С., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з надання правничої допомоги у розмірі 20 000 грн.
На підтвердження надання правової допомоги представником наданий договір про надання правничої допомоги укладений 02 жовтня 2023 року між адвокатом Коротченко Д.С. та ОСОБА_1 , акт приймання-передачі виконаної роботи від 22 травня 2024 року по договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023 року, за яким виконані наступні роботи: усна консультація, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення актуальної практики в подібних правовідносинах, формування правової позиції, збирання доказів, підготовка письмових пояснень та участі у судових засіданнях. Винагороду за виконану роботу у розмірі 20000 грн. клієнт зобов'язувався сплатити протягом 30 календарних днів після підписання акту.
03 червня 2024 року адвокат Федяєв С.В., представник ТОВ «Компані Фінанс» також звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компані Фінанс» судові витрати у розмірі 20 000 грн. надавши до суду ордер від 01.06.2024 року на представництво в суді першої інстанції інтересів ТОВ «Компані Фінанс», на підставі договору про надання правничої допомоги № 05/12/2023 від 05.12.2023 року (а.с. 173 т. 1).
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що викладені заявниками обставини визначення витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 40000 грн. не є реальними та не відповідають складності справи та обсягом виконаних робіт, оскільки дана справа не є особливо складною, письмові докази сторонами не витребовувались та не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались, також суд дійшов вірного висновку, що заявлена представниками тривалість часу, витраченого на надання правничої (правової допомоги) не відповідає критерію співмірності, розумності та справедливості.
З урахуванням наданих до суду доказів понесених витрат за надання правничої допомоги за розгляд справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, пропорційність витрат, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального та процесуального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про зменшення витрат на правничу допомогу.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги адвоката Коротченко Д.С., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції зменшуючи розмір судових витрат на правничу допомогу, дійшов помилкового висновку про те, що заявлена тривалість часу, витраченого на надання правничої (правової допомоги) не відповідає критерію співмірності, розумності та справедливості, оскільки судом не було прийнято до уваги, що адвокатом Коротченко Д.С., представником ОСОБА_1 було здійснено ряд заходів, зокрема, але не виключно: усна консультація, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення актуальної практики в подібних правовідносинах, формування правової позиції, збирання доказів, підготовка письмових пояснень та безпосередня участь у чотирьох судових засіданнях з урахуванням часу очікування, а також відсутність наданих позивачем доводів та доказів щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки судом першої інстанції при визначені розміру витрат на правничу допомогу були взяті до уваги - складність справи, докази наданих адвокатом послуг, розумність їхнього розміру, пропорційність витрат складністю справи, що стало підставою для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. на кожного відповідача.
Доводи апеляційної скарги адвоката Федяєва С.В., представника ТОВ «Компані Фінанс» про те, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення не була врахована практика Верховного Суду, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції при стягненні витрат на правову допомогу була врахована практика Верховного Суду, яка викладених у постановах Верховного Суду, про що зазначив суд рішенні суду у додатковому рішенні.
Відхиляючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів також акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційних скаргах, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційних скарг також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів на підтвердження доводів апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційні скарги і залишає додаткове рішення без змін.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення - 24 грудня 2025 року.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Коротченко Дарії Сергіївни, представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката Федяєва Сергія Володимировича, представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2024року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 24 грудня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ М.М. Драгомерецький