22 грудня 2025 року № 640/824/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Держгеокадастру, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Київської області у наданні дозволу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Бориспільського району, викладену у наказі №10-11841/15-20-СГ від 14.08.2020;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Бориспільського району.
Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Колесніковій І.С.
Ухвалою суду від 09.11.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю рішення відповідача, яке, на думку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства.
За час розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких документів, зі змісту яких можливо було б встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою реалізації наданих ОСОБА_2 прав передбачених Конституцією України та Земельним кодексом України, його законний представник - батько ОСОБА_1 , 03.06.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Бориспільського району.
До такої заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту ОСОБА_1 та копія документа про присвоєння йому ідентифікаційного номера фізичній особі, письмова згода матері ОСОБА_3 на подання клопотання про надання сину дозволу на розробку проекту землеустрою, копія свідоцтва про народження ОСОБА_2
03.12.2020 у зв'язку з неотриманням відповіді позивач звернувся із запитом про надання публічної інформації про стан розгляду попереднього звернення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.
16.12.2020 на електронну адресу позивача відповідачем скеровано відповідь від 11.12.2020 за вих. № ПІ-2270/0-2316/0/63-20 із копією наказу від 14.08.2020 № 10-11841/15-20-СГ з додатком.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області видано № 10-11841/15-20-СГ та доданого до нього додатку вбачається, що відповідачем відмовлено саме ОСОБА_1 , а не його сину - ОСОБА_2 , а сама відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність мотивована тим, що бажана земельна ділянка, по-перше, відноситься до земель водного фонду, а по-друге, тим, що ОСОБА_1 не може вчиняти дії в інтересах свого сина.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Стаття 13 Конституції України проголошує, що земля є об'єктом права власності Українського народу.
Вимогами ст. 14 Основного закону передбачено, що це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
На думку суду, посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 є малолітньою особою, а отже згода на вчинення малолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону, є необґрунтованим, оскільки земельним законодавством не передбачено вікових обмежень для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та/або для садівництва.
При цьому, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпним та ним не передбачено такої підстави для відмови у наданні вказаного дозволу як недосягнення особою повноліття.
Окрім того, в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, звернувся його батько ОСОБА_1 , який є законним представником, від імені якого також підписано вказане клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Статтею 14 Сімейного кодексу України передбачено, що вразі якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 154 Сімейного кодексу України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
У зв'язку з чим, вказаний правочин вчинено дієздатною особою - батьком малолітнього ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 , який є його законним представником, що відповідає нормам Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України.
Відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , який діяв в інтересах свого сина ОСОБА_2 , повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, Головне управління Держгеокадастру у Київській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст. 118 Земельного кодексу України, з відповідним обґрунтуванням.
У той же час з наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.08.2020 № 10-11841/15-20-СГ та додатку до нього, вбачається, що, крім наведеної вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначено те, що землі за рахунок яких планується формування земельної ділянки відносяться до земель водного фонду.
Однак будь-яких доказів, на підтвердження того, що вказана земельна ділянка належить до зазначеної категорій земель та в яких частинах, суду не надано.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), не було доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача прийнято рішення стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає таке.
Дискреційними повноваженнями є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Натомість у цій справі відповідні повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення за наслідком розгляду клопотання. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Як зазначено вище, оскаржуване рішення відповідача, з огляду на наявне у ньому обґрунтування, щодо розгляду клопотання позивача є протиправним. Таким чином, суд доходить висновку про відсутність у відповідача повноважень діяти на власний розсуд, оскільки позивачем було подано всі належні для прийняття відповідного рішення документи. Отже і відсутні перешкоди у прийнятті рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказаний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає положенням КАС України, є належним та ефективним, забезпечує вирішення його питання без невиправданих зволікань.
Враховуючи наведене суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14; код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Київської області у наданні дозволу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Бориспільського району, викладену у наказі №10-11841/15-20-СГ від 14.08.2020.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Бориспільського району, згідно поданої заяви від 03.06.2020.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.