Справа № 133/600/25
Провадження № 33/801/1237/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
24 грудня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, водій ОСОБА_1 11.02.2025 о 12:45 на автодорозі М-21, 242 кілометр, що в межах Хмільницького району, Вінницької області, керував автомобілем HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №476010, №476000, №476123.
Не погодившись з постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, не встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання його винуватості.
Скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки неправомірним діям працівників поліції під час фіксації події зупинки та проведення огляду. Із відеозаписів боді-камери працівника поліції ОСОБА_2 убачається, що зупинка транспортного засобу о 12 год. 45 хв та первинне звернення водія з проханням направити його на огляд до Козятинської ЦРЛ не були зафіксовані, оскільки відеозапис розпочинається лише з 12 год. 48 хв. 41 сек., коли поліцейський вдруге підійшов до водія та запропонував пройти огляд виключно на місці зупинки. Під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що підходив до водія двічі спочатку самостійно, а згодом разом з іншими працівниками поліції. При цьому він заперечив факт звернення водія з клопотанням провести огляд у медичному закладі та підтвердив лише відмову водія пройти огляд на місці. Разом із тим, працівник поліції не зміг надати пояснень щодо причин відсутності відеофіксації першого підходу до водія одразу після зупинки транспортного засобу, що суперечить вимогам Інструкції щодо повної та безперервної фіксації таких дій.
Скаржник також зазначає, що, незважаючи на оформлення працівниками поліції направлення до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння, поліцейські не забезпечили його доставку до лікарні та наполягали виключно на проходженні огляду на місці зупинки. При цьому ні працівник поліції, який склав направлення, ні інші поліцейські у жодному моменті відеозапису не запропонували скаржнику під запис пройти огляд у медичному закладі, що суперечить вимогам Інструкції та меті оформлення відповідного направлення.
Допитаний у судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_2 пояснив, що зупинив транспортний засіб на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки отримав телефонну інформацію про можливе керування водієм у стані сп'яніння. Водночас із відеозапису боді-камери вбачається, що під час первинної перевірки документів поліцейський лише через вісім хвилин після зупинки вперше вказав на наявність у водія ознаки алкогольного сп'яніння - запаху алкоголю з порожнини рота, хоча до цього моменту не підходив до водія на відстань, необхідну для встановлення такої ознаки, та не пропонував водію «дихнути» у його бік. Крім того, жодного разу у розмові, зафіксованій на відеозапис, поліцейський не зазначав про інші ознаки сп'яніння, такі як тремтіння пальців рук чи порушення мови, хоча саме ці ознаки зазначено в направленні на огляд. Натомість відеозапис свідчить, що водій поводився спокійно та адекватно, послідовно виконував вимоги працівника поліції, надавав документи та відповідав на запитання без ознак порушеної мови чи інших проявів алкогольного сп'яніння.
Наголошує, що із відеозапису вбачається, що водій не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі; навпаки, він наполягав на проведенні огляду саме в лікарні. Водночас працівник поліції не зафіксував цієї вимоги на відео, не надав їй жодної оцінки та не запропонував водію пройти огляд у медичному закладі відповідно до вимог Інструкції та Порядку. У зв'язку з тим, що його вимогу провести огляд у лікарні не було належним чином відображено працівниками поліції, скаржник одразу після складання протоколу самостійно звернувся до Козятинської ЦРЛ з проханням провести такий огляд. Огляд був здійснений лікарем у присутності працівників поліції, і за його результатами встановлено 0 проміле алкоголю, тобто відсутність у водія стану алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити.
ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що приймає ліки, оскільки має хронічну хворобу. Від друзів він чув, що при проходженні огляду у працівників поліції часто показував прилад стан сп'яніння, коли вони були тверезі. Після складання працівниками поліції відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення він зателефонував знайомому, який роз'яснив йому можливість самостійного звернення до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим він і скористався.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.
У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відносно ОСОБА_1 11.02.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 244135 від 11.02.2025 (а. с.), в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 11.02.2025 о 12:45 на автодорозі М-21, 242 кілометр, що в межах Хмільницького району, Вінницької області, керував автомобілем HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; тремтіння пальців рук; порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №476010, №476000, №476123, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП
У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №244135 від 11.02.2025; рапортом працівника поліції від 11.02.2025; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.02.2025; диском з відеозаписом та іншими матеріалами долученими до справи.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що поліцейськими було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вони не пропонували йому пройти огляд в закладі охорони здоров'я, і саме відмова від проходження огляду в медичному закладі є підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 зазначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Із системного аналізу наведених вище положень слідує, що огляд на стан алкогольного сп'яніння відбувається в два етапи.
Спочатку огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомого спеціальних технічних засобів.
У разі відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу водій направляється поліцейським до закладу охорони здоров'я для проведення огляду.
І лише після відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський на законних підставах має право скласти протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням ознак сп'яніння і дій водія щодо ухилення від огляду.
Дотримання положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, є обов'язком поліцейського (ст. 18 Закону України «Про національну поліцію»).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 244135 від 11.02.2025 в загальному зазначено, що ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що у ході розмови поліцейський виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та запропонував йому пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 відмовився. У результаті поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що він складає відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції, відхиляючи доводи ОСОБА_1 про те, що він нібито звертався до працівників поліції з проханням пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, а також щодо відсутності з боку поліцейських пропозиції пройти такий огляд, зазначив, що ОСОБА_1 чітко, добровільно та однозначно відмовився від проходження медичного огляду. При цьому судом не встановлено обставин здійснення будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_1 з метою спонукання його до проходження медичного огляду. Крім того, з дослідженого відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 жодного разу не звертався та не висловлював вимог до працівників поліції щодо доставлення його до медичного закладу для проходження медичного огляду з метою встановлення стану сп'яніння.
Разом з тим, зазначений висновок суду є помилковим, оскільки працівниками поліції ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у зв'язку з його, на думку поліцейських, відмовою від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Таким чином, ОСОБА_1 взагалі не було доведено встановлений законом порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Згідно зі статтею 266 КУпАП, у разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з його результатами такий огляд проводиться в закладі охорони здоров'я, а поліцейський зобов'язаний забезпечити його проведення з дотриманням визначеної процедури.
Крім того, вимоги щодо порядку направлення водія для проходження огляду на стан сп'яніння та обов'язку поліцейського роз'яснити водієві його права, підстави та послідовність проведення огляду визначені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України. Однак у даному випадку працівниками поліції зазначені вимоги виконані не були.
За таких обставин відсутність з боку ОСОБА_1 наполягання на проходженні огляду в закладі охорони здоров'я не може розцінюватися як його добровільна та однозначна відмова від медичного огляду, оскільки йому не було роз'яснено встановлену законом процедуру його проведення, а також процесуальні права та правові наслідки відповідних дій.
Наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Козятинська ЦРЛ від 11 лютого 2025 року, яке взяв до уваги суд першої інстанції, саме по собі не свідчить про те, що ОСОБА_1 (у зв'язку з його незгодою на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу) було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я, оскільки направлення - це документ, на підставі якого працівники медичного закладу проводять огляд особи і обов'язку надавати його водію не має.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази апеляційний суд дійшов висновку, що вони не підтверджують факт дотримання поліцейськими процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до Козятинської центральної районної лікарні з метою проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Зазначений огляд був проведений лікарем закладу охорони здоров'я, уповноваженим на проведення таких оглядів, у присутності працівника поліції, з дотриманням вимог статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
За результатами огляду встановлено відсутність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння (алкоголь - 0,00 проміле), що підтверджується відповідним медичним висновком, складеним у передбаченій законом формі та долученим до матеріалів справи (а.с. 21).
Вказаний медичний висновок є належним доказом у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки безпосередньо стосується предмета доказування у справі, а саме факту перебування або неперебування особи у стані алкогольного сп'яніння, а також є допустимим доказом, оскільки отриманий у порядку, передбаченому законом, уповноваженою особою та з дотриманням встановленої процедури.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що зазначений доказ має істотне значення для правильного вирішення справи та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, а його безпідставне ігнорування судом першої інстанції призвело до передчасних та необґрунтованих висновків щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Частиною 5 статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Згідно вимог ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Справи про адміністративні правопорушення мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Доводи апеляційної скарги знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, спростовують висновків суду та дають підстав вважати що судом першої інстанцій було порушено норми права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви тлумачяться на користь обвинуваченої особи, а в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, які б переконливо свідчили, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко