Справа № 750/10867/25
Провадження № 2/750/2962/25
23 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - Відповідач) заборгованість кредитним договором № 49932 від 20.09.2021 у розмірі 17700 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 20.09.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено кредитний договір № 49932 (далі - Договір) про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до п. 1.1 Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в у розмірі 4 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Унаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилася заборгованість у розмірі 17700 грн, які Позивач просить стягнути разом із судовими витратами на його користь.
Через систему «Електронний суд» 14.08.2025 до суду надійшла заява представника Позивача про уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 06.10.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26 серпня 2025 року Відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому позовні проти позовних вимог заперечила, зокрема вказала, що Позивач не довів факту переказу коштів на її рахунок. Також кредитний договір є нікчемним оскільки у ньому не зазначено право Відповідача на звернення до Національного банку України у разі порушення законодавства про захист прав споживачів, що за твердженням Відповідача, є підставою нікчемності, згідно з вимогами абз. 2 ч. 5 та п. 15. ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, Відповідач зазначає, що він не надавав кредитодавцю згоду на доступ до інформації, яка складає його кредиту історію. Крім того, Відповідач не надавав письмову згоду на підписання уповноваженою особою Позивача кредитного договору за допомогою факсимільного відтворення, як це передбачено ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про недодержання форми договору, а отже про його нікчемність. Також Відповідач звертає увагу на відсутність доказів підписання кредитного договору нею. Стверджує, що не укладала з Позивачем жодних договорів, не отримувала одноразового ідентифікатора для їх підписання, не реєструвалася в електронних кабінетах, зазначені в кредитному договорі номер телефону та адреса електронної пошти їй не належать. Також Відповідач звертає увагу, що за вказаним у договорі посиланням відсутні Правила наданні коштів у Позику Позивачем. Крім того, Відповідач вказує на пропуск Позивачем строку звернення до суду з позовом.
19 вересня 2025 через підсистему «Електронний суд» представник Позивача надіслав відповідь на відзив у якому зазначає, що відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця свідомо і добровільно подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, після чого позикодавець надіслав їй за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону НОМЕР_1 (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який вона використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Щодо факту перерахування грошових коштів відповідачу, Позивач зазначає, що через партнера ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», з яким укладено договір доручення №ПБ 1395/07 від 13.07.2020 р. про надання послуг в системі Platon, видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн на картковий рахунок вказаний відповідачем при подачі заявки на отримання фінансового кредиту, що підтверджується довідкою від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» про перерахування коштів через систему платежів Platon на платіжну карту відповідача в АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_2 .
Що стосується позовної давності, Позивач зазначає, що відповідно до п. 19 Прикінцевих Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Одак, вищенаведений пункт 19 втратив чинність 04.09.2025, саме з цього моменту відлік строку позовної давності поновився.
Таким чином, початком перебігу позовної давності є 09.11.2021. Однак, такий строк був зупинений з 24.02.2022 у зв'язку із запровадженням воєнного стану та поновився лише з 04.09.2025. А тому, з урахуванням поновлення перебігу з 04.09.2025, позовна давність спливе 19.05.2028 року.
У заперечені Відповідач стверджує, що довідка надана ТОВ «Платежі онлайн» сервіс Platon не містить жодних підтверджень, що карта № НОМЕР_2 належить Відповідачу. Також зазначає, що надана довідка не є фактом підтвердження зарахування коштів.
В судове засідання сторони не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач засобами поштового зв'язку надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
20 вересня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем укладено кредитний договір № 49932 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 28-30). Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п. 6.8).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 гривень; дата надання кредиту: 02.02.2021, строк кредиту: 20 днів, тобто до 09.10.2021 (п. 1.2). Стандартна процентна ставка - 2,5 % в день або 912, 5 % річних (п.1.3).
Умовами п. 6.1 Договору цей Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 6.2 Договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у Договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків. Згідно п. 2.4. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На виконання вимог п. 2.4. Договору Відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти НОМЕР_2 для перерахування кредитних коштів.
Виконання Товариством п. 2.4 Договору підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 07.07.2025, відповідно до якого 20.09.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 (а.с. 32).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 07.08.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 17700,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі становить 4000 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 13100 грн та 600 грн комісія (а.с. 12-14).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачу при пред'явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору, виникнення права вимоги до відповідача.
Суд доходить висновку, що Разом з тим, як встановлено вище, із наданих суду Позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредитів, а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції кредитодавця, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб'єкта електронної комерції із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) кредитодавця шляхом використання (підписання) надісланого їй кредитодавцем одноразового ідентифікатора.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій Відповідачем кредитний договір не був би укладений, цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі Відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Позивачем надана інформаційна довідка № 5507 від 07.07.2025 про оплату на картку № НОМЕР_2 в сумі 4000,00 грн
Разом з тим, доказом перерахування Відповідачу кошти у розмірі 4000,00 грн підтверджується листом АТ КБ «Приват Банк» від 05.11.2025, а також випискою по рахунку Відповідача за період з 20.09.2021 по 23.09.2021, а тому позові вимоги підлягають задоволенню.
Суд також не вбачає підстав для застосування у даній справі строку позовної давності та звертає увагу, що відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.
Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 перебіг строків позовної давності зупинено.
Строк позовної давності в Україні було відновлено з 4 вересня 2025 року на підставі Закону № 4434-IX. Це означає, що перебіг строків, який був призупинений спочатку через пандемію COVID-19, а згодом через воєнний стан (загалом з 2 квітня 2020 року до 3 вересня 2025 року) продовжиться з того моменту, на якому зупинився.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 виклала правову позицію, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
За таких обставин строк позовної давності для звернення до суду Позивачем не пропущений.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» долучено до позовної заяви: копію договору про надання правничої допомоги від 16 січня 2025 року № 160125-ЮР, укладеного між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та адвокатом Сідак-Жаровою Н.О. (а. с. 46-48), копію протоколу узгодження договірної ціни від 16 січня 2025 року, який містить детальний обсяг вартості послуг, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги № 160125-ЮР від 16 січня 2025 року на суму 7000,00 (а. с. 45).
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3000 грн.
При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, на користь Позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, -
ухвалив:
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АВІРА ГРУП» (04080, Київ, вул. Кирилівська 1-3А секція С, ЄДРПОУ 43174156) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 49932 від 20.09.2021 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АВІРА ГРУП» заборгованість у розмірі 17700 (сімнадцять тисяч сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АВІРА ГРУП'понесені Позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АВІРА ГРУП» понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Олег КОСЕНКО