22 грудня 2025 року справа №320/4611/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІУМФ ПАК» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРІУМФ ПАК» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості 23.01.2025 №100060/2025/000001/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, порушуючи норми діючого митного законодавства України, відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять розбіжності.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що його доводи відповідачем не спростовані.
В запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає про необґрунтованість наведених позивачем доводів. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ТРІУМФ ПАК», є юридичною особою, платником ПДВ. Позивач імпортує в Україну товари та, відповідно, здійснює митне оформлення таких товарів, у т.ч. шляхом подання до Київської митниці Державної митної служби митних декларацій.
18 січня 2018 року між позивачем та постачальником - компанією SHENZHEN ZHENGXING CO.,LTD (Китайська народна республіка) укладено контракт №1801/18 на поставку товару - самоклеючої плівки на акриловій основі.
Відповідно до пункту 3.1 контракту, в редакції додаткової угоди №8-1 від 01.08.2024, покупець здійснює оплату за Товар:
- 30% від суми рахунку-проформи.
- 70% від суми рахунку - після отримання копії з оригіналу коносамента.
Відповідно до пункту 5.2 контракту, для кожної партії товару продавець надає покупцеві: прайс-лист; інвойс; пакувальний лист; сертифікат походження; копію експортної митної декларації; коносамент.
06 листопада 2024 року постачальником за контрактом № 1801/18 було виписано попередній рахунок (проформу-інвойс) №PRO-WM244-72 на поставку 117 джамбо-рулонів клейкої стрічки 1610мм х 4000м х 35мк, корисна ширина 1600мм, код товару 3919908060, загальною вартістю 33696,00 USD.
Позивачем платіжною інструкцією від 08.11.2024 №225 на суму 10108,80 USD було оплачено 30% вартості вказаної проформи-інвойс, що підтверджується платіжним документом SWIFT від 11.11.2024.
При наданні проформи-інвойс на попередню оплату, умовно вважається, що одиниця товару «джамбо-рулон» має ідеальну довжину - 4000м., як і зазначено у проформі-інвойс. Фактично, виготовляються рулони з невеликим відхиленням довжини, що є особливістю виробництва товару у джамбо-рулонах.
При формуванні вказаної партії товару довжина рулонів виявилась відмінною, тому відомості проформи-інвойс були скориговані та відображені у інвойсі від 20.11.2024 №WM244-72 на суму 33670,26 USD. До інвойсу №WM244-72 постачальником було надано специфікацію з зазначенням довжини кожного джамбо-рулону.
Різниця довжини рулонів чітко вбачається із документів: проформа-інвойс містить характеристики рулону 4000м, інвойс містить довжину 3996,92м, а специфікація до інвойсу відображає фактичну довжину кожного з рулонів.
Остаточний розрахунок за товар був здійснений позивачем платіжною інструкцією від 07.01.2025 №229 на суму 23561,46 USD (різниця між вартістю товару за інвойсом 33670,26 USD та сплаченою за проформою-інвойс сумою 10108,80 USD). Оплата підтверджується платіжним документом SWIFT від 08.01.2024 на цю ж суму 23561,46 USD.
Судом встановлено, що фактично сплачена позивачем сума коштів становить 33670,26 USD та відповідає сумі інвойсу від 20.11.2024 №WM244-72.
Товар був відвантажений за пакувальним листом від 20.11.2024 до інвойсу №WM244-72 та оформлений митною декларацією країни відправлення №516620240665234679 від 21.11.2024. Разом з товаром постачальником було надано прайс-лист №WM244-72 від 20.11.2024 та Сертифікат про походження товару 24С4403А1548/50024 від 20.11.2024.
Морське перевезення контейнерів до порту призначення відбулося у контейнері MSKU1885973 за коносаментом (Bill of lading) №BW24110463 від 27.11.2024.
Доставка контейнера з порту прибуття до митної території України здійснювалась еспедитором ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТИК» за договором №248-ЮГЛ від 08.02.2023. Безпосереднім автомобільним перевізником виступило ТОВ «СТИЛЬ-БУД-ТРАНС» залучений експедитором за договором №2810/2024 від 28.10.2024.
Міжнародне автомобільне перевезення оформлене автотранспортною накладною (CMR) №2000 на перевезення контейнеру №MSKU 1885973 від 20.01.2025 і автотранспортною накладною MRN 25ROCT1900VB4662L7 від 21.01.2025.
Для підтвердження витрат на транспортування позивачем, крім вищевказаних транспортних документів та договорів, було надано довідку про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг № 3456/20.01.2025 від 20.01.2025, рахунок експедитора №А011496-1 від 20.01.2025 та копію платіжної інструкції на оплату експедитору №2369 від 20.01.2025.
Вартість послуги по перевезенню вантажу з порту Constanta (Румунія) та комплекс ТЕО в контейнері №MSKU 1885973 згідно коносаменту №BW24110463, контейнер MSKU1885973, автотранспортним засобом АЕ9132ОК/АЕ1353ХІ склала:
- за маршрутом м.Констанца (Румунія) - м/п Орлівка (Україна) - 52657,13 грн. без ПДВ.
- локальні витрати, а саме навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення транзитної декларації по 1х40'НС контейнеру MSKU 1885973 за межами митної території України (Констанца, Румунія) - 25275,42 грн. без ПДВ.
Страхування вантажу не проводилося.
Митну вартість товару позивачем було визначено за основним методом та вказано у митній декларації (МД) 25UA100060501566U0 від 23.01.2025, яку подано відповідачу разом із документами, які підтверджували митну вартість та відображені у картці відмови.
Позивачем до митного оформлення було надано висновок від 14.01.2025 №66 ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА», який компетентно вказував про відповідність ціни товару поточній кон'юнктурі ринку.
До документів, що підтверджували митну вартість позивачем також надано рішення суду у справі 320/46051/23, яким нашим судом вже було скасовано аналогічне рішення про коригування митної вартості такого ж товару за цим же зовнішньоекономічним контрактом.
Відповідачем направлено повідомлення митниці декларанту від 23.01.2025 №le847bcf-39ed-4d91-a063-aЯe4e508f70 з зауваженнями:
щодо ненадання страхових документів продавцем товару, який за умовами CIF Constanta (RO) здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
щодо відсутності у експортній митній декларації країни відправлення №516620240665234679 відомостей про розмір витрат на транспортування та страхування.
щодо зазначення у митній декларації країни відправлення № 516620240665234679 дати 21.11.2024 та інформації про транспортний документ за номером № APU092600. В той же час, до митного оформлення подано коносамент, який датовано значно пізніше - №BW24110463 від 27.11.2024.
про невідповідність наданого прайс-листа, який не стосується необмеженого кола покупців, оскільки він виданий на інвойс та містить географічно визначені умови поставки CIF Constanta (RO).
про відсутність згідно п.5.1 договору про надання ТЕП №248-ЮГЛ додатків/додаткових угод/заявок, які підтверджують вартість транспортних витрат.
Позивачем на вказані у повідомленні зауваження надано відповідь від 23.01.2025.
Відповідачем 23.01.2025 №b80564fe-77e8-4137-866b-002с11998915 направлено консультацію з тими ж зауваженнями, що викладені в раніше наданому повідомленні.
Листом №2301/1 від 23.05.2025 позивач повідомив про відсутність інших документів.
В результаті, 23.01.2025 відповідачем видано картку відмови UA 100060/2025/000058 та прийнято рішення про коригування митної вартості від 23.01.2025 №100060/2025/000001/2.
В порядку 4.7 ст.55 МК України відповідач за зверненням позивача випустив товари, що декларуються, у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою позивачем та сумою митних платежів, обчисленою відповідачем.
Товар був оформлений за МД 25UA100060501659U0 від 23.01.2025. Позивачем в результаті коригування було зайво сплачено митні платежі: 38184,77 грн. + 125128,53 грн. = 163313,30 грн.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару від 23.01.2025 №100060/2025/000001/2, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного Кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Частини перша-шоста статті 53 МК України встановлюють, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Пункт 1 частини четвертої, частина п'ята статті 54 МК України.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частина перша-третя статті 58 МК України.
1. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини між пов'язаними особами вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Виходячи з вищезазначеного, витребування додаткових документів без зазначення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також в подальшому прийняття спірного рішення є протиправним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення та невизнання заявленої позивачем митної вартості у графі 33 оскаржуваного рішення відповідач зазначив:
- умови поставки товару визначені як CIF Constanta (RO) згідно графи 20 МД та товаросупровідних документів. Згідно до зазначених умов поставки продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Проте страхові документи, передбачені ч. 2 cm. 33 Кодексу, до митного оформлення не надано;
- згідно відомостей митної декларації країни відправлення (Китай) №516620240665234679 умови поставки визначені як C1F. Проте відповідні графи з відомостями про розмір витрат на транспортування та страхування не заповнені;
- митна декларація країни відправлення № 516620240665234679 датована 21.11.2024 та містить інформацію про транспортний документ за номером №APU092600. В той же час, до митного оформлення подано коносамент, який датовано значно пізніше - №BW24110463 від 27.11.2024;
- згідно п.5.1 договору про надання ТЕП від 08.02.2023 № 248-ЮГЛ вартість наданих послуг вказується в додатках/додаткових угодах/заявках. Відповідні документи (заявка, додатки, додаткові угоди), які підтверджують вартість транспортних витрат, до митного оформлення не надано;
- наданий прайс-лист не стосується необмеженого кола покупців, оскільки він виданий на інвойс та містить географічно визначені умови поставки C1F Constanta (RO).
Джерелом інформації в оскаржуваних рішеннях відповідач вказав митну декларацію від 18.11.2024 №24UA100110133463U5.
Щодо ненадання позивачем страхових документів, як складової митної вартості, суд зазначає наступне.
За умовами поставки CIF (Cost, Insurance, and Freight - «Вартість, страхування і фрахт»), продавець, а не покупець-декларант зобов'язується оформити та сплатити експортні митні платежі, організувати та сплатити перевезення та страхування товару до вказаного порту покупця, отже, витрати на страхування не є витратами позивача - покупця та не є складовими митної вартості товарів. Витрати на доставку товару до митного кордону включені у вартість товару, тому не декларуються окремо. П.8 ч.2 ст.53 МК України, серед документів, що надаються до митного оформлення передбачає страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування виключно у випадку «якщо здійснювалося страхування».
Згідно позиції Верховного Суду у Постанові від 20 вересня 2023 року справа №821/411/18, оскільки умовами контракту та міжнародного права не передбачено надання продавцем документів по взаємовідносинам із третіми особами, документи щодо страхування у покупця відсутні, як такі, що не є необхідними для отримання товару після прибуття до порту призначення, тобто покупець, зі свого боку, несе відповідальність за імпортне митне очищення та оплату всіх відповідних мит, тоді як продавець забезпечує страхування.
Щодо відсутності у митній декларації країни відправлення (Китаю) №516620240665234679 відомостей про розмір витрат на транспортування та страхування, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно з Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») витрати на транспортування в порт призначення вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару на умовах CIF.
Також, за змістом ст.53 МК України експортна митна декларація не є основним документом, що підтверджує складові митної вартості, тому коригування митної вартості на підставі відсутності відомостей у експортній декларації, які не є складовими митної вартості та до оформлення якої позивач не має відношення - є протиправним.
Щодо дати митної декларації країни відправлення №516620240665234679, суд зазначає наступне.
Копія митної декларації країни відправлення №516620240665234679 дійсно оформлена 21.11.2024, Коносамент №BW24110463, що підтверджує морське перевезення, оформлений пізніше - 27.11.2024.
Постачальник-нерезидент, відповідно до вимог митного законодавства Китаю, міг оформити експортну декларацію (у т.ч. в електронному вигляді) раніше, ніж відбулось оформлення морського транспортного документу, тому що експортна декларація від 21.11.2024 не може містити номера коносаменту, оформленого пізніше - 27.11.2024.
Крім цього, митна декларація країни відправлення може містити номер транспортного документу, за яким вантаж прибув у порт відправлення, або номер лінійного коносаменту, який не передбачений ст.53 МК України в якості документу, що надається до митного оформлення. Порядок та черговість оформлення документів постачальником-нерезидентом не має впливу на ідентифікацію партії товару та числове значення задекларованої митної вартості позивачем.
Експортна декларація №516620240665234679 від 21.11.2024 містить відправника, отримувача, порт призначення, № інвойсу, № контейнера MSKU1885973, що відповідають відомостям коносаменту та у повній мірі надають можливість ідентифікувати товар, тому є належним документом для ідентифікації партії товару, але не митної вартості чи її складових.
На умовах поставки CIF («вартість, страхування, фрахт») витрати на транспортування до порту призначення є включеними до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, тому відповідачем не обґрунтовано впливу дати оформлення експортної митної декларації та коносаменту на можливість перевірки задекларованого позивачем числового значення митної вартості.
Відповідачем не обґрунтовано впливу дати оформлення експортної митної декларації та коносаменту на перевірку числового значення митної вартості.
Щодо зауважень відповідача до прайс-листа, суд зазначає наступне.
Прайс-лист, виданий на виконання умов п.5.2 Контракту № 1801/18 від 18.01.2018, а не довільно.
Прайс-лист не є первинними документом чи основним документом, що підтверджує митну вартість товарів, імпортованих позивачем за конкретним інвойсом, у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.
У Постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд зазначив, що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару
Щодо непідтвердження, на думку відповідача, такої складової митної вартості як транспортні витрати, суд зазначає наступне.
Доставка контейнера з порту прибуття до митної території України здійснювалась еспедитором ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТИК» за договором №248-ЮГЛ від 08.02.2023р. Безпосереднім автомобільним перевізником виступило ТОВ «СТИЛЬ-БУД-ТРАНС» залучений експедитором за договором №2810/2024 від 28.10.2024. Міжнародне автомобільне перевезення оформлене автотранспортною накладною (CMR) №2000 на перевезення контейнеру № МSКU1885973 від 20.01.2025 і автотранспортною накладною MRN 25ROCT1900VB4662L7 від 21.01.2025.
Вартість послуги по перевезенню вантажу з порту Constanta (Румунія) та комплекс ТЕО в контейнері № MSKU1885973 згідно коносаменту №BW24110463, контейнер MSKU1885973, автотранспортним засобом АЕ9132ОК/АЕ1353ХI склала:
- за маршрутом м.Констанца (Румунія) - м/п Орлівка (Україна) - 52657,13грн. без ПДВ;
- локальні витрати, а саме навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення транзитної декларації по 1х40'НС контейнеру MSKU1885973 за межами митної території України (Констанца, Румунія) - 25275,42 грн. без ПДВ.
Страхування вантажу не проводилося. У даному випадку транспортні витрати належно підтверджені наданими до митного оформлення договорами №248-ЮГЛ від 08.02.2023, №2810/2024 від 28.10.2024, автотранспортною накладною (CMR) №2000 на перевезення контейнеру №МSКU1885973 від 20.01.2025, автотранспортною накладною MRN 25ROCT1900VB4662L7 від 21.01.2025, довідкою про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг № 3456/20.01.2025 від 20.01.2025, рахунком експедитора №А011496-1 від 20.01.2025 та копією платіжної інструкції на оплату експедитору №2369 від 20.01.2025.
Сплачена позивачем у відповідності до п. 5.2 договору про надання ТЕП № 248-ЮГЛ сума коштів відповідає сумі в рахунку та довідці експедитора.
Заявка на перевезення, про яку йде мова в п.5.1. Договору про надання ТЕП № 248- ЮГЛ є лише замовленням послуги, що оформлюється «за погодженням сторін», а не в обов'язковому письмовому порядку, тому, за наявності рахунку та платіжного документу, вимога надати інші, ніж передбачені МК України та законодавством про бухгалтерський і податковий облік, документів - є протиправною. Враховуючи тривалу співпрацю, перебої з електропостачанням, повітряні тривоги, сторони погоджують замовлення доступними та зручними способами, у т.ч. усно, погоджуючи замовлення перевезення рахунком та оплатою, що не суперечить митному законодавству.
Щодо неможливості з поданих документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Позивачем, у відповідності до наведеного у ч.2 ст.53 МК України основного переліку документів, були надані:
1) декларація митної вартості та основні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками;
3) рахунок-фактура (інвойс) та рахунок-проформа в якості передплатного рахунку;
4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів
Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - відсутні. Імпорт товару не підлягає ліцензуванню Страхування товару не здійснювалось. Надані документи не містили розбіжностей, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, у документах відсутні ознаки підробки, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена за товари, тому підстав, передбачених ч.3 ст.53 МК України, для письмової вимоги митного органу надати додаткові документи - не існувало.
При цьому, до митного оформлення позивачем разом з митними деклараціями було надано додаткові документи:
- прайс-лист виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 14.01.2025 № 66.
За змістом ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей та тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Митна вартість за первинною МД 25UA100060501566U0 від 23.01.2025, відповідно до поданих позивачем документів підлягає обчисленню та перевірці за прямим методом математично: 33670,26USD (сплачена вартість товару) х 42,0325 (курс) = 1415245,20грн. + 52657,13грн. (вартість міжнародного перевезення до митного кордону) + 25275,42грн. (локальні витрати за межами митної території України) = 1493177,75грн. (задекларована митна вартість товару).
Згідно частинами третьою та четвертою статті 53 МК України у відповідача виникає обов?язок надсилати Декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів, лише у наступних випадках:
Відповідно до ч.7 ст.54 МК України, під час проведення митного контролю митний орган не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, тому заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. При прийнятті оскаржуваного рішення були відсутні передбачені ч. 6 ст. 54 МК України підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю.
Щодо тверджень відповідача про вищу вартість оцінюваного товару та джерела інформації, суд зазначає наступне.
Посилаючись на джерело інформації: МД від 18.11.2024 № 24UA100110133463U5, відповідач зазначає, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.
Тобто, застосована відповідачем для коригування митної вартості позивачу, ціна, не є ціною договору, яка задекларована іншим декларантом, а також є скоригованою відповідачем.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічний висновок викладений у правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у Постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17, від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 3 квітня 2018 року у справі №826/8797/16, від 21 березня 2018 року у справі № 803/407/16, від 12 березня 2018 року у справі № 809/4367/15.
Таким чином, МД від 18.11.2024 №24UA100110133463U5, як джерело, що використовувались при прийнятті рішення, - є недостатнім та неналежним.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено, що декларантом проведений невірний розрахунок митної вартості, або подані документи не містять відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між Адвокатським об'єднанням “ГРУПА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ» (надалі - Виконавець), з однієї сторони та позивачем (надалі - Клієнт), з іншої сторони 24.01.2025 укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №б/н (надалі - Договір).
У відповідності до пунктів 1.2 Договору виконавець надає Замовнику наступну професійну правничу допомогу юридичний супроводі оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості від 23.01.2025 № UA 100060/2025/000001/2.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, вартість правового супроводу оскарження, в судовому порядку рішення про коригування митної вартості від 23.01.2025 №UA 100060/2025/000001/2 сторони погодили в розмірі 30 000,00 грн. з розрахунку погодинної оплати у розмірі 2000,00 грн. за 1 годину витраченого адвокатом часу на надання професійної правничої допомоги, пов'язану зі справою, включаючи підготовку документів, збір доказів тощо.
Позивач, відповідно до пункту 5.1. договору здійснив часткову оплату за надану професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. платіжною інструкцією від 12.02.2025 №2474 на підставі рахунку.
Щодо співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги у зв'язку з розглядом даної справи, суд зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд звертає увагу, що предмет спору у даній справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, оскільки ця категорія справ не є складною та по ній є стала судова практика, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого складається з норм права, не потребувало додаткових зусиль, як наслідок - сума витрат на її написання є завищеною.
Також, суд звертає увагу, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже представник позивача не приймав участі в суді під час розгляду даної справи.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу за подання позовної заяви є сума 16000 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 та від 07.01.2025 у справі № 120/19027/23.
Крім того, за подання цього позову позивачем сплачено 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 24.01.2025 № 3042.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 132, 134, 139, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України від 23.01.2025 № UA 100060/2025/000001/2.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІУМФ ПАК» (адреса: 08153, Київська обл., Фастівський р-н., м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 178 а/с 25с; код ЄДРПОУ 34600884), понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43997555).
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІУМФ ПАК» (адреса: 08153, Київська обл., Фастівський р-н., м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 178 а/с 25с; код ЄДРПОУ 34600884) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Гавела Вацлава, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.