17.12.25
22-ц/812/2028/25
17 грудня 2025 року м. Миколаїв
справа № 945/912/24
провадження №22-ц/812/2028/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шаронової Н. О. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»» (далі - ТОВ ФК «Фангарант Груп» або Товариство) звернулося до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувало наступним.
Позивач зазначав, що 22 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕТЕХНО» та ОСОБА_1 укладено Договір №60200163261 про отримання товарів в системі «ПлатиПізніше», за яким ОСОБА_1 передано в оренду на умовах лізингу «Планшетний ПК Lenovo Tab M8 TM-8505F WiFi 2/32GB Iron Grey, телефон мобільний Samsung A515F ZKW 128gb Black» вартістю 12 277,96 грн.
Оплата вартості отриманого відповідачем товару відповідно до умов договору мала здійснюватися поетапно щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору. Платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів): становить 3500 грн. Кількість місячних платежів (крім першого): 15. Розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 1014,93 грн. Перехід права власності до клієнта: виплата всіх зобов'язань за Договором.
Станом на 23 квітня 2024 року відповідач не виконав прийнятих на себе зобов'язань за договором. За весь період дії договору ним за оплату вартості отриманого товару було сплачено: 22 березня 2021 року - 3500 грн (платіж при отриманні товарів); 25 травня 2021 року - 2250 грн; 06 січня 2022 року - 1000 грн; 11 січня 2022 року - 1100 грн; 22 січня 2022 року - 1000 грн; 07 лютого 2022 року - 1000 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов, укладеного договору № 60200163261 від 22 березня 2021 року, виникла заборгованість у розмірі 17 735,25 грн, з яких: 12 500,11 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару, 5235,14 грн - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2 - 12.3 договору.
20 липня 2020 року між ТОВ ФК «Фангарант Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕТЕХНО» було укладено договір №2020072001 про участь постачальника в системі «ПлатиПізніше. За цим договором всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору від 22 березня 2021 року були відступлені ТОВ «ЦЕТЕХНО» на користь позивача в момент підписання цього договору - 22 березня 2021 року.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 735,25 грн та 2422,40 грн судового збору.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року позов ТОВ ФК «Фангарант Груп» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Фангарант Груп» заборгованість за договором №60200163261 від 22 березня 2021 року у сумі 17 735,25 грн, а також 2422,40 грн судового збору.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що позивачем належними доказами доведено наявність у ОСОБА_1 невиконаних зобов'язань за договором, а тому він повинен сплатити позивачу заборгованість у вказаній позивачем сумі, бо вона є доведеною.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначав, що за умовами укладеного 22 березня 2021 року договору сплатив 9850 грн при обумовленій вартості товару 12 277,96 грн. Таким чином неповернутою лишилася сума у 2427,96 грн (12 277,96 - 9850).
Також відповідач вказував, що позивачем протиправно нараховані штрафні санкції з огляду на те, що відповідач є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_1 з 05 жовтня 2022 року по теперішній час. Згідно з вимогами ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач не повинен відшкодовувати позивачу штрафні санкції.
Доводи інших учасників справи
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Фактичні обставини справи
20 липня 2020 року між ТОВ ФК «Фангарант Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕТЕХНО» було укладено договір №2020072001 про участь постачальника в системі «ПлатиПізніше» (факторингу).
Згідно з п. 1.1. Договору постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕТЕХНО» постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає Процесинг-центру - ТОВ ФК «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а Процесинг-центр здійснює факторингове фінансування відступлення постачальником Процесинг-центру права разом з усіма правами вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів і надання послуг.
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору права вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів (послуг) та право власності на поставлені клієнтам товари відступаються постачальником на користь Процесинг-центру в момент підписання відповідного договору з Клієнтом.
22 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕТЕХНО» та ОСОБА_1 укладено договір № 60200163261 про отримання товарів в системі «ПлатиПізніше», за яким ОСОБА_1 передано в оренду на умовах лізингу «Планшетний ПК Lenovo Tab M8 TM-8505F WiFi 2/32GB Iron Grey, телефон мобільний Samsung A515F ZKW 128gb Black» вартістю 12 277,96 грн.
Згідно з умовами договору відповідач повинен був сплатити при укладенні договору платіж у сумі 3500 грн, та 15 щомісячних платежів до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору (14 платежів - по 1014,93 грн та 1 платіж - 1014,89 грн), що разом становило 15 223,91 грн. Таким чином загальний платіж за договором становив 18 723,91 грн (3500 грн + 15 223,91 грн).
Відповідно до пунктів 12.2, 12.3 договору від 22 березня 2021 року у разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів клієнт сплачує неустойку в розмірі 5% від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку у розмірі 10 % від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.
За весь період дії договору відповідачем було сплачено: 22 березня 2021 року - 3500 грн (платіж при отриманні товарів); 25 травня 2021 року - 2250 грн; 06 січня 2022 року - 1000 грн; 11 січня 2022 року - 1100 грн; 22 січня 2022 року - 1000 грн; 07 лютого 2022 року - 1000 грн.
За розрахунком позивача станом на 23 квітня 2024 року за відповідачем рахується заборгованість за договором від 22 березня 2021 року у сумі 17 735,25 грн, з яких: 12 500,11 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару, 5235,14 грн - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2 - 12.3 договору №60200163261 від 22 березня 2021 року.
З довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у цій частині з 05.10.2022.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За приписами статей 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України закріплено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоутримувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст.807 ЦК України предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства.
Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.
Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ ФК «Фангарант Груп», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними доказами доведено наявність у ОСОБА_1 невиконаних зобов'язань за договором, а тому він повинен сплатити позивачу заборгованість у вказаній позивачем сумі, бо вона є доведеною.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що відповідач належним чином умови договору лізингу від 22 березня 2021 року щодо вчасного внесення щомісячних платежів не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 17 735,25 грн.
За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства.
Посилання відповідача на те, що його заборгованість за договором становить 2427,96 грн, а не 17 735,25 грн, є хибними. Здійснюючи розрахунок, відповідач не врахував всіх платежів, які він мав сплатити позивачу. За умовами договору він мав перерахувати позивачу 18 723,91 грн. Оскільки відповідач вносив платежі за договором нерегулярно, то йому нараховувалася неустойка. При сплаті ним платежів розподіл оплати включав у себе і погашення неустойки, а не тільки щомісячних платежів. У зв'язку з цим сума заборгованості за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару становить 12 500,11 грн, а неустойка - 5235,14 грн.
Твердження відповідача про те, що він згідно з вимогами ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не повинен відшкодовувати позивачу штрафні санкції, оскільки з 05 жовтня 2022 року перебуває на військовій службі, колегія суддів вважає безпідставними.
У справі, яка переглядається, неустойка була нарахована за період з 20 травня 2021 року до 20 липня 2022 року, отже за період, коли відповідач не проходив військову службу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 24 грудня 2025 року.