23.12.25
22-ц/812/2297/25
Справа №482/399/25
Провадження № 22-ц/812/2297/25
Провадження № 22-ц/812/2374/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
23 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційні скарги
Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області
та
Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»
на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Сергієнком С.А., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
У лютому 2025 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області ( далі- Служба) звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ( далі - ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ПрАТ«УСК«Княжа ВІГ»), ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначала, що 30 грудня 2023 року о 23:25 у Миколаївській області Новоодеський район на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через м. Вознесенськ) км 183+333 (біля повороту на с. Троїцьке) за вини водія транспортного засобу NissanMurano, НОМЕР_1 , ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено металеве бар'єрне огородження зазначеної автомобільної дороги, яке є технічним засобом організації дорожнього руху, що знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське - Миколаїв (через м. Вознесенськ), км 42+476 - км 110+140, км 113+678 - км 221+363 та відповідно до статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» входить до її складу.
Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2024 року по справі №482/70/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на користь Держави.
Автомобіль Nissan Murano, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на 30 грудня 2023 року застрахований полісом №213737408 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Пошкодження структурних елементів автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через м. Вознесенськ), яка є державним майном, прямо порушує інтереси держави, як власника.
Актом дефектів технічного обстеження автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через м.Вознесенськ) на ділянці км 183+333 - км 183+383 зафіксовано обсяги пошкодженого металевого бар'єрного огородження на вказаній ділянці автомобільної дороги.
Відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта дорожніх робіт та послуг, пояснювальної записки, Локального кошториса на дорожні роботи та послуги №07-01-01 та Підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису №07-01-01 загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого ОСОБА_2 в результаті вказаної ДТП металевого бар'єрного огородження становить 122 280 грн.
Автомобільна дорога загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через м. Вознесенськ) в межах км 42+476 - км 110+140, км 113+768 - км 221+363 перебуває на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області.
Служба, як балансоутримувач майна, пошкодженого в результаті вказаної ДТП, звернулася до Страховика із заявою №325/14-12 від 12.02.2024 року про страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті вказаної ДТП.
У відповідь на заяву про страхове відшкодування №325/14-12 Службою отримано лист Страховика про прийняте рішення №240000963161-3 від 15.08.2024 року, зі змісту якого вбачається, що розмір страхового відшкодування розраховано на підставі Звіту №10 про оцінку вартості майнового збитку, складеного ТОВ «Міжнародна експертна палата» (далі - Звіт), та становить 62 580,30 грн.; розмір франшизи згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-213737408 (далі - Поліс) становить 3 200 грн.
За такого страховиком визначено до страхового відшкодування 59 380,30грн, які було перераховано до державного бюджету платіжним дорученням №ЗР091094 від 16 серпня 2024 року.
Разом з тим, розмір відшкодування матеріальної шкоди, який підлягає стягненню у солідарному порядку зі страховика та ОСОБА_2 на користь Служби в дохід державного бюджету становить 62 899,70 грн виходячи із розрахунку:
122 280,00 грн. (вартість робіт по відновленню огородження металевого бар'єрного типу дорожнього однобічного, світлоповертальних елементів, консолей та стояків до нього на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через м.Вознесенськ) на ділянці км 183+333 - км 183+383, Миколаївська область) - 59 380,30 грн. (розмір перерахованого платіжним дорученням страховика №ЗП091094 від 16 серпня 2024 року страхового відшкодування).
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ПрАТ «УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області 62 899,70 грн розміру невідшкодованої матеріальної шкоди.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області 39319 грн 7?0 коп. матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області 3200 грн матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області 1514,28 грн судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області 123,24 грн судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або безпосередньо водієм, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Суд констатував, що відповідач ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» як страховик не виплатив страхове відшкодування позивачу у повному обсязі. За кошторисом збитків розмір відшкодування становить 122 280 грн.
При цьому зазначав, що розмір франшизи під час відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого, встановлюється укладеним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка відшкодовується саме потерпілому, у разі, якщо франшиза була передбачена договором страхування, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі 3200 грн.
Також суд зазначав, що вартість відновлення майна з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про кошторис таких витрат та з'ясуванням обставин чи є надавач послуг з ремонту майна платником ПДВ.
Тобто, в разі проведення ремонтних робіт особою (підрядною організацією тощо), яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку та фактичного ремонту майна буде підтверджено відповідними доказами.
Представником позивача не подано до суду документального підтвердження факту оплати позивачем робіт з відновлення майна, які проведені підрядною організацією, що є платником ПДВ.
Натоміть матеріали справи містять відомості, що позивач не є платником ПДВ, тому позивач не має право включати в кошторис збитків суму ПДВ.
Тож відсутні підстави для стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача суми ПДВ у розмірі 20380 грн.
Тому з ПрАТ «УСК«Княжа ВІГ» підлягає стягненню на користь позивача матеріальна шкода заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 39319,7?0 грн з огляду на такий розрахунок: 122280 грн (загальна сума відшкодування) - 59380,30 грн (вже виплачене страхове відшкодування) - 3200 гривень (розмір франшизи) - 20380 гривень (розмір ПДВ) = 39319,7?0грн.?
Не погодившись з рішенням суду ПрАТ «УСК«Княжа ВІГ» та Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області ( далі - Служба), посилаючись на незаконність рішення суду в частині відмови у задоволені позову про стягнення 20380 грн ПДВ, просили змінити його в цій частині та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначали, що вартість робіт по відновленню огородження металевого бар'єрного типу дорожнього однобічного, світлоповертальних елементів, консолей та стояків до нього на автомобільній дорозі загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через м. Вознесенськ) на ділянці км 183+333 - км 183+383, Миколаївська область, розраховано у повній відповідності до вимог Правил визначення вартості будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.12.2021 року №749 (далі - Правила №749), та Методики визначення вартості дорожніх робіт та послуг щодо визначення вартості нового будівництва, реконструкції, ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 07.10.2022 року №753 (далі - Методика №753).
Правила №749 визначають основні підходи до визначення вартості нового будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг загального користування.
Відповідно до п.1.3. вказаних Правил їх застосування та застосування методик визначення вартості дорожніх робіт та послуг є обов'язковим для визначення вартості дорожніх робіт та послуг, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.
Відповідно до п.1.1 Методики №753, вона є обов'язковою для визначення вартості дорожніх робіт та послуг, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.
Зокрема, Додатком 10 до Методики затверджено Форму зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта дорожніх робіт та послуг, окремим обов'язковим для заповнення рядком якої виділено податок на додану вартість.
Вказані нормативні акти, які застосовуються в дорожній галузі при визначенні розміру вартості дорожніх робіт та послуг за бюджетні кошти, визначать обрахунок із обов'язковим застосуванням податку на додану вартість.
Також зазначали, що Служба не є платником ПДВ, тому і не має право включати в кошторис збитків суму ПДВ.
Як зазначалося вище, Служба зобов'язана визначати вартість дорожніх робіт/послуг відповідно до вимог Правил №749 та Методики №753, які не передбачають обов'язкове включення до вартості робіт/послуг суми податку на додану вартість. Факт того, що Служба не є платником ПДВ на вказані обставини не впливає.
Вказували, що на взаємовідносини по відшкодуванню шкоди, які виникають між потерпілим та заподіювачем шкоди, не поширюються встановлені п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмеження щодо відшкодування податку на додану вартість.
Звертали увагу суду, що спірні правовідносини, що становили предмет розгляду в даній справі, виникли між Службою та страховою компанією і безпосереднім заподіювачем шкоди.
Тому вказана сума як складова загальної вартості відновлювальних робіт підлягає стягненню із заподіювача шкоди ОСОБА_2 разом із франшизою.
В апеляційній скарзі ПрАТ «УСК«Княжа ВІГ», посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» стасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову до ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ», врахувати франшизу у розмірі 3 200 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначали, що 30 грудня 2023 року о 23:25 у Миколаївській області, Новоодеський район на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське- Миколаїв (через м. Вознесенськ) км 183+333 (біля повороту на с. Троїцьке) за вини водія транспортного засобу NissanMurano, НОМЕР_1 , ОСОБА_2 сталася ДТП, в результаті якої пошкоджено металеве бар'єрне огородження зазначеної автомобільної дороги, яке е технічним засобом організації дорожнього руху, що знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське - Миколаїв (через м. Вознесенськ), км 42+476 - км 110+140, км 113+678 - км 221+363 та відповідно до ст.9 Закону України «Про автомобільні дороги» входить до її складу.
Страховик відповідно до вимог ст.31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», з метою визначення розміру матеріального збитку, замовив проведення оцінки у ТОВ «Міжнародна експертна палата».
Згідно звіту №10 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків пошкодженого майна, без врахування ПДВ, склало 62 580,30 грн.
Сума страхового відшкодування у розмірі 59 380,30 грн (за вирахуванням франшизи -3200 грн) була виплачена на користь позивача, що останнім не заперечується згідно поданої позовної заяви.
Заявляючи позовні вимоги у розмірі 62 899,70 грн солідарно до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІГ», позивачем здійснюється саме перекладання принципу повного відшкодування на страховика, що суперечить договірним правовідносинам, які виникли між страховиком та потерпілим.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 497/470/2021, та від 16.02.2022 по справі №709/370/20.
Наголошують, що розмір страхового відшкодування завданого дорогам, дорожнім спорудам та іншим матеріальним цінностям, має здійснюватися виключно на підставі звіту, акту чи висновку про оцінку завданої матеріальної шкоди. Проте, в обґрунтування своїх майнових вимог позивач посилається на копію зведеного кошторису розрахунку та акт дефектів.
Звертають увагу суду, що позивачем не долучено до позову звіт, акт чи висновок про оцінку завданої матеріальної шкоди майну, що суперечить вимогам Закону.
Також вказують, що франшиза за законом це сума, яка завжди враховується страховиком при розрахунку страхового відшкодування та на яку зменшується сума страхового відшкодування. Франшиза, згідно полісу ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» становить 3 200 грн, отже ліміт відповідальності складає 156 800 грн, а не 160 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу подану позивачем, представник ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» просив врахувати доводи відзиву при розгляді справи.
Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ та відповідач Фабриченко Р В. на подання відзиву на обидві апеляційні скаргу не скористалися.
Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з'явилися. В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за їх відсутності.
Представник позивача апеляційну скаргу подану Службою підтримала та просила про її задоволення, апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» просила залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 30 березня 2023 року №Н-125, в новій редакції від 10 лютого 2-25 року №Н-54, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області (далі - Служба) - державна неприбуткова організація, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління), що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року №29 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" перейменовано з Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, та яке відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року №456 "Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.
Згідно з підпунктом 2.1.1, пункту 2.1 Положення, метою діяльності Служби є: забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Миколаївській області (далі - автомобільні дороги) шляхом їх нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 30 грудня 2023 року о 23:25 у Миколаївській області Новоодеський район на ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через м. Вознесенськ) км 183+333 (біля повороту на с. Троїцьке) за вини водія транспортного засобу NissanMurano, НОМЕР_1 , ОСОБА_2 сталася ДТП, в результаті якої пошкоджено металеве бар'єрне огородження зазначеної автомобільної дороги, яке є технічним засобом організації дорожнього руху, що знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське - Миколаїв (через м. Вознесенськ), км 42+476 - км 110+140, км 113+678 - км 221+363 та відповідно до ст.9 Закону України «Про автомобільні дороги» входить до її складу( а.с.28,29-30).
02 лютого 2024 року постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від у справі №482/70/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с. 31-32).
Відповідальність власника автомобіль Nissan Murano, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на 30 грудня 2023 року за заподіяну шкоду застрахована полісом ЕР- №213737408 ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» ( а.с.33,
Згідно полісу №ЕР-213737408 строк дії договору з 18.03.2023 року по 17.03.2024 року, ліміт відповідальності (страхова сума) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 160000 грн., франшиза 3200 грн.
12 лютого 2024 року Служба звернулась до Страховика із повідомленням про ДТП, надавши, крім іншого, копію акту дефектів від 03 січня 2024 року, копію зведеного кошторисного розрахунку вартості дорожніх робіт №07-01-01 від 29 січня 2024 року на загальну суму 122 280 грн, копію локального акту кошторису на дорожні роботи та послуги по улаштуванню огородження №07-01-01 від 29 січня 2024, копію підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису улаштування огородження №07-01-01 від 29 січня 2024 року ( а.с.37-43).
У відповідь на заяву про страхове відшкодування №325/14-12 Службою отримано лист Страховика про прийняте рішення №240000963161-3 від 15.08.2024 року, зі змісту якого вбачається, що розмір страхового відшкодування розраховано на підставі Звіту №10 про оцінку вартості майнового збитку, складеного ТОВ «Міжнародна експертна палата» (далі - Звіт), та становить 62 580,30 грн.; розмір франшизи згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-213737408 (далі - Поліс) - 3 200,00 грн.
Страховиком визначено до страхового відшкодування 59 380,30 грн., які було перераховано до державного бюджету платіжним дорученням №ЗР091094 від 16.08.2024 року ( а.с.45).
Служба звернулась до Страховика із вимогою від 23 жовтня 2024 року за вих. №1974/19-12 про надання звіту №10 про оцінку вартості майнового збитку, складеного ТОВ «Міжнародна експертна палата» ( а.с.34).
Однак відповіді на своє звернення не отримала.
Позивач вказує, що сума сплаченої страхової виплати є недостатньою для повного відшкодування шкоди.
Різниця між завданою майновою шкодою Службі та страховою виплатою, становить 62699.70 коп.(122280 грн з ПДВ -59380.30 грн без ПДВ -3200 грн).
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Таким чином для встановлення обставин, чи є підстави для настання відповідальності за спричинення майнової шкоди необхідні: наявність шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).
В силу статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В силу вимог частина 3 статті 12, частина 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 76 ЦПК України).
Докази у цивільному процесі мають бути належними та допустимими.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування частина 1 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 статі 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановив суд першої інстанції у цій справі, постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2024 року у справі №482/70/24 встановлено факт порушення 30 грудня 2023 року ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено металеве бар'єрне огородження зазначеної автомобільної дороги, яке є технічним засобом організації дорожнього руху, що знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги загального користування державного значення Н-24 Благовіщенське - Миколаїв (через м. Вознесенськ), км 42+476 - км 110+140, км 113+678 - км 221+ 363.
Відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта дорожніх робіт та послуг, пояснювальної записки, Локального кошториса на дорожні роботи та послуги №07-01-01 та Підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису №07-01-01 загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого ОСОБА_2 в результаті вказаної ДТП металевого бар'єрного огородження становить 122 280 грн.
Тобто факт заподіяння шкоди майну позивача (огородженню на автодорозі), винна поведінка відповідача ОСОБА_2 (порушення правил дорожнього руху), яка знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із заподіянням шкоди, підтверджуються вказаною вище постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 лютого 2024 року у справі №482/70/24
За такого колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що саме з вини ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, через порушення ним Правил дорожнього руху,
Так, вказані обставини вже досліджено судом під час розгляду справи №482/70/24, постанова у якій набрала законної сили, тому є встановленими за правилами пункту 4 статі 82 ЦПК України.
При цьому, розглядаючи справу в цивільному порядку, суд не вправі перевіряти обставини дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в справі про адміністративне правопорушення з'ясовуються обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди та вина її учасників, внаслідок чого встановлюється наявність чи відсутність вини особи, яка притягується до відповідальності.
Враховуючи викладене, доведеним є причинний-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, а саме: ОСОБА_2 та завданням шкоди позивачу, тобто шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, що є підставою для покладання на останнього обов'язку із відшкодування заподіяної ДТП шкоди.
За такого колегія суддів приходить до висновку про доведеність факту заподіяння позивачеві майнової шкоди з вини відповідача.
Між тим, разом із покладанням на винну особу обов'язку з відшкодування шкоди (статті 1166, 1188 ЦК України) правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору; дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно з абзацом 1 пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно із статтею 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (абзаци 1 та 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
В силу приписів статей 22, 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, цивільно-правова відповідальність особи, що користується транспортним засобом Nissan Murano, державний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу за заподіяну шкоду застрахована полісом ЕО №213737408 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ».
Як визначено у частині 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) Велика Палата Верховного Суду з цього приводу виснувала, що «внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта дорожніх робіт та послуг, пояснювальної записки, Локального кошториса на дорожні роботи та послуги №07-01-01 та Підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису №07-01-01 загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого ОСОБА_2 в результаті вказаної ДТП металевого бар'єрного огородження становить 122 280,00 грн. (з урахування ПДВ)
У справі, яка переглядається, позивач 02 лютого 2024 року звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування.
ПрАТ «УСК«Княжа ВІГ» перерахована на рахунок позивача 59380.30 грн відповідно до повідомлення Державної казначейської служби України у Миколаївській області ГУ ДКС.
Тобто ПрАТ «УСК «КняжаВієнна Іншуранс груп» частково виконала свої зобов'язання за договором страхування.
Що не узгоджується із наведеними положеннями закону щодо повного відшкодування заподіяної потерпілому шкоди та актуальній судовій практиці, тому колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, які його не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно частини 1 та абзацу 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту майна визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення майна, що вказується у рахунку або акті виконаних робіт.
При цьому відповідно до даного звіту, огляд об'єкта оцінювачем не проводився. Інформація надавалася замовником у вигляді копії документ та фотоматеріалів. З огляду на це дійшов висновку, що об'єкт оцінка знаходиться у добрій фізичні формі.
Ознайомившись із звітом позивачем замовлено надання рецензії на цей звіт суб'єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_3 ».
За висновками рецензента від 14 квітня 2025 року звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правовим актам з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки,- у звіті не зазначено вид вартості, але може використовуватися з метою визначення у звіті, після виправлення зазначених недоліків ( а.с.113-115).
З дослідженого судом першої інстанції та перевіреного колегією суддів вбачається, що підтвердженням розрахунку вартості дорожніх робіт слугує зведений кошторисний розрахунок №07-01-01 від 29 січня 2024 року на загальну суму 122 280 грн, копію локального акту кошторису на дорожні роботи та послуги по улаштуванню огородження №07-01-01 від 29 січня 2024 року, копію підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису улаштування огородження №07-01-01 від 29 січня 2024 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна визначена в сумі 122280, 00 грн з урахуванням ПДВ за проведеним кошторисним розрахунком та не перевищує ліміт відповідальності страховика.
Враховуючи наведене, посилання представника відповідача в апеляційної скарзі на те, що страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Визначені пунктом 36.2 статті 36 Закону правила виплати (перерахування) страхового відшкодування страховиком (МТСБУ) є загальними, а вирішальним у цьому випадку тобто для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП майна потерпілої особи та обставини отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту з урахуванням ПДВ.
При цьому слід враховувати, що Закон розмежовує суму страхового відшкодування (яка визначається відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка обмежується страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування пункти 9.1, 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону) та суму відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що визначається відповідно до оціненої шкоди або по факту проведеного ремонту (пункт 36.2 статті 36 Закону).
Якщо страхова сума є меншою за розмір заподіяної (оціненої) шкоди, то страхове відшкодування (страхова виплата/регламентна виплата) за таку шкоду особі в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, здійснюється безпосередньо потерпілій з попереднім вирахуванням з суми оціненої шкоди, зокрема суми ПДВ, з подальшим обмеженням/зменшенням отриманої суми до зазначеної страхової суми.
Таким чином, якщо страховик здійснює безпосередньо на рахунок потерпілої у ДТП особи відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна, однак в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, то сума відшкодування становить: суму оціненої шкоди, що зменшена на суму (тобто за вирахуванням з неї), зокрема, податку на додану вартість, визначеного відповідно до законодавства, з подальшим обмеженням отриманої суми (якщо вона перевищує страхову суму за договором цивільно-правової відповідальності) відповідно до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою сумою, що діяла на дату укладення договору та зазначена в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
Отже, страхова виплата, здійснена за Законом потерпілій особі (страховиком) в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість. Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 Закону умов, а суб'єкт, на якого покладається обов'язок доплатити суму податку, визначається в залежності від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата (регламентна виплата) разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна та нарахованої суми ПДВ; ліміт відповідальності страховика (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Так, вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна визначена в сумі 122280,00 грн з урахуванням ПДВ за проведеним кошторисним розрахунком та не перевищує ліміт відповідальності страховика.
Між тим, представник позивача не подала до суду документального підтвердження факту оплати позивачем робіт з відновлення майна, які проведені підрядною організацією, що є платником ПДВ.
Натоміть матеріали справи містять відомості, що позивач не є платником ПДВ, тому позивач не має право включати в кошторис збитків суму ПДВ.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції вірного виснував про відсутність підстав для стягнення з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» на користь позивача суми ПДВ у розмірі 20380 грн.
На підставі викладеного суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо зменшення вартості відновлювального ремонту на суму ПДВ, оскільки документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту в матеріалах справи відсутнє.
Такі висновки, узгоджуються з правовими позиціями, які виклав Верховний Суд у постановах від: 12 липня 2023 року в справі № 591/1861/22; 07 квітня 2021 року в справі № 826/7454/17.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПАТ «УСК «Княжа ВІГ» збитків в розмірі 39319,7?0 грн: 122280 гривень (загальна сума відшкодування) - 59380,30грн. (вже виплачене страхове відшкодування) - 3200 гривень (розмір франшизи) - 20380 гривень (розмір ПДВ), оскільки відповідальність заподіювача шкоди застрахована відповідачем ПАТ «УСК «Княжа ВІГ», що відповідає принципу повного відшкодування шкоди, закріпленому у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційних скарг щодо розміру майнової шкоди, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтами норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішується.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області та Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» залишити без задоволення, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 24 грудня 2025 року.