Номер провадження: 33/813/2046/25
Номер справи місцевого суду: 501/3154/25
Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.
Доповідач Драгомерецький М. М.
25.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 26 вересня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №381556 від 04.07.2025, ОСОБА_1 , 04 липня 2025 року о 22:35 год, в с. Бурлача Балка, вул. Нагірна, керував транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Чорноморського міського суду Одеської області від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 26 вересня 2025 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином та завчасно.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Клопотань про відкладення не надходило.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов'язковою.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №381556 від 04.07.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги. Окрім того, протокол підписаний ОСОБА_1 (а.с. 2);
2)направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Одеського наркологічного диспансера, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невнятна річ, огляд не проводився, водій відмовився (а.с. 3);
3)актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд не проводився, водій відмовився (а.с. 4);
4)відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення (диск а.с. 8).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 04 липня 2025 року о 22:35 год, в с. Бурлача Балка, вул. Нагірна, керував транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , та відмовився на вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення дійсного його стану, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що про розгляд справи не повідомлявся належним чином судом першої інстанції, SMS-повістки не отримував. Щодо даних тверджень апеляційний суд зазначає наступне.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).
Так, в матеріалах справи наявна підписана ОСОБА_1 заявка про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення на номер телефону: НОМЕР_2 (а.с. 5).
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №381556 від 04.07.2025, ОСОБА_1 також зазначив свій номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 2).
23 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про надісланні на його електронну пошту скан-копій матеріалів справи в повному обсязі, в тому числі скопіювати відео, або завантажити його на сервіс FEX.NET і надіслати йому на електронну пошту посилання на відео (а.с. 12-14).
Розгляд справи призначено на 26 вересня 2025 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено, шляхом надіслання SMS-повідомлення на номер телефону: НОМЕР_2 , який він особисто вказав, як засіб зв'язку. Окрім того, в SMS-повідомлені суд повідомив ОСОБА_1 про те, що ознайомитись із матеріалами справи, в тому числі із відеозаписом, можливо за допомогою підсистеми «Електронний суд» або в приміщенні Чорноморського міського суду Одеської області (а.с. 15-16).
SMS-повідомлення на номер телефону: НОМЕР_2 , про судове засідання на 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 отримав 14 серпня 2025 року.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що в разі достатньої зацікавленості ОСОБА_1 мав достатньо часу для ознайомлення із матеріалами справи допомогою підсистеми «Електронний суд» або в приміщенні Чорноморського міського суду Одеської області, як про це було його повідомлено.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Апеляційний суд також враховує, що згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов'язковою.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що працівники поліції зупинили його незаконного, матеріали справи не містять доказів причин зупинки його автомобіля.
Апеляційний суд не приймає до уваги дані твердження та зазначає наступне.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Закон України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких міститься у статті 35 цього Закону.
Відповідної вищезазначеної статті: поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно до приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
Так, з відеозапису встановлено, що керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 намагався виконати маневр розвороту з порушеннями вимог ПДР України, у зв'язку із чим, працівників поліції підійшов до автомобіля та зупинив його.
Матеріалами справи спростовуються також посилання в апеляційній скарзі на те, що поліцейські не назвали які саме ознаки сп'яніння ними були виявлені, оскільки згідно відеозапису встановлено, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що він має ознаки алкогольного сп'яніння, а саме має різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Не приймаються до уваги також посилання на те, що поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 наслідків його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а він не обізнаний в таких питаннях, не знав що наслідки такі суворі.
Так, в Конституції України закріплений принцип презумпції знання законодавства, тобто кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов'язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний.
Також в Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Тому, посилання особи, яка керує транспортним засобом, що потенційно може завдати серйозної шкоди та яка свідомо відмовляється виконувати законну вимоги працівників поліції, в тому числі передбачену пунктом 2.5 ПДР України, на нібито юридичну необізнаність, суд не може прийняти до уваги.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.
Окрім того, з відеозапису встановлено, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 наслідки його відмови від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме роз'яснили, що буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак останній чітко відмовився від проходження такого огляду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України.
Висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 26 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький