Справа № 149/2271/25
Провадження № 22-ц/801/2713/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
23 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» Македона Олександра Андрійовича
на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гончарук-Аліфанової О.Ю.,
у справі №149/2271/25
за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» (позивач)
до ОСОБА_1 (відповідач)
про стягнення заборгованості,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що mоnobank - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Вказує, що після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проєкту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Зазначає, що разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. Стверджує, що за рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Вказує, що умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
20 листопада 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг «mоnobank», на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 85 000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, однак в свою чергу відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 96 228,16 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту.
За вказаних обставин банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 96 228,16 грн та судові витрати.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із судовим рішенням, АТ «Універсал банк» через представника Македона О.А., подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення, його постановлення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильним та неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове про задоволення вимог в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не врахував особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів Банку.
Зазначає, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток. Отже відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до чинних норм цивільного законодавства добровільно погодився на такі умови кредитного договору. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 Анкети-заяви). Це свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договору, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід'ємною складовою договору.
Відповідно до п. 4 Розділу І Умов і Правил Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього. Відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, Банк має право для різних цілей, зокрема з метою повідомлення про зміну тарифів, активації додаткових послуг, зміни умов Договору встановити контакт з клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку. Згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил, може бути підтверджено, зокрема та не виключно шляхом: проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних Клієнта.
Оскільки клієнтом (відповідачем) було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), то відповідно вона надавала свою згоду на укладення договору зі змінами та доповненнями до Договору про надання банківських послуг від 20.11.2018 року.
Звертає увагу, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались з метою приведення у відповідність з вимогам чинного законодавства.
Вважає, що наявні усі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання (https://www.monobank.ua/terms) на які містяться у кожній Анкеті-заяві підписаній Клієнтами (а це понад 8 млн.) є загальновідомим фактом. А те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомої.
А тому на думку апелянта, посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Також вказує, що відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими платежами відповідно до умов Договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), тому в останнього виникла заборгованість. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором боржником не надано.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Впродовж встановленого судом строку відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2025 року відкрите апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 10 грудня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
Представник позивача Македон О.А., повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з'явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Представник відповідача - адвокат Берченко Н.Б. проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила суд залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_2 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У згаданій анкеті-заяві відповідач надає особисту інформацію про себе, фотокопії паспорту та картки фізичної особи платника податку, просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, відповідно до умов договору. Підтвердила, що надані документи є чинними (дійсними) та наведені їх копії відповідають оригіналу. Погодилася, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов'язується виконувати його умови (п. 1 анкети заяви) .
Підписанням цього договору відповідачка погодилась, що вона ознайомлена з актуальною (чинною) редакцією Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, що розміщені за посиланням https://www.monobank.ua/rates та отримала їх примірники у мобільному додатку.
Позивачем надані суду Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, в яких вказано, що чинна редакція затверджена протоколом правління №46 від 24.11.2021. Набувають вони чинності з 27.11.2021. Цим документом визначено загальні умови, загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток, картки monobank/Universal Bank, програма лояльності, фабрика розстрочок, кльові сервіси, фабрика депозитів тощо. Позивач надав суду витяг з зазначених умов.
Згідно інформації щодо картки Monobank «Чорна картка monobank», пільговий період за карткою складає до 62 днів; пільгова відсоткова ставка 0,00001 % річних; розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4 % від заборгованості; базова відсоткова ставка 3,1% на місяць; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2%. Особистий підпис або електронний цифровий підпис споживача на цих тарифах відсутній.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту Чорної картки мonobank та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а. с. 50, зворот), наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору. При цьому особистий або електронний цифровий підпис відповідача у паспорті споживного кредиту відсутній.
Згідно довідки про наявність рахунку від 11 травня 2025 року, ОСОБА_2 має рахунок НОМЕР_2 , картка чорна НОМЕР_3 , активна до 04/30.
Відповідно до довідки про розмір встановленого ліміту, розмір ліміту клієнта ОСОБА_2 за договором від 20 листопада 2018 року за карткою НОМЕР_1 станом на 11 травня 2025 року становила з 21 грудня 2019 року- 1000 грн., по 04 грудня 2021 року 85 000 грн.
Відповідно до виписок про рух коштів відповідача, суми витрат ОСОБА_2 за вказаний період становлять - 952 786 грн. 27 коп., сума зарахувань: 856 646 грн 39 коп.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості станом на 11 травня 2025 року, заборгованість відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором надання банківських послуг «Monobank» від 20 листопада 2018 року становить 96 228,16 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту. Розрахунок здійснено з 21 грудня 2019 року по 11 травня 2025 року. Процентна ставка, використана в розрахунку, неодноразово змінювалась.
26 червня 2025 року, до подання позовної заяви та винесення судом рішення, з рахунку відповідача банком списано 3 028 грн судових витрат щодо даного позову .
Судом також встановлено, що сторони вели переписку щодо заборгованості в чат-боті, оскільки позивачем вживалися заходи щодо повернення кредиту .
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні вимог банку в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують узгодження сторонами істотних умов кредитного договору, зокрема, узгодження розміру кредитного ліміту, тривалості пільгового періоду по кредиту, процентної ставки на місяць за користування кредитом, розміру обов'язкового щомісячного платежу, розміру неустойки за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів тощо.
Так, наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту не міг бути узгоджений відповідачем як частина кредитного договору, підписаного 20.11. 2018 року, про що свідчить відсутність дати надання інформації відповідачу та термін її актуальності 01.01.2023 року.
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача надана на період з 01.05.2018 по 30.04.2019 на суму кредиту 100 000, 00 грн з реальною річною процентною ставкою 36,66%, відповідачем не підписана
Анкета-заява від 20.11.2018 року містить лише погодження про укладення договору про надання банківських послуг, а дані про відкриття рахунку та видачу конкретної кредитної картки (типу картки) відсутні.
Суд також вважав, що виписка з особового рахунку клієнта, розрахунок заборгованості, не є первинними документами, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, підтвердженням виконаних за день операцій, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, відтак не є належними доказами наявності заборгованості.
Проте колегія суддів не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 20 листопада 2018 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг згідно якої просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на її ім'я, встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку. Погодилась, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказані документи, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови (п. 2,3).
Згідно з п. 3 анкети-заяви, відповідач погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_2 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н, укладеного між АТ «Універсал банк» та клієнтом ОСОБА_2 станом на 27 жовтня 2023 року, остання допустила загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 96 228,16 грн.
Відповідно до заяви про уточнення реквізитів від 04.09.2025 прізвищем відповідача є Ґадзієв (а.с. 90).
Надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , у т. ч. анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, які були надані банком позичальнику ОСОБА_2 через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису останньої.
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно тарифів та повернути кредит.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів доходить висновку про укладеність вищевказаного договору про надання банківських послуг «Mоnobank» між відповідачем та АТ «Універсал Банк».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг «Mоnobank». Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти позичальнику в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором від 20.11.2018 року на загальну суму 96 228, 16 грн.
Із виписок руху коштів по картці від 11.05.2025 , 22.09.2025 та розрахунку заборгованості за договором б/н від 20.11.2018, вбачається, що ОСОБА_2 активно користувалася карткою monobank за рахунок кредитних коштів.
Матеріали справи не містять доказів щодо неотримання ОСОБА_2 коштів, не проведення нею операцій по картковому рахунку, а також доказів щодо спростування даної заборгованості.
Так, відповідно до довідки про наявність рахунку клієнта ОСОБА_2 , їй відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 з карткою № НОМЕР_3 , тип рахунку «Чорна картка».
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про інформацію», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про банки та банківську діяльність» документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) - засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо).
Тобто, як видно з аналізу законодавчих положень, платіжна картка є різновидом офіційних документів.
Отже, платіжні картки відкриті на ім'я ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 фактично є доступом до поточного рахунку НОМЕР_2 .
Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» крім того, що надавались та були отримані ОСОБА_2 у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні статей 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, іншу всю інформацію, необхідну для укладення договору.
Всі Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» та за всі періоди є розміщеними на сайті monobank, є публічно доступними, викладеними форматі PDF, з зазначенням рішень на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.
Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного пін-коду має постійний доступ.
У позовній заяві та апеляційній сказі позивачем наведено чіткий алгоритм укладення кредитного договору за допомогою мобільного додатку «monobank», у якому відображена процедура входу в додаток, з якого вбачається, що без погодження з Умовами і Правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту увійти в додаток та користуватися карткою неможливо, оскільки у випадку, коли особа не погоджується з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «monobank» шляхом накладення електронного цифрового підпису, то застосунок «monobank» не переходить на наступний етап входу в головне меню застосунку.
Зазначене свідчить про те, що Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг погоджуються клієнтом, відповідач могла бути ознайомленою з ними ще до активації картки у мобільному додатку і у разі не погодження з умовами договору, мала можливість не підписувати їх шляхом накладення електронного цифрового підпису.
Проте успішно пройшовши процедуру ідентифікації, відповідач 20 листопада 2018 року підписала анкету-заяву, чим підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Отже, враховуючи, що послуги банку в проекті «monobank» надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи та інформацію, яка підлягає доведенню до відома споживачів перед укладенням договору споживчого кредитування, надані позивачу саме через мобільний додаток, колегія апеляційного суду вважає, позивач була ознайомлена саме з правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Зазначені обставини свідчать про належне укладення сторонами кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил, шляхом завантаження мобільного додатку «monobank» на мобільний телефон позивача та проставляння електронного цифрового підпису сторін, що свідчить про погодження сторонами усіх істотних умов для відповідного виду договору, з яких сторони досягли згоди.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з поміж іншого, виходив з того, що укладений між сторонами договір про надання банківських послуг у вигляді анкети - заяви до договору про надання банківських послуг monobank, та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачкою, не містить домовленості про стягнення банком сум нарахованих відсотків за рахунок тіла кредиту в межах кредитного ліміту. Така можливість передбачена в умовах і правилах обслуговування, однак доказів того, що саме з ними ознайомлена відповідачка, не надано.
Проте дослідивши виписку по рахунку, колегією суддів встановлено, що активне користування ОСОБА_2 кредитною (платіжною) карткою, підтверджує згоду останньої на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.
Колегія суддів зауважує, що виписка з банківському рахунку є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов'язків з погашення кредиту.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання та використання кредитних коштів, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що узгоджується із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.
Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За вищенаведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати.
Ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал банк» у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 листопада 2018 року у розмірі 96 228 грн 16 коп.
Щодо розподілу судових витрат
У апеляційній скарзі позивач просив здійснити розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже розподіл судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до положень частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем понесено судові витрати з сплати судового збору у розмірі 3 028 грн у суді першої інстанції за подання позовної заяви та 4 542 грн у апеляційному суді за подану апеляційну скаргу, загалом розмір сплаченого позивачем судового збору становить 7 570 грн.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи представника відповідача про те, що банк нібито відніс суми судового збору, після їх сплати, до розміру заборгованість, так як стягувана судом заборгованість розрахована станом на 11 травня 2025 року.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції повністю задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 7570 грн сплаченого судового збору.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» Македона Олександра Андрійовича задовольнити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 20 листопада 2018 року станом на 11 травня 2025 року в розмірі 96 228 (дев'яносто шість тисяч двісті двадцять вісім гривень) 16 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) судові витрати у сплаті, що складаються зі сплати судового збору в розмірі 7 570 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 24.12.2025 року.
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б.Войтко
І.В. Міхасішин