про відмову в забезпеченні позову
23 грудня 2025 року м. Київ 320/63645/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із заявою про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви
ОСОБА_1 (далі також - заявник/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або його структурним підрозділам (у тому числі, але не обмежуючись): ІНФОРМАЦІЯ_2 , його Третьому відділу у місті Миронівка приймати рішення та вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними рішень і дій і зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав останнього, за захистом яких він планує звернутися до суду, а також, що без вжиття заходів забезпечення позову, мобілізація ОСОБА_1 може спричинити негативні наслідки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Оцінивши викладені в заяві аргументи, дослідивши надані заявником докази, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 р. у справі № 320/3957/20): розумності вимог заявника щодо забезпечення позову; обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Підґрунтям для вжиття заходів забезпечення позову, на думку ОСОБА_1 , є те, що невжиття запропонованих заходів унеможливить виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів заявника, за захистом яких він планує звернутися до суду.
Як зазначає заявник, якщо ОСОБА_1 буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на виключення його з військового обліку як війсковозобов'язаного, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь останнього, оскільки скасування рішення про взяття на військовий облік особи військовозобов'язаного та виключення з Єдиного державного реєстру призовників, вйськовозобов'язаних і резервістів відомостей про особу-військовозобов'язаного не є можливим для особи, яка вже є військовослужбовцем.
При цьому, особливу увагу суду, представник заявника акцентує на тому, що у 1988 році заявник, у віці 18 років, тяжко захворів на онкологію та майже рік провів лежачи на лікарняному ліжку на стаціонарному лікуванні Запорізької міської клінічної лікарні № 5. Лікарі не давали шанси на життя, оскільки метастази пішли по всьому тілу, однак ОСОБА_1 якимось «чудом» вижив і був виписаний з лікарні наступного, 1989, року. Протягом свого життя заявник проходить періодичні курси стаціонарного лікування, обстеження. Відтак, у 1992 році військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 заявник був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
За посиланнями ОСОБА_1 , 17.11.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 заявника було «бусифіковано» до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , що знаходиться у місті Миронівка Обухівського району Київської області, де останнього було взято на військовий облік.
Заявник такі дії вважає протиправними та планує звернутися до суду за захистом порушених прав та інтересів, однак, на думку ОСОБА_1 , у будь-який час, навіть завтра, його можу знову «бусифікувати» і мобілізувати для служби до Збройних Сил України, де він не витримає і може відбутися непоправиме, навіть летальний наслідок такої мобілізації онкохворого заявника.
Суд викладені в заяві про забезпечення позову обставини, які на думку заявника, зумовлюють необхідність вжиття запропонованих заходів, оцінює критично з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними або якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Варто зазначити, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Верховний Суд у постанові від 14 січня 2025 (справа №280/9045/24) та постанові від 20 лютого 2025 року (справа №280/9044/24) сформував правову позицію відповідно до якої для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
В контексті викладеного, суд наголошує, що долучені до заяви про забезпечення позову документи жодним чином не підтверджують ймовірне настання певних негативних наслідків для ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, на які останній посилається в заяві про забезпечення позову.
Згідно доданих до заяви документів, судом дійсно встановлено, що в 1992 році Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 було внесено запис до військового квитка заявника (серії НОМЕР_1 ) про його непридатність до військової служби.
Однак, жодних документів, які б підтверджували посилання заявника щодо того, що «позивач може бути у будь-який час, навіть завтра, знову «бусифікований» і мобілізований для служби до Збройних Сил України, де він не витримає і може відбутись непоправиме, навіть летальний наслідок такої мобілізації Позивача, онкохворого» до заяви про забезпечення позову не долучено.
При цьому, суд наголошує, що ОСОБА_1 не наданих жодних доказів на підтвердження вжиття ІНФОРМАЦІЯ_6 заходів щодо вручення повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направлення заявника для проходження військової служби до військової частини, тощо.
Суд також враховує, що інформацією, викладеною в листі ІНФОРМАЦІЯ_7 від 02.12.2025 № 10147 (долучений до заяви про забезпечення позову), підтверджується -
«Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних третьою відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.11.2025 року.
Стосовно перебування громадянина ОСОБА_3 , на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ) та інформація щодо виключення його з військового обліку, як непридатного до військової служби - відсутні (вся документація була знищена/втрачена під час евакуації)».
Отже, наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких останній планує звернутися до суду.
Більше того, суд наголошує, що заборона вчиняти дії відповідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано у межах розгляду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жукова Є.О.