Справа № 128/1882/23
Провадження № 22-ц/801/2696/2025, № 22-ц/801/2512/2025
Категорія: 21
Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.
Доповідач:Міхасішин І. В.
23 грудня 2025 рокуСправа № 128/1882/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника Ю.Б.
з участю секретаря судового засідання: КахноО.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Володимира Філонова про зупинення провадження у справі, у цивільній справі за позовам заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави до Якушинецької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Якушинецької сільської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, -
17 травня 2023 року заступник керівник Вінницької окружної прокуратури подав позов в інтересах держави до Якушинецької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Якушинецької сільської ради; усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення з підстав статей 391 та 393 ЦПК України (т. 1 а.с. 1-19).
19 грудня 2025 року до апеляційного суду надійшло клопотання заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Володимира Філонова про зупинення провадження у справі № 128/1882/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 554/10397/16-ц та оприлюднення в установленому порядку повного тексту рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, апеляційний суд враховує, що згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень зазначена справа № 554/10397/16-ц, станом на час апеляційного перегляду цієї справи, не перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
Заслухавши думку учасників справи щодо заявленого прокурором клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні ,з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Статтю 390 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 4292-IX від 12.03.2025}
Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «“Дія-97» проти України», заява № 19164/04, § 47).
Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Ухвалою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2025 року справа № 554/10397/16-ц провадження № 61-854св25, справу № 554/10397/16-ц за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури до Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_2 , треті особи: Полтавська міська рада, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури, про визнання недійсним та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частин 4 та 6 статті 404 ЦПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадку, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об'єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду та прийняття ними до свого провадження.
При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).
Вирішуючи клопотання заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Володимира Філонова про зупинення провадження у справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, апеляційний суд враховує, що згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень зазначена справа № 554/10397/16-ц, станом на час апеляційного перегляду цієї справи, не перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
За таких обставин відсутні підстави, передбачені пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі до закінчення розгляду у касаційному порядку справи № 607/19862/18.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 182; 183; 252 368; 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Відмовити в задоволені клопотання заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Володимира Філонова про зупинення провадження у справі № 128/1882/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 554/10397/16-ц та оприлюднення в установленому порядку повного тексту рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник