22 грудня 2025 року № 320/589/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГРУП» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГРУП» до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.06.2023 №109/04-08;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 % з 30.06.2023, шляхом включення СП ТОВ «Транс-Груп» до реєстру платників єдиного податку;
- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Київській області у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за липень 2023 року, реєстраційний номер 9210744262, поданої СП ТОВ «Транс-Груп» 18.08.2023, та зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області прийняти таку декларацію датою її фактичного подання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення та вчинення оскаржуваних дій, оскільки позивачем не було допущено порушення вимог податкового законодавства.
У наданому суду відзиві відповідач заявляє про безпідставність заявлених позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин він діяв правомірно.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2022 позивач подав заяву про реєстрацію з 01.04.2022 платником податків на спрощеній системі оподаткування з особливостями, встановленими п. 9 підр. 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яка була прийнята та зареєстрована відповідачем 31.03.2022 за реєстраційним номером 13500434.
При цьому, на момент подання вказаної Заяви в інтегрованій картці платника податків обліковувався податковий борг з ПДВ, що згідно вимог ПК України не було підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку зі ставкою 2% на період воєнного стану в Україні, у зв'язку з чим позивача з 01.04.2022 було зареєстровано платником єдиного податку зі ставкою 2%, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 30.03.2023 №17944.
СП ТОВ «Транс-Груп» 18.08.2023 до Головного управління ДПС у Київській області подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за липень 2023 року, що була зареєстрована за №9210744262.
Листом від 23.08.2023 №44389/6/10-36-04-08 «Повідомлення про відмову у прийнятті звітності» (далі також - Повідомлення) відповідач повідомив платника податків про не визнання контролюючим органом як податкової звітності податкової декларації позивача з посиланням па наявність власного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.06.2923 №109/04-08.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
При цьому, в пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України вказано, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Так, пунктом 49.11 ст. 49 ПК України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її тримання у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку.
Відповідно до п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та падання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.
З аналізу викладених вище норм ПК України вбачається, що податкова декларація, що була подана платником податків засобами електронного зв'язку в електронній формі, вважається не прийнятою тільки, якщо в сукупності будуть дотримані наступні умови:
- податкова декларація заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України;
- контролюючий орган надав платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (далі - повідомлення);
- повідомлення надане платнику податків протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;
- повідомлення надане платнику податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Враховуючи, що податкова декларація була подана позивачем засобами електронного зв'язку 18.08.2023 о 13:03, тобто в межах операційного дня, у зв'язку з чим вона була зареєстрована 18.08.2023, то останнім днем для надання або надіслання повідомлення про її неприйняття було 24.10.2023.
Проте, як свідчать обставини справи, повідомлення засобами електронного зв'язку в електронній формі про відмову у прийнятті податкової декларації відповідач позивачу до 24.08.2023 не надсилав.
З огляду на викладене, на думку суду, така податкова декларація позивача вважається прийнятою, а дії ГУ ДПС щодо її неприйняття є неправомірними.
Разом з тим, як свідчать обставини справи, листом від 23.08.2023 №44389/6/10-36-04-08 «Повідомлення про відмову у прийнятті звітності» всупереч встановленого в п. 49.15. ст. 49 ПК України порядку, ГУ ДПС рекомендованим відправленням з унікальним штрихкодовим ідентифікатором №0600041193074 повідомило платника податків про не визнання контролюючим органом як податкової звітності податкової декларації позивача з посиланням на наявність власного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.06.2023 №109/04-08.
Вказане повідомлення було надіслане відповідачем 24.08.2023 та вручено позивачу 31.08.2023.
Вирішуючи питання правомірності такого рішення суд враховує таке.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
За приписами абз. 8 п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів.
За приписами п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.
Пунктом 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами У країни, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За вимогами п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових І декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або ' розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Як вбачається з п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно з вимогами п. 76.2. ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.2 ст. 82 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому | органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що в абз. 3 п. 299.10 ст. 299 і п.п. 8 п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 розділу XIV ПК України встановлені випадки, коли реєстрація платником єдиного податку може бути анульована, а порядок, або спосіб дій, контролюючого органу визначений в п. 299.11 ст. 299 ПК України, в якому зазначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №813/1465/17, від 19.02.2019 у справі №826/7216/17 та від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а.
Суд зазначає, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом, виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом, випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Тобто, контролюючим органом для прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку повинна бути:
1) проведена документальна перевірка платника податків та
2) виявлено порушення, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/543/17, від 16.04.2018 у справі №808/657/16, від 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 у справі №822/2037/18.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що всупереч зазначеного вище порядку, при прийнятті оскаржуваного рішення, контролюючий орган наказ на проведення документальної перевірки не видавав, документальна перевірка не проводилась та акт за результатами проведеної перевірки не складався, що самостійно підтверджено відповідачем в листі від 29.09.2023 №49704/6/10-36-04-04.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що з огляду на грубе порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлені судом у даній справі обставини та наведені правові положення, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, правомірність яких не була спростована відповідачем.
При цьому, суд зазначає, що задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку та прийняти подану ним декларацію, буде ефективним захистом порушених прав останнього, що дозволить найбільш повно реалізувати завдання адміністративного судочинства, визначені статтею 2 КАС України.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Позивачем було заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГРУП» (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 18; код ЄДРПОУ 31256942) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30.06.2023 №109/04-08.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області поновити реєстрацію спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГРУП» як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 2 % з 30.06.2023, шляхом включення спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГРУП» до реєстру платників єдиного податку.
Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Київській області у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за липень 2023 року, реєстраційний номер 9210744262, поданої спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ГРУП» 18.08.2023, та зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області прийняти таку декларацію датою її фактичного подання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.