23 грудня 2025 року м. Київ справа №320/15680/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , до Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також законний представник), яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 (далі по тексту також позивач), з позовом до Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі по тексту також відповідач, Фастівський об'єднаний відділ ЦМУ ДМС), в якому просить суд:
- визнати протиправною викладену в листі від 19.03.2025 за вих. №Д-14/6/80.3247-25/80.3247.01./14-25 відмову відповідача в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
Обґрунтовуючи свої вимоги, законний представник повідомила, що по досягненню її сином 16-річного віку вони звернулися до відповідача із заявою про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки. Проте листом від 19.03.2025 відповідачем відмовлено у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки з підстав видачі з січня 2016 року органами ДМС оформлення та видачі паспорта громадянина України виключно у формі ID-картки.
Законний представник вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує основоположні права дитини як людини і громадянина, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що згідно положень законодавства паспорт громадянина України виготовляється у формі картки з 2016 року.
Отже, на переконання відповідача, незгода законного представника з тим, як держава врегулювала ці правовідносини, у порівнянні з тим, яким було їх правове регулювання раніше, а також небажання виконувати приписи законодавчих та урядових нормативно-правових актів при оформленні паспорта громадянина України зі згаданих мотивів, не може слугувати переконливим аргументом протиправності дій суб'єкта владних повноважень, як і не може бути підставою для того, щоб не дотримуватися приписів законодавства.
Враховуючи наведене, у органів міграційної служби відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.01.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Заявою від 23.01.2025 позивач звернувся до відповідача про видачу паспорта зразка 1994 року у зв'язку з досягненням ним 16-річного віку.
Листом від 12.02.2025 законному представнику повідомлено, що відповідно до положень Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі по тексту також - Порядок №302) та Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 №456 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.06.2019 за №620/33591 (далі по тексту також - Тимчасовий порядок) не передбачено видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до підпункту 5 пункту 100 Порядку №302 та Тимчасового порядку позивачу відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Заявою від 27.02.2025 ОСОБА_2 звернувся до Фастівського об'єднаного відділу ЦМУ ДМС про видачу паспорта громадянина України у зв'язку з досягненням 16 років. В означеній заяві ОСОБА_2 наголосив на тому, що не надає згоду на збір і обробку персональних даних та просить видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки.
Листом відповідача від 19.03.2025 №Д-14/6/80.3247-25/80.3247.01/14-25 законному представнику повідомлено, що відповідно до Порядку №302 паспорт громадянина України виготовляється лише у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Однак, враховуючи зміни в законодавстві, ДМС до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому МВС громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Також у листі вказано, що виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) не можлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформованої мети їх обробки.
Відповідно до підпункту 5 пункту 100 Порядку №302 та розділу ІХ пункту 5 Тимчасового порядку позивачу відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Не погоджуючись з правомірністю відмовою відповідача в оформленні та видачі її неповнолітньому сину паспорта громадянина України зразка 1994 року, законний представник звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі по тексту також - Закон №2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі по тексту також - Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Визначення Єдиного державного демографічного реєстру міститься у частині першій статті 4 Закону №5492-VI та означає електронну інформаційно-телекомунікаційну систему, яка призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частин першої-другої статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина четверта статті 21 Закону №5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас за змістом пункту 3 Положення №2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
В силу пунктів 1-4 Порядку №302 паспорт громадянина України (паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Порядок № 302) згідно з пунктами 1, 2, 3 якого паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.
Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо:
1) особа не є громадянином України;
2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання);
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію;
4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта;
5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта;
6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), згідно з пунктом 1 розділу I «Загальні положення» якого визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Тимчасового положення для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;
4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували (в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (ем) або особами (ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
5) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Заявник, який звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт.
За відсутності таких документів стосовно цієї особи проводиться процедура встановлення особи, визначена в розділі VIII цього Тимчасового порядку. У такому випадку заявник подає письмове звернення у довільній формі, у якому зазначаються адреси місць проживання, навчання, роботи, перебування в установах виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які залучатимуться до проведення процедури встановлення цієї особи.
Згідно положень підпункту 5 пункту 1, пункту 2 розділу Х Тимчасового порядку територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.
У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п'яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.
Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі по тексту також - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних мас бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону №2297-VI визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Приписами частин п'ятої-шостої статті 6 Закону №2297-VI передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що паспорт громадянина України видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку.
При цьому бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Наведене свідчить, що Положенням №2503-XII передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме: у формі книжечки або картки.
Отже, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Це узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 21.08.2020 у справі №260/99/19, від 10.12.2020 у справі №240/575/20 та від 08.06.2023 у справі №380/5977/21, від 17.12.2025 у справі №420/26173/24, тощо.
У справі, що розглядається, спірні правовідносини стосуються зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки на підставі Положення №2503-XII, тобто зразка 1994 року у зв'язку із недосягненням особою 16-річного віку.
Так, звертаючись до відповідача із заявою від 27.02.2025, позивач зазначив, що не дає згоду на збір та обробку персональних даних, забороняє передачу будь-яких даних про себе до Реєстру, формування по відношенню до нього УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо), використання щодо неї будь-яких засобів Реєстру, просить оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-XII.
При цьому позивач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Так, розглянувши зразкову справу №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів Державної міграційної служби України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того пункт 3 Постанови №2503-ХІІ передбачає, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185» від 12.06.2013 року №415 відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» від 04.06.1994 №353, якою затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки).
Згідно з пунктом 13 Постанови №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Сторонами у справі не оспорюється подання ОСОБА_2 при зверненні до міграційної служби заяви щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки із означеним вище пакетом документів.
Однак листом від 19.03.2025 відповідач, посилаючись на Порядок №456 відмовив позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, за відсутності відповідного рішення суду.
Вказані обставини дають підстави для висновків, що лист є відмовою для видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Однак, суд наголошує, що положення пункту 13 Постанови №2503-ХІІ не містять вимоги про обов'язок надання відповідного рішення суду щодо оформлення паспорта у формі книжечки.
На виконання означеної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 13.04.2012 №320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою №2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило принципу верховенству права.
Судом встановлено, що, оскільки у пункті 13 Постанови №2503-ХІІ не визначено обов'язку надання заявником відповідного рішення суду щодо оформлення паспорта у формі книжечки, відмова у видачі позивачу, у зв'язку із досягненням 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ є протиправною.
Зважаючи на вищевикладене дії відповідача щодо відмови в оформленні та видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки є протиправними, що має наслідком наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у листі від 19.03.225, в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки.
Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача. Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
У даному випадку задоволення такої позовної вимоги у вказаний спосіб, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав, а саме: зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у його дискреційні повноваження.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Фастівського об'єднаного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, викладену у листі від 19.03.2025 №Д-14/6/80.3247-25/80.3247.01/14-25, щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Фастівський об'єднаний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.