Справа № 766/17138/21
н/п 2/766/610/25
09.12.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.
за участю секретаря Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з майна,
встановив:
Позивач 23.09.2021 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що з метою розпорядження своєю власністю - будинком АДРЕСА_1 , позивачка звернулася до нотаріуса, де стало відомо, що у 1976 році було накладено арешт на майно ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що є перенакладенням заборони Першої Херсонської нотаріальної контори за 1971-1987 року. За терміном зберігання архів знищено. Згідно витягу з реєстру для реєстрації заборон за період з 1971-1987 роки, за № 0654 є запис від 10.08.1978 року про заборону на майно ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Дніпровського народного суду від 25.04.1978 року № 1874. Відповідно до відповіді Херсонського міського суду Херсонської області від 09.08.2021 року згідно з алфавітними показниками Дніпровського районного суду м. Херсона за 1978 рік справи про накладення арешту на майно за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено. Позивачка набула право власності на будинок на підставі договору дарування від 30.11.2020 року після пожежі, що сталася 26.10.1998 року. В зв'язку з будівництвом нового будинку позивач отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок від 22.12.2003 року, видане Дніпровською районною у місті Херсоні ради. У реєстрації права власності позивачу не було відмовлено. Іншого способу ніж захист права власності шляхом звернення до суду із позовом про зняття арешту з належного майна позивач не має. У зв'язку з чим, позивач просить суд скасувати арешт з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , за реєстраційним номером обтяження 2435444, зареєстрований 28.09.2005 року о 15:27:22 за № 2435444 реєстратором Першої Херсонської державної нотаріальної контори за боржником ОСОБА_2 , на підставі рішення Дніпровського народного суду від 25.04.1978 року № 1874 та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за архівною датою 09.09.1997 року за датою виникнення 25.04.1978 року № 168-1.
Ухвалою суду від 11.10.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
З 24.02.2022 року по 12.06.2023 року справи, що перебували у провадженні Херсонського міського суду Херсонської області, не розглядалися у зв'язку з припиненням роботи Херсонського міського суду Херсонської області через військову агресію рф та відновленням процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області з 12.06.2023 року (на підставі рішення ВРП від 30.05.2023 року).
В ході інвентаризації справ Херсонського міського суду Херсонської області зазначена справа була знайдена та продовжено судовий розгляд.
Ухвалою суду від 09.12.2025 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Позивач та представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, наполягала на задоволенні позовних вимог, просила їх задовольнити. Надала згоду на ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзив від відповідача до суду не надходив.
За таких обставин, враховуючи згоду представника позивача на слухання справи у відсутність відповідачів, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно договору дарування, посвідченого 30.11.2000 року нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Скульським А.А. за реєстровим номером 5694, ОСОБА_3 на праві власності належить в цілому житловий будинок, з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано В ХМБТІ 30.11.2020 року в реєстровій книзі №103 за реєстровим № 16354.
Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Дніпровською районною у місті Херсоні раді 22.12.2003 року, на підставі рішення Дніпровської районної ради від 13.12.2003 року за № 563, замість договору дарування від 30.11.2000 року, ОСОБА_3 належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Домоволодіння у цілому складається з житлового будинку. Право власності зареєстровано в ХМБТІ 29.12.2003 року, записано в реєстрову книгу № 103 за реєстровим номером № 16354.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Херсонського державного БТІ від 29.12.2003 року за № 2460974, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить в цілому житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва право вправо власності від 22.12.2003 року, виданого на підставі рішення виконкому Дніпровської ради від 13.12.2003 року № 563.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєсттру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 262300846 від 18.06.2021 року, вбачається, що 28.09.2005 року за № 2435444 реєстратором Першої Херсонською державною нотаріальною конторою зареєстровано арешт (архівний запис) на житловий будинок АДРЕСА_1 , підстава обтяження - рішення Дніпровського районного суду м. Херсона, власник ОСОБА_2 , причина відсутності коду: архівний запис.
Згідно повідомлення Держаного нотаріального архіву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.07.2021 року за № 1499/01-20, вбачається, що згідно реєстру для реєстрації заборон Першої Херсонської держнотконтори за 1971-1987 роки є запис про накладання заборони на майно ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, зазначено, що архівна дата 09.09.1997 року та реєстрація 28.09.2005 року є перенакладанням вищевказаної заборони. Повідомлення про накладання заборони за 1978 рік зберігалися 3 роки та були знищені. Інформації стосовно заборони на ім'я ОСОБА_2 в архіві немає.
Згідно повідомлення Херсонського міського суду Херсонської області від 09.08.2021 року за № 36326/21, вбачається, що відповідно з алфавітними показниками Дніпровського районного суду м. Херсона за 1978 рік справи про накладення арешту на майно за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно.
Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна, а заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позовної вимоги про вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження нерухомого майна позивача, суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Отже, дане рішення з дня набрання ним законної сили є підставою для реєстрації припинення обтяження, а тому суд, не може перебирати на себе повноваження вказаних вище суб'єктів.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст.ст.56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з майна задовольнити частково.
Зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі обтяження: рішення Дніпровського районного суду м. Херсона, та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 28.09.2005 року за №2435444 реєстратором Першої Херсонської державної нотаріальної контори.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяС. І. Майдан