Справа № 144/1317/25
Провадження № 22-ц/801/2688/2025
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Магдяк Н. І.
Доповідач:Міхасішин І. В.
23 грудня 2025 рокуСправа № 144/1317/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В..,
за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу 144/1317/25 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Теплицька селищна рада про усунення перешкод в праві на користування житлом шляхом вчинення дій по підключенню до споживання комунальними послугами та зобов'язання припинити зловживати правами власника житла,
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Човганюк Алли Миколаївни на ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 06 листопада 2025 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену у складі судді Магдяк Н. І.
встановив:
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Теплицька селищна рада про усунення перешкод в праві на користування житлом шляхом вчинення дій по підключенню до споживання комунальними послугами та зобов'язання припинити зловживати правами власника житла.
04 листопада 2025 року від представника позивача - адвоката Човганюк А.М. надійшла заява про забезпечення позову.
У поданій заяві представник позивача просила забезпечити позов шляхом встановлення обов'язку для відповідача - Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» - (Теплицька дільниця Гайсинської УЕГГ) здійснити негайне підключення квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , до газопостачання. А також забезпечити позов шляхом встановлення обов'язку для відповідача АТ «Вінницяобленерго» (Теплицька дільниця Бершадські електричні мережі) здійснити негайне підключення квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , до електропостачання.
Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 06 листопада 2025 року представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Човганюк Алли Миколаївни про забезпечення позову відмовити.
В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Човганюк А.М. просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити. Здійснити негайне підключення квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , до газопостачання. А також забезпечити позов шляхом встановлення обов'язку для відповідача АТ «Вінницяобленерго» (Теплицька дільниця Бершадські електричні мережі) здійснити негайне підключення квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , до електропостачання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник позивача зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновкупро відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшов.
Представник позивача адвокат Човганюк А.М. апеляційну скаргу підтримала просила суд її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з'явилися.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ініційованим позивачем захід забезпечення позову за змістом, є тотожним заявленим позовним вимогам.
за змістом ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види та способи забезпечення позову передбачені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті (ч. 1 ст. 153 Кодексу) .
Згідно роз'яснень, що надані в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №490/7508/20.
Розглядаючи аргументи, наведені в заяві про забезпечення позову, суд виходить із наступного:
Так, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач, зокрема, просила зобов'язати відповідача Вінницьку філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» негайно відновити газопостачання у квартирі по АДРЕСА_1 , а також зобов'язати відповідача АТ «Вінницяобленерго» негайно відновити електропостачання у квартирі по АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.
Обмеження у застосуванні судом заходів забезпечення позову окремо встановлені ч. ч. 4-12 ст. 150 ЦПК України.
Зокрема, згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження № 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , зокрема, просила суд зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо відновлення газо та електропостачання до квартири по АДРЕСА_1 .
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, представник позивача - адвокат Човганюк А.М. просила вжити заходи на забезпечення позову, а саме: встановлення обов'язку для відповідача - Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» - (Теплицька дільниця Гайсинської УЕГГ) здійснити негайне підключення квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 до газопостачання. А також забезпечити позов шляхом встановлення обов'язку для відповідача АТ «Вінницяобленерго» (Теплицька дільниця Бершадські електричні мережі) здійснити негайне підключення квартири, в якій проживає ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 до електропостачання до вирішення судом позовних вимог по суті.
Отже, ініційованим позивачем захід забезпечення позову за змістом, є тотожним заявленим позовним вимогам.
Тотожність ініційованого заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, виключає можливість забезпечення позову у такий спосіб.
Подібні висновки викладеній в постанові Верхового Суду від 10 січня 2024 року у справі № 308/1493/23.
Окрім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що положеннями ч. 1 ст.150 ЦПК України передбачено лише один вид забезпечення позову, коли суд може встановити обов'язок вчинити певні дії (у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин), а не заборонити їх вчинення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення позову в даному випадку не відповідає вимогам Закону, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України,
постановив :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Човганюк Алли Миколаївни залишити без задоволення.
Ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 06 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
В.В. Сопрун