Номер провадження: 22-ц/813/568/25
Справа № 522/7611/21
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
02.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Абрамова Максима Вікторовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні власністю, -
У квітні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з вищенаведеним позовом, в якому просили:
- визнати незаконною проведену ОСОБА_1 реконструкцію нежитлового приміщення офісу-магазину №520, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з пристосуванням під кафе;
- усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом демонтажу (знесення): вентиляційної шахти, розташованої на фасаді житлового будинку АДРЕСА_1 , витяжки та трубопроводів на міжкімнатній перегородці, яка примикає до квартири АДРЕСА_2 ; та закладки всіх отворів за рахунок ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
- зобов'язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) не чинити перешкод під час демонтажу та закладки отворів.
Позовна заява обґрунтована тим, що в 2019 році відповідач ОСОБА_1 без погодження з власниками інших житлових приміщень почав здійснювати реконструкцію нежитлового приміщення офісу-магазину з улаштуванням кафе-піцерії. Дана реконструкція проводилася без відповідного погодження проектної документації, без отримання дозволу інших мешканців будинку, в тому числі позивачів, житлові приміщення яких безпосередньо примикають до нежитлового приміщення ОСОБА_1 та інтереси яких порушує вказана реконструкція.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Визнано незаконною проведену ОСОБА_1 реконструкцію нежитлового приміщення офісу-магазину № 520, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з пристосуванням під кафе.
Усунено ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом демонтажу (знесення): вентиляційної шахти, розташованої на фасаді житлового будинку АДРЕСА_1 , витяжки та трубопроводів на міжкімнатній перегородці, яка примикає до квартири АДРЕСА_2 ; та закладки всіх отворів за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ).
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод під час демонтажу вентиляційної шахти, розташованої на фасаді житлового будинку АДРЕСА_1 , витяжки та трубопроводів на міжкімнатній перегородці, яка примикає до квартири АДРЕСА_2 та закладки отворів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Абрамов Максим Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:
- суд дійшов невірного висновку про незаконність проведеної відповідачем реконструкції. З метою реалізації свого конституційного права власності на нежитлове приміщения №. 520, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником нежитлового приміщення № 520 було прийняте рішення змінити його цільове призначення з офісу-магазину на кафе. У 2019 році, будучи введеним в оману про те, що для переобладнания нежитлового приміщення офісу-магазину № 520 під кафе не потрібно отримувати жодних дозвільних документів, власник почав проводити відповідні роботи. 24.07.2019 року Управлінням ДАБК Одеської міської ради була проведена позапланова перевірка щодо дотримання громадянином ОСОБА_1 містобудівного законодавства України при проведенні робіт у нежитловому приміщенні № 520. За результатами вказаної позапланової перевірки посадовою особою Управління ДАБК ОМР був складений припис від 24.07.2019 року, в якому містилась наступна вимога: «Набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт за даною адресою або привести самочинно реконструйований об?єкт у відповідність до технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна, виготовленого КП «БТІ та РОН» Одеської міської ради станом на 20.02.2007 року в термін до 24.09.2019 року.» На виконання вимог вказаного припису ОСОБА_1 замовив та отримав усі необхідні дозвільні документи, які передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та у жовтні 2020 року провів реконструкція належного йомуприміщення офісу-магазину № НОМЕР_2 з пристосуванням під кафе. Так, власником було подано до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради повідомлення про початок виконания будівельних робіт щодо об?єкта «Реконструкція нежитлового приміщення офісу-магазину № 520 по АДРЕСА_1 з пристосуванням під кафе без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані», яке було зареєстроване вказаним Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю 22.10.2020 року за № ОД 051201022413. Після проведення реконструкції громадянином ОСОБА_1 було подано декларацію про готовність до експлуатації об?єкта «Реконструкція нежитлового приміщення офісу-магазину № 520 по АДРЕСА_1 з пристосуванням під кафе без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані», яка була зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 29.10.2020 року за № ОД 101201029240;
- судом невірно надана оцінка постанові П?ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 року (справа № 420/27/20). 3 тексту оскаржуваного судового рішения вбачається, що суд робить посилання на постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 року у справі № 420/27/20, як на доказ, яким підтверджується незаконність проведеної відповідачем реконструкції належного йому нежитлового приміщення. Проте, постанова П?ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 року у справі № 420/27/20 містить висновок, протилежний тому, який зробив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а саме: аналіз припису, свідчить про те, що фактично, для усунення порушень законодавства, відповідачу пропонувалось або набути право на виконання будівельних робіт або привести реконструйоване приміщення до первісного стану; ОСОБА_1 здійснив дії, щодо введення до експлуатації самовільно реконструйованого приміщення, набув право власності на нього у встановленому законом порядку;
- висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7/21 від 22.03.2021 року є недопустимим доказом. У висновку експерта відсутні посилання на обставини, які перешкоджали експерту безпосередньо дослідити об?єкт дослідження - будинок АДРЕСА_5 та нежитлове приміщення № 520 у цьому будинку. Більше того, багатоповерховий будинок не має огорожі і доступ до нього мають усі охочі. Що стосується нежитлового приміщення № 520, то зазначаємо, що ні експерт, ні позивачі не звертались до ОСОБА_1 з проханням надати можливість експерту оглянути приміщення.Також, зі змісту висновку вбачається, що експерту, який склав зазначений висновок експерта № 7/21 не було надано проектну та первинну звітну та виробничу документацію на будівництво об?екта, документ про приймання в сксплуатацію об?екта будівництва, матеріали технічної інвентаризації, стандарти та технічні умови на виготовления конструкцій, виробів та матеріалів щодо викопаної реконструкції нежитлового приміщення офісу-магазину № 520, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто нічого з перерахованого у п. 5.1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Більше того, ні експерт, ні позивачі не звертались до ОСОБА_1 з проханням таку документацію надати, так само як і не звертались за цією документацією до Управління ДАБК Одеської міської ради. Зважаючи на вказані обставини вимушені констатувати, що висповок експерта був складений з грубим порушенням вимог чинного закоподавства: - без дослідження експертом проектної документації, документів про приймання в експлуатацію об?єкта будівництва; - без огляду скспертом як нежитлового приміщення, так і будинку в цілому;
- суд дійшов невірного висповку про причини погіршення умов проживания позивачів. Суд, пославшись на висновок судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Рапача K.B. № 7/21 від 22.03.2021 року вказав, що реконструкція належного відповідачу приміщення призвела до тріщини в одній з несучих стін в районі сходових клітин житлової частини будинку, що у своє чергу, на думку суду, вказує на погіршення умов проживання позивачів. Насправді, з висновку судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Рапача K.B. № 7/21 від 22.03.2021 р., вбачається наступне: «Причин пошкоджень та деформацій у житловому будинку АДРЕСА_1 може бути декілька, а саме: тривалий термін експлуатації будинку; виконання реконструкції нежитлового приміщення офісу-магазину у житловому будинку АДРЕСА_1 . з втручанням у несучі конструктивні елементи будинку»;
- ряд доказів, на яких грунтується рішення суду, не відповідають вимогами статті 76-80 ЦПК України. Докази, які додаються до позовної заяви не дають змоги встановити дійсні обставини справи, оскільки вони є неактуальними. Докази, які містяться у додатках до позову під померами 9, 12, 13,14, 15, АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , які здебільшого є листами, що складені органами місцевого самоврядувания чи комунальними закладами у 2019 році, або на початку 2020 року. Даний факт, на якому наголошує представник відповідача є важливим з точки зору надання належної оцінки поданим доказам, так як свідчить про неактуальність, застарілість та нерелевантність інформації яка у них міститься.
Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 02.12.2025 року о 15:00 годині, учасники справи не з'явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
02.12.2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Абрамова Максима Вікторовича надійшло клопотання про призначення судової експертизи у справі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.12.2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Абрамова Максима Вікторовича про призначення судової експертизи у справі відмовлено.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнаючи незаконною проведену ОСОБА_1 реконструкцію нежитлового приміщення офісу-магазину №520, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з пристосуванням під кафе, усуваючи ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом демонтажу (знесення): вентиляційної шахти, розташованої на фасаді житлового будинку АДРЕСА_1 , витяжки та трубопроводів на міжкімнатній перегородці, яка примикає до квартири АДРЕСА_2 ; та закладки всіх отворів за рахунок ОСОБА_1 , зобов'язуючи ОСОБА_1 не чинити перешкод під час демонтажу вентиляційної шахти, розташованої на фасаді житлового будинку АДРЕСА_1 , витяжки та трубопроводів на міжкімнатній перегородці, яка примикає до квартири АДРЕСА_2 та закладки отворів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі довели належним чином про порушення відповідачем прав позивачів на безпечні умови проживання, володіння та користування спільним майном будинку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 34 кв. м. Квартира розташована на першому поверсі 4-поверхового житлового будинку та має суміжні стіни з нежитловим приміщенням офісу-магазину № 520 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є відповідач ОСОБА_1 .
Позивачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 49,7 кв. м. Квартира розташована на другому поверсі 4-поверхового житлового будинку над нежитловим приміщенням офісу-магазину № 520 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач ОСОБА_1 .
В 2019 році відповідач ОСОБА_1 , який є власником нежитлового приміщення офісу-магазину АДРЕСА_9 , без погодження з власниками інших житлових приміщень почав здійснювати реконструкцію нежитлового приміщення офісу-магазину з улаштуванням там кафе- піцерії.
Як вбачається з постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2021 року (справа № 420/27/20) по справі за адміністративним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,- встановлені наступні факти:
Посадовою особою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі наказу № 01-13/321ДАБК від 16.07.2019 року та направлення для проведення позапланово заходу № 001387 від 19.07.2019 року здійснено виїзд з метою проведення позапланового заходу за адресою: м.Одеса, Приморськоий р-н, Катерининська 69, нежитлове приміщення офісу-магазину № 520. Вказаною перевіркою встановлено, що власником даного об'єкту виконані роботи з реконструкції, а саме з влаштування отвору розмірами 700х700х400мм в залізобетонному перекритті між першим поверхом та підвалом, яке є конструктивним та несучим елементом даного будинку. Проектну документацію на проведення будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень офісу-магазину № 520 по АДРЕСА_1 не пред'явлено.
За результатами вказаного позапланового заходу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради складено акт № 001387 від 24.07.2019 року. У зв'язку із виявленням вищевказаних порушень, складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.07.2019 року та 30.07.2019 року прийнято постанову № 583/19, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 8 500,00 грн. , який сплачено відповідачем у повному обсязі .
Проведена повторна позапланова перевірка дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: м.Одеса, Приморськоий р-н, Катерининська 69, нежитлове приміщення офісу-магазину № 520 за результатами якої складно акт №001797 від 15.10.2019 року .Вказаною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимоги припису Управління від 24.07.2019 року. За вказане відповідач знову був притягнутий до адміністративної відповідальності за проведення перепланування. Постановою УДАБК ОМР від 30.07.2019 року № 583/19, накладено штраф в розмірі 8 500 гривень.
04.11.2019 року за результатами розгляду вищевказаного листа № 01-5/173-ОГ, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження № 452 «Про приведення самовільно реконструйованих нежитлових приміщень офісу-магазину № 520, які розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до первинного стану».
Управління ДАБК Одеської міської ради з мотивів повноти даних від 29.10.2020 року за № ОД 101201029240, було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), щодо об'єкту «Реконструкція нежитлового приміщення офісу-магазина АДРЕСА_9 з пристосуванням під кафе без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 520
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 232860320, вбачається, що право власності на реконструйоване приміщення, було зареєстроване за ОСОБА_1 , 13.11.2020 року. В графі «підстава права власності» зазначено - декларація про готовність об'єкта до експлуатації.
При цьому з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 232860320 в розділі об'єкт нерухомого майна вказано: «нежитлове приміщення кафе-магазину № НОМЕР_2 ».
При цьому станом на дату вирішення даної адміністративної справи такого об'єкту нерухомого майна як «приміщення офіс-магазину № 520 в будинку АДРЕСА_1 » фактично не існує, натомість за вказаною адресою міститься об'єкт «нежитлове приміщення кафе-магазину № НОМЕР_2 ».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2021 року (справа №420/27/20) рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року (про відмову у задоволенні позову) по справі за адміністративним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без змін.
Також судом встановлено, що 01.07.2019 року між ОСОБА_6 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, а саме Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування на строк визначений у даному договорі, на умовах оренди, нежитлові приміщення офісу-магазину № 520 в житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 268,6 кв.м. Право власності Орендодавця на приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням встановлено в розмірі 3500 грн. Строк договору складає 2 роки 11 місяців та 00 днів. (а.с.219-223).
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 18.11.2020 року до договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2019 року, внесені зміни до п.1.1. та п.1.2. Договору та викладено їх в новій редакції:
-п.1.1. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування на строк визначений у даному договорі, на умовах оренди, нежитлові приміщення кафе-магазину № НОМЕР_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 269,1кв.м.
-п.1.2.Право власності Орендодавця на приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 2223682751101). (а.с.224)
Згідно інформації Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради, наданої в листі від 10.09.2019 року № 01-5/149-ОГ, за даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відсутня реєстрація дозвільних документів на виконання будівельних робіт за зазначеною адресою.
Приморською райадміністрацією Одеської міської ради прийнято розпорядження від 04.11.2019 року № 452 «Про приведення самовільно реконструйованих нежитлових приміщень офісу-магазину № 520, які розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до первинного стану». Зазначене відповідачем не виконано.
Постановою УДАБК ОМР від 30.07.2019 року № 583/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення містобудівного законодавства та накладено штраф у розмірі 8 500 грн.
У відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Рапача К.В. № 7/21 від 22.03.2021 року (а.с.32-44) проведена за заявою ОСОБА_2 від 02.03.2021 року, встановлено, встановлено наявність деформаційних процесів у будинку, в результаті яких у одній з несучих стін будинку в районі сходових клітин житлової частини будинку виникла тріщина від першого поверху до горища та тріщини у стелі четвертого поверху, та що виконана реконструкція нежитлового приміщення офісу-магазину № 520 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, виконана з порушенням вимог ДБН А. 2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В. 2.2-15-2019 «Будівлі і споруди. Основні положення», ДБН В.2.2.-25 2009 «Підприємства харчування» та ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, Вентиляція та Кондиціювання». Також причини пошкоджень та деформацій у житловому будинку АДРЕСА_1 є: тривалий термін експлуатації будинку, та виконання реконструкції нежитлового приміщення офісу-магазину у житловому будинку АДРЕСА_1 . з втручанням у несучі конструктивні елементи будинку.
У відповідності до Висновку про технічний стан будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з рекомендаціями з подальшої експлуатації (виконавець Приватне підприємство «Ретроград-Плюс» за 2020 рік та експерт Салтикова А.С.),(а.с.91- 102) який був наданий відповідачем ОСОБА_1 ,: огляд будинку було проведено у червні 2020 року. В тексті даного документу зазначено, що «…тріщини у кам'яній кладці цоколю не виявлено. Зовнішні несучі стіни, конструкції не мають ознак просідання фундаментів. Стан кладки стін можна визначити задовільним - вивалів кладки, деструкції не зафіксовано. Технічний стан перекриттів - задовільний» (пункт 6, аркуш 11-12 висновку). «…Середньозважений знос будівлі складає 24%. Несучі та огороджувальні конструкції будівлі в цілому перебувають у задовільному стані. Під час обстеження деформацій стін, стель та склепіння підвальних приміщень не виявлено…» (акруш 15 висновку). Таким чином, станом на червень 2020 року ПП «Ретроград-Плюс» та експерт ОСОБА_7 зафіксували відсутність деформаційних процесів у несучих конструкціях будинку. Станом на 30.10.2020 року відповідачем за № ОД 101201029240 було зареєстровано повідомлення про закінчення робіт з реконструкції нежитлового приміщення АДРЕСА_9 .
Колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Звертаючись до суду, позивачі визначили правовими підставами заявленого позову норми ст. 386, 391 ЦК України, щодо здійснення права власності та права вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. ( ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
У відповідності до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 ЦК України).
Співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників (пункт 1 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (частина друга статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Співвласники зобов'язані, зокрема, використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням (пункт 3 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 (провадження № 61-15919св19) зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
За змістом статей 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, а власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені в пункті 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Таким чином, при розгляді даної справи підлягає доказуванню та обставина, що саме діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується право власності чи законного володіння позивача.
У справі, що переглядається встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 34 кв. м. Квартира розташована на першому поверсі 4-поверхового житлового будинку та має суміжні стіни з нежитловим приміщенням офісу-магазину № 520 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є відповідач ОСОБА_1 .
Позивачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 49,7 кв. м. Квартира розташована на другому поверсі 4-поверхового житлового будинку над нежитловим приміщенням офісу-магазину № 520 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є відповідач ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 , який є власником нежитлового приміщення офісу-магазину АДРЕСА_9 , у 2019 році, без погодження з власниками інших житлових приміщень почав здійснювати реконструкцію нежитлового приміщення офісу-магазину з улаштуванням кафе- піцерії.
Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2021 року (справа №420/27/20) по справі за адміністративним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, встановлено факт здійснення реконструкції нежитлового приміщення офісу-магазину з улаштуванням кафе- піцерії.
Проте, оскільки станом на дату вирішення даної адміністративної справи такого об'єкту нерухомого майна як «приміщення офіс-магазину № 520 в будинку АДРЕСА_1 » фактично вже не існувало, натомість за вказаною адресою міститься об'єкт «нежитлове приміщення кафе-магазину № НОМЕР_2 , так як, з початку ініціювання даного спору, ОСОБА_1 здійснив дії, щодо введення до експлуатації самовільно реконструйованого приміщення, набув право власності на нього у встановленому законом порядку, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2021 року (справа №420/27/20) рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року (про відмову у задоволенні позову) по справі за адміністративним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без змін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказували, що в 2019 році відповідач ОСОБА_1 без погодження з власниками інших житлових приміщень почав здійснювати реконструкцію нежитлового приміщення офісу-магазину з улаштуванням кафе-піцерії. Дана реконструкція проводилася без відповідного погодження проектної документації, без отримання дозволу інших мешканців будинку, в тому числі позивачів, житлові приміщення яких безпосередньо примикають до нежитлового приміщення ОСОБА_1 та інтереси яких порушує вказана реконструкція.
У відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Рапача К.В. № 7/21 від 22.03.2021 року (а.с.32-44) проведена за заявою ОСОБА_2 від 02.03.2021 року, встановлено, встановлено наявність деформаційних процесів у будинку, в результаті яких у одній з несучих стін будинку в районі сходових клітин житлової частини будинку виникла тріщина від першого поверху до горища та тріщини у стелі четвертого поверху, та що виконана реконструкція нежитлового приміщення офісу-магазину № НОМЕР_2 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, виконана з порушенням вимог ДБН А. 2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В. 2.2-15-2019 «Будівлі і споруди. Основні положення», ДБН В.2.2.-25 2009 «Підприємства харчування» та ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, Вентиляція та Кондиціювання». Також причини пошкоджень та деформацій у житловому будинку АДРЕСА_1 . Є : тривалий термін експлуатації будинку, та виконання реконструкції нежитлового приміщення офісу-магазину у житловому будинку АДРЕСА_1 з втручанням у несучі конструктивні елементи будинку.
Крім того, відповідно до дослідницької частини висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7/21 від 22.03.2021 року вбачається, що:
відповідач влаштував наскрізний отвір у несучому перекритті для влаштування ліфту між нежитловим приміщенням першого поверху і підвалом та наскрізний отвір у несучій стені для забезпечення зручності технологічних процесів;
відповідач влаштував 20 наскрізних отворів у несучих та несучо-огороджувальних конструкціях загальнобудинкового підвалу для прокладання додаткових трубопроводів каналізації та водопроводу для забезпечення власних технологічних потреб;
відповідач самочинно використав несучо-огороджувальні конструкції будинку з боку АДРЕСА_10 , встановивши потужні блоки припливно-витяжної систе ми вентиляції на фасаді будинку під вікнами житлових квартир, змінивши елементи зовнішнього благоустрою фасаду будинку (перемонтувавши водостічні труби, спотворив вигляд архетипу фасаду), огорожею цих блоків заввишки 3,5 метри самочинно захопив частину прибудинкової території;
відповідачем при монтажі внутрішніх блоків вентиляційної системи було пробито наскрізний отвір в стіні між нежитловим приміщенням та житловою кімнатою квартири АДРЕСА_2 позивача ОСОБА_3 ;
факт пробиття міжквартирної перегородки при монтажі вентисистеми свідчить про недостатню товщину та невідповідність матеріалу вказаної стіни щодо виконання протипожежних вимог з вогнетривкості, чим порушуються вимоги п. 5.37, 5.43 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки», в яких зазначено, що вбудовані в житловий будинок нежитлові приміщення громадського харчування (ресторанного типу), повинні бути відокремлені від житлової частини будинку протипожежними перегородками та протипожежними перекриттями 1-го типу та мати відокремлені від житлової частини евакуаційні шляхи.
Вказані факти, які підтверджуються змістом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7/21 від 22.03.2021 року, свідчать про створення відповідачем небезпеки майну та здоров'ю позивачів, у зв'язку з тим, що у будинку виникли деформаційні процеси, в результаті яких одна з несучих стін будинку в районі сходових клітини виникла тріщина від першого поверху до горища та тріщини у стелі четвертого поверху, тобто порушено цілісність будинку, та про порушення відповідачем прав позивачів на безпечні умови проживання, володіння та користування спільним майном будинку.
Також, вказаним висновком судової будівельно-технічної експертизи № 7/21 від 22.03.2021 року встановлено, що відповідачем при переобладнанні нежитлового приміщення офісу-магазину в кафе, порушено цілу низку Державних будівельних норм, про що зазначали позивачі в позові:
- на перегородці, яка відокремлює нежитлове приміщення відповідача від спальні житлової квартири АДРЕСА_2 (власник - ОСОБА_3 ), відповідачем змонтовано сантехнічне та вентиляційне обладнання, що суперечить вимогам пунктам 10.9 та 10.10 ДБН В.2.2-15:2019, яким встановлено, що для забезпечення допустимого рівня шуму та вібрації у житлових приміщеннях при наявності вбудованих у житловий будинок нежитлових приміщень громадського призначення не допускається кріплення санітарних приладів і трубопроводів до міжквартирних стін та перегородок, які огороджують житлові кімнати. Однак, вказані вимоги відповідачем проігноровано, що вбачається з фактичного розташування сантехнічного приладдя мийок та планів з технічних паспортів суміжних житлових приміщень квартири АДРЕСА_2 з нежитловим приміщенням № 520 та вентиляційного обладнання на стіні, суміжній з кв. АДРЕСА_2 ;
- згідно п. 5.49 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки» «нежитлові приміщення», приміщення з мокрими процесами повинні розташовувати тільки під житловими приміщеннями з мокрими процесами. Однак цю вимогу ДБН відповідачем не виконано. Як вбачається з технічного паспарту на нежитлове приміщення офіс-магазину № НОМЕР_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 , складеного КП МБТІ та РОН 20.02.2007 року, приміщення за номером АДРЕСА_11 та АДРЕСА_12 , які знаходяться під спальнею позивача ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_13 ) до початку реконструкції були «підсобними» та в них було відсутнє сантехнічне та вентиляційне обладнання. Після закінчення реконструкції вказані приміщення об'єднані в одне приміщення, в якому зроблено посудомийню та кухню з влаштуванням сантехнічного приладдя та вентиляційної системи;
- у несучій стіні, яка відокремлює підвальне приміщення відповідача від загального підвалу будинку, відповідач зробив отвір діаметром 300мм та влаштував у ньому витяжну вентиляцію. У підвальному приміщенні відповідача розташовано виробничі цехи закладу громадського харчування та вбиральні. Таким чином, всупереч вимогам п. 7.41 ДБН В.2.2-15:2019, відпрацьоване повітря з виробничих приміщень та вбиральні викидається до загального підвалу та в подальшому потрапляє в загальний під'їзд і сходові клітини будинку. Тобто забруднене повітря безпосередньо потрапляє до внутрішнього простору житлової частини будинку, що безпосередньо погіршує умови проживання позивачів;
- відповідач всупереч вимогам ДБН В.2.2-25:2009 «Підприємства харчування» та «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» ДСП №173-96, ДСП 2.2.1-2004 використовує місця загального користування житлової частини будинку (частину загального під'їзду та сходові клітини) для власних виробничих та технологічних потреб, в зв'язку із розташуванням у підвальному приміщенні відповідача цеху для харчових продуктів. Прохід між основним нежитловим приміщенням першого поверху та підвалом відповідача, який повинен бути відгалуженим від житлової частини будинку, відсутній, що вбачається з технічного паспорту на нежитлове приміщення №520, викопіювань з поетажного плану будинку та фотофіксації розташування у житловому під'їзді вхідних дверей до нежитлових приміщення. Таким чином через територію під'їзду та сходові клітини житлової частини будинку здійснюється технологічне переміщення персоналу, завантаження харчових продуктів, товарів, тари, подача готових страв, видалення виробничих відходів та сміття. Такі дії відповідача однозначно погіршують умови проживання позивачів. Більш того, таке ненормативне використання житлової частини будинку порушує вимоги Державних санітарних правил ДСП 2.2.1-2004 в частині забезпечення нормативної санітарно-захисної зони холодного цеху при облаштуванні системи вентиляції та порушує протипожежні вимоги щодо розгалуження шляхів евакуації між мешканцями будинку та персоналом закладу харчування, які встановлено п. 5.37, 5.43 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки»;
- у відповідності до п. 6.3.2.18 ДБН В.2.2.-25 2009 «Підприємства харчування» для підприємств харчування (закладів РГ), вбудованих або прибудованих до житлових будинків, завантажувальні місця слід передбачати в спеціальних приміщеннях (при завантаженні з боку фасадів будинків, де є вікна) або під навісом (при розвантаженні з торців, де немає вікон). Конструкції цих приміщень та їх опорядження повинні бути з негорючих матеріалів. Допускається не проектувати вказані завантажувальні приміщення при загальній площі підприємства харчування (закладів РГ) до 150 м2. Загальна площа нежитлового приміщення № 520, яке належить відповідачу, згідно з технічним паспортом КП «ОМБТІ та РОН» Одеської міської ради за № 59неж-84-537 від 20.02.2007р. становить 268,6 кв. м., що вимагає від відповідача облаштування завантажувального приміщення з фасаду, або з торця будинку, де немає вікон житлових квартир. Пунктом 55 СанПін 5781-91 «Санітарні правила для підприємств продовольчої торгівлі» передбачено, що не допускається завантаження товару зі сторони двору житлового будинку, де розташовані вікна і входи у квартири. Завантаження належить виконувати з торців житлових будівель, що не мають вікон; із підземних тунелів; зі сторони магістралей, при наявності спеціальних завантажувальних приміщень. Вказані вимоги щодо облаштування завантажувального приміщення відповідачем не виконані, завантаження харчовими продуктами кафе та видалення з нього сміття та виробничих відходів здійснюється через центральних вхід закладу харчування з фасаду будинку зі сторони вул. Катерининський;
- пунктом 5.2.4 ДБН В.2.2-25:2009 «Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства) та п.2.3 Санітарних правил для підприємств громадського харчування (СанПин 42-123-577-91) при експлуатації підприємства громадського харчування встановлено обов'язкове облаштування та наявність майданчика для збору сміття, який повинен бути відокремленим від сміттєзбиральних майданчиків житлового будинку. На кресленнях, що містяться в технічному паспорті на нежитлове приміщення №520 виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» Одеської міської ради за № 59неж-84-537 від 20.02.2007р., сміттєпроводи чи сміттєзбиральні камери не зазначені. Облаштування їх відповідачем не виконувалось, чим порушено п. 5.2.4 ДБН В.2.2-25:2009 «Підприємства харчування» та п.2.3 «Санітарних правил для підприємств громадського харчування» (СанПин 42-123-577-91).
Відповідно до пункту 1.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76(далі - Правила № 76), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Пункт 1.4.4 Правил № 76 передбачає, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Згідно з пунктом 1.4.5 Правил № 76 для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.
Водночас згідно з пунктом 1.4.6 Правил № 76 власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче - огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до п.6 ч.1ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
З наведеного вбачається, що фасадна стіна будинку є несуче-огороджувальною конструкцією будинку, а тому вона є спільним майном багатоквартирного будинку і порушення її експлуатації без дозволу співвласників порушує їх права та інтереси.
Отже, оскільки стіна як конструктивний елемент будинку - це спільна сумісна власність усіх власників квартир у багатоквартирному будинку, на встановлення потужних блоків припливно-витяжної системи вентиляції та блоків вентиляційної системи на фасадній стіні потрібна згода усіх власників квартир у багатоквартирному будинку.
Позивачі та інші власники квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 . є співвласниками суміжної стіни з нежитловим приміщенням офісу-магазину № 520.
Таким чином, такі дії з реконструкції нежитлового приміщення у вказаному будинку порушують права та законні інтереси позивачів як співвласників будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем суду не надано доказів існування будь-яких домовленостей в частині використання ним спільної власності будинку між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в контексті здійснення ним реконструкції та переобладнання нежитлового приміщення офісу-магазину в кафе-магазин.
У відповідності до Протоколу загальних зборів усіх мешканців зазначеного будинку від 01.06.2019 року 01.06.2019 року та від 23.06.2020 року у наданні згоди відповідачу ОСОБА_1 співвласниками одностайно відмовлено.
Таким чином, під час розгляду справи підтверджений факт того, що відповідач без згоди співвласників багатоквартирного будинку здійснив встановлення вентиляційної системи.
Відповідач з істотними порушеннями будівельних норм, правил і стандартів, змонтував блоки припливно-витяжної вентиляційної системи на фасаді будинку з боку АДРЕСА_10 (лист Департаменту від 09.04.2021 року) Викид відпрацьованого повітря, забрудненого виробничими відходами (пил, гар, запах, дим та інш.), здійснюється безпосередньо у двір житлового будинку через вікно нежитлового приміщення відповідача, в якому розташована мийка та кухня біля вікон кв. АДРЕСА_2 (власник- ОСОБА_3 ) та під вікнами спальні кв. АДРЕСА_13 (власник - ОСОБА_2 ), внаслідок чого експлуатація об'єкта громадського харчування здійснюється з порушеннями вимог нормативно-правових документів, суттєво погіршує умови проживання позивачів.
Монтаж блоків припливно-витяжної вентиляційної системи на фасаді будинку з боку АДРЕСА_10 порушують також вимоги п. 7.2.3 ДБН В.2.2.-2: 2009 «Підприємства харчування», яким визначено, що системи опалення і вентиляції у підприємствах харчування (закладах РГ), які вбудовані в будинки іншого призначення повинні проектуватися роздільними з відповідними системами цих будинків. Викиди витяжних систем підприємства харчування (закладу РГ), яке вбудовано у житловий будинок або прибудовано до нього, мають розміщуватися над дахом житлового будинку. Пунктом 6.1.7. «Правил благоустрою м. Одеси» які затверджені рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 року № 6718-VI заборонено розміщення на фасадах будинків, які входять до «Центрального історичного ареалу м. Одеси» вентиляційного обладнання та вентиляційних коробів. Будинок АДРЕСА_1 входить до меж «Центрального історичного ареалу м. Одеси», що підтверджується листами Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради від 22.06.2021 року та листом Департаменту архітектури та містобудування від 12.07.2021 року. У новій редакції ДБН «Житлові будинки», яка введена в дію у 2019 році, пунктом 7.42 ДБН В.2.2-15:2019 прямо заборонено розташування витяжних шахт, повітроводів витяжної вентиляції з вбудованих приміщень перед вікнами квартир та на фасадах житлового будинку.
Крім того, пунктом 7.24 ДБН В.2.2-15:2019 встановлено, що системи каналізації вбудованих у житловий будинок нежитлових приміщень громадського призначення повинні бути відокремлені від побутової каналізації житлового будинку, що також порушено відповідачем ОСОБА_1 та підтверджується інформацією «Інфоксводоканалу» від 26.09.2019 року за № М-492 та від 28.02.2021 року за № Ко-66.
Пунктом 13.4 ДБН В.2.2-15:2019 встановлено, що при проектуванні реконструкції будинку, або частини будинку повинні бути враховані результати інженерно-геологічних вишукувань. У відповідності до містобудівних умов та обмежень, наданих Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради від 09.09.2020 року за № 01-07/376, ОСОБА_1 для проведення інженерно-геологічних вишукувань повинен отримати дозвіл уповноваженого органу місцевого самоврядування. Однак, як вбачається з відповіді Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 31.12.2020 року за № 01-13/ЗПИ, дозвіл на проведення інженерно-геологічних вишукувань для реконструкції нежитлового приміщення № НОМЕР_2 за адресом: АДРЕСА_1 управлінням не надавався.
Враховуючи, що будинок АДРЕСА_1 побудований з каменю-черепашника, улаштування відповідачем отворів в несучій стіні під кв. АДРЕСА_13 (власник - ОСОБА_2 ) порушує вимоги ДБН-В.1.1-1-94 «Будинки з черепашнику», згідно яких втручання в кладку несучих стін таких будинків заборонено.
Встановивши, що ОСОБА_1 як власник нежитлового приміщення №520 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог житлового та містобудівного законодавства, а також інтересів співвласників багатоквартирного будинку, у відсутність дозволу співвласників на проведення будівельних робіт на зовнішній стіні багатоквартирного житлового будинку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов невірного висновку про незаконність проведеної відповідачем реконструкції, апеляційним судом вказані доводи відхиляються, оскільки така обставина встановлена постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2021 року (справа №420/27/20) по справі за адміністративним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що предметом даної цивільної справи є усунення перешкод позивачам у користуванні спільної власності багатоквартирного будинку, що було порушено відповідачем.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом невірно надана оцінка постанові П?ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 року (справа № 420/27/20), апеляційним судом розцінюються як безпідставні.
Так, висунутий висновок адміністративними судами у вказаній справі про те, що ОСОБА_1 здійснив дії, щодо введення до експлуатації самовільно реконструйованого приміщення, набув право власності на нього у встановленому законом порядку, і таким чином відсутні підстави для задоволення позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, не суперечить обставинам встановленими у даній справі, оскільки сама по собі обставина, що ОСОБА_1 здійснив дії, щодо введення до експлуатації самовільно реконструйованого приміщення, набув право власності на нього у встановленому законом порядку, не вказує на відсутність порушення ОСОБА_1 прав позивачів на безпечні умови проживання, володіння та користування спільним майном будинку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7/21 від 22.03.2021 року є недопустимим доказом, апеляційний суд виходить з такого.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20.
Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття.
Водночас відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції, з яким апеляційний суд погоджується, правильно встановив, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7/21 від 22.03.2021 року є належним та допустимим доказом. Зокрема, предметом висновку експерта було дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок складений з використанням діючих положень ДБН та норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Обставин, які виключають участь експерта у справі, суд не встановив, його компетентність перевірена.
Відповідно до положень ст. 102 ч.ч. 3, 7, ст. 106 ч.ч. 1, 5 ЦПК України, п. 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін'юсту України від 08.101998 № 53/5 (реєстрація в Мін'юсті України від 03.11.1998 за № 705/3145): висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи та може бути поданий учасником справи до суду; у висновку експерта має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 7/21 від 22.03.2021 року містить вказівок на те, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, вказане експертне дослідження є допустимим доказом у відповідності до положень процесуального закону.
Апеляційний суд враховує, що ухвалою суду першої інстанції від 13.12.2021 року на можливість спростування доводів позивачів судом було задоволено клопотання представника відповідача та призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проте яку не було проведено з причин, незалежних від суду, а саме у зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати за її проведення. Повторно таке клопотання представником відповідача в суді першої інстанції не заявлялось, а після проведення за заявою ОСОБА_2 від 02.03.2021 року судової будівельно-технічної експертизи № 7/21 від 22.03.2021 року, клопотання про проведення повторної, додаткової або нової експертизи, відповідачем ОСОБА_1 та його представником в суді першої інстанції не заявлялось.
Крім того, зважаючи на характер справи, її обставини та предмет позову, виконуючи завдання цивільного судочинства, порядком перевірки доводів сторін, з'ясування обставин справи і сприяння сторонам у реалізації їхніх процесуальних прав та виконанні процесуальних обов'язків, у тому числі, забезпечуючи можливість досягнення згоди та врегулювання спірних питань угодою (ст. 2 ч. 1, ст. 12 ч. 5, ст. 214 ч. 2, ст. 263 ч. 5 ЦПК України), апеляційний суд роз'яснив сторонам можливість надання доказів, які з поважних причин не могли бути подані раніше, а також враховуючи потенційну можливість врегулювання спору домовленістю між сторонами, вживаючи заходи для мінімізації можливих негативних наслідків для сторін роз'яснив право врегулювати спір мировою угодою.
Під час перебування справи в апеляційному провадженні, 04.06.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Абрамов Максим Вікторович звернувся з клопотанням про надання часу для примирення, яке мотивовано тим, що позивач та відповідач здійснюють кроки для примирення, але враховуючи що примирення пов'язане з проведенням будівельних робіт, займає тривалий час, просив відкласти розгляд справи та надти час для підготовки мирової угоди.
Судове засідання призначене на 04 червня 2024 року відкладено було на 03.09.2024 року.
03.09.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Абрамова Максима Вікторовича подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки сторони докладають зусиль для укладення мирової угоди, це потребує деякий час, просив відкласти розгляд справи.
Судове засідання призначене на 03 вересня 2024 року було відкладено на 28 січня 2025 року.
Судові засідання призначені на 28 січня 2025 року та 17 червня 2025 року не відбулись у зв'язку з перебуванням суддів учасників складу колегії у відпустках. Наступне судове засідання призначене на 02 грудня 2025 року.
За цей час, представником ОСОБА_1 адвокатом Абрамовим Максимом Вікторовичем не подавалось до суду клопотання про затвердження мирової угоди, як і не було надано пояснень щодо неможливості укладення такої угоди.
Також, власного експертного дослідження у відповідності до ст. 106 ЦПК України, за час пербування справи в провадженні апеляційного суду подано не було.
Представник ОСОБА_1 адвокат Абрамов Максим Вікторович звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення судової експертизи у справі 02.12.2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.12.2025 року відмовлено у задоволенні даного клопотання, з таких підстав.
Відповідно до частин 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. …. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів».
Враховуючи вимоги зазначених процесуальних норм та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, апеляційним судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції ухвалою суду від 13.12.2021 року було за клопотанням відповідача призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу та покладено витрати за її проведення на ОСОБА_1 .
18.08.2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Попов М.М. розписався про ознайомлення з клопотанням експерта та зобов'язався надати відповідь протягом 7 днів (т. 2 а. с. 41).
23.11.2022 року до суду з ОНІДСЕ було повернуто матеріали цивільної справи №522/7611/21 без виконання експертизи у зв'язку з не сплатою відповідачем за проведення експертизи згідно з направленим експертною установою рахунком.
При таких обставинах, у колегій суддів відстуні підстави для дослідження нового доказу - висновку судової будівельно-технічної експертизи про призначення якої представником відповідача заявлено клопотання про її призначення судом на стадії апеляційного перегляду рішення більше ніж два роки перебування справи в апеляційному суді та через три роки після повернення експертом без виконання відповідної ухвали суду першої інстанції у зв'язку з не здійсненням відповідачем оплати за її проведення.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є неспроможними та зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Абрамова Максима Вікторовича - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 23.12.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова