ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" грудня 2025 р. справа № 300/2742/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.03.2024, зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
Гринчишин Ігор Ярославович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФ України в Донецькій області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2024 № 084150004850 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи період з 1979 по 1998 згідно записів трудової книжки від 31.12.1979 серії номер 31, та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 21.03.2024 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої ГУ ПФ України в Донецькій області прийняло рішення від 28.03.2024 № 084150004850 про відмову у призначенні пенсії за віком. Так, згідно вказаного рішення від 28.03.2024 № 084150004850 не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспах з 1979 по 1998 роки згідно записів трудової книжки від 31.12.1979 серії номер 31, оскільки відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не мають повного зазначення, відсутні печатки за кожен рік, відсутня довідка про перейменування або реорганізацію колгоспу. Представник позивача вважає безпідставними такі доводи пенсійного органу, оскільки основним документом для підтвердження страхового стажу є трудова книжка, в якій є всі належні записи про відпрацьований мінімум фактичної участі у громадському господарстві, а уточнюючі довідки подаються лише за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній. Окрім цього, працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту заповнення трудової книжки роботодавцем.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків у спосіб: подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
08.05.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача від 02.05.2025 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою від 16.05.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, поновлено такий строк та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.06.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Донецькій області від 03.06.2025 на позовну заяву. Так, представник відповідача 2 зазначив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.03.2024, наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача склав 07 років 03 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки колгоспника від 31.12.1979 серії № 31 з 1979 по 1998, оскільки відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не мають повного зазначення, відсутні печатки за кожен рік, відсутня довідка про перейменування або реорганізацію колгоспу. За вказаних обставин, ГУ ПФ України в Донецькій області правомірно прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 28.03.2024 № 084150004890 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Представник відповідача 2 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 39-88).
05.06.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 30.05.2025 № 0900-0802-8/28354 на позовну заяву. Представник відповідача 1 зазначив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.03.2024 ГУ ПФ України в Донецькій області прийняло рішення від 28.03.2024 № 084150004890 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Так, з наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача склав 07 років 03 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки колгоспника від 31.12.1979 серії № 31 з 1979 по 1998, оскільки відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не мають повного зазначення, відсутні печатки за кожен рік, відсутня довідка про перейменування або реорганізацію колгоспу. Представник відповідача 1 зазначив, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років. Таким чином, навіть за умови зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 1979 по 1998, загальний страховий стаж становитиме менше 30 років, що не дає права ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком. Окрім цього, представник відповідача 2 звернув увагу на те, що в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відсутній доступ до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , оскільки після ухвалених рішень про відмову у призначенні пенсії, вона передана до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за місцем фактичного проживання, зазначеного в заявах. На думку представника відповідача 2, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області є неналежним відповідачем у даній справі (а.с. 89-97).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 23.03.2023 до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 62-64). До вказаної заяви від 23.03.2023 разом з іншими документами були долучені копії трудової книжки колгоспника серії № 31 від 31.12.1979 (а.с. 79-86).
30.03.2023 ГУ ПФ України в Одеській області прийняло рішення № 084150004890 про відмову в призначенні пенсії. Так, згідно вказаного рішення від 30.03.2023 № 084150004890 до страхового стажу не зараховано періоди роботи в голгоспі з 1979 по 1989 роки, оскільки відсутні відомості про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі та довідки про реорганізацію підприємства (а.с. 54).
Позивач звернулася 24.08.2023 до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 59-61).
31.08.2023 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області прийняло рішення № 084150004890 про відмову в призначенні пенсії. Так, згідно вказаного рішення від 31.08.2023 № 084150004890 до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 1979 по 1989 роки, оскільки записи внесені з порушеннями. Довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі за вищевказані періоди в матеріалах справи відсутні. Запис про звільнення з КП «Заповіт Леніна» 13.01.1998 засвідчено не чітким відтиском печатки, відсутня інформація про зміну назв господарства (а.с. 53).
Позивач звернулася 21.03.2024 до через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 66-68). До вказаної заяви від 21.03.2024 разом з іншими документами були долучені копії трудової книжки колгоспника серії № 31 від 31.12.1979, листа Державного архіву Запорізької області від 16.08.2023 № 05-07/С-1610-УГЛ про відсутність відомостей про нарахування заробітної плати, про відпрацьовані трудодні колгоспу ім. Гагаріна с. П'ятихатки Василівського району Запорізької області (а.с. 56), архівної довідки Державного архіву Запорізької області від 16.08.2023 № 05-07/С-1610-УГЛ про прийняття в члени колгоспу ім. Гагаріна 16.02.1990 та в члени КСП ім. Гагаріна 19.03.1999 (а.с. 57).
28.03.2024 ГУ ПФ України в Донецькій області прийняло рішення № 084150004890 про відмову в призначенні пенсії. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 07 років 03 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспах з 1979 по 1998 згідно записів трудової книжки колгоспника від 31.12.1979 серії № 31, оскільки відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не мають повного зазначення, відсутні печатки за кожен рік, відсутня довідка про перейменування або реорганізацію колгоспу (а.с. 23).
Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ України в Донецькій області від 28.03.2024 № 084150004850 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати таке рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи період з 1979 по 1998 згідно записів трудової книжки від 31.12.1979 серії номер 31, та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 21.03.2024 позивач досягла віку 60 років.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.03.2024 ГУ ПФ України в Донецькій області 28.03.2024 прийняло рішення № 084150004890 про відмову в призначенні пенсії. Вказане рішення мотивовано тим, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 07 років 03 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспах з 1979 по 1998 згідно записів трудової книжки колгоспника від 31.12.1979 серії № 31, оскільки відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві не мають повного зазначення, відсутні печатки за кожен рік, відсутня довідка про перейменування або реорганізацію колгоспу (а.с. 23).
Суд звертає увагу на те, що згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, в трудовій книжці колгоспника від 31.12.1979 серії № 31, копія якої наявна в матеріалах справи, зазначено, що ОСОБА_1 вступила в члени колгоспу 01.01.1979 (а.с. 79).
31.12.1979 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді різноробочої 238 людино-днів при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
31.12.1980 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді різноробочої 258 людино-днів при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
31.12.1981 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді різноробочої 291 людино-дня при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
31.12.1982 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 298 людино-днів при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
31.12.1983 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 295 людино-днів при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
31.12.1984 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 184 людино-днів при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік. Міститься запис керівника колгоспу про те, що невиконано річний мінімум у зв'язку з поважною причиною.
31.12.1985 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді різноробочої 118 людино-днів при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
31.12.1986 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 242 людино-дня при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
Вересень 1987 року вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 224 людино-дня при встановленому мінімумі 220 людино-днів за рік. Звільнена з членів колгоспу ім. Гагаріна на підставі поданої заяви у зв'язку зі зміною місця проживання.
24.11.1987 вчинено запис про прийняття в члени колгоспу ім. Ватутіна на посаду оператора.
04.01.1988 вчинено запис про звільнення з колгоспу за власним бажанням.
01.01.1988 вчинено запис про прийняття в члени колгоспу ім. Гагаріна на посаду доярки. Відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 106 людино-днів при встановленому мінімумі 220 людино-днів за рік. Не відпрацювала у зв'язку з декретною відпусткою.
01.01.1989 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 97 людино-днів при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік. Не відпрацювала у зв'язку з декретною відпусткою.
Звільнена з членів колгоспу ім. Гагаріна у взязку зі зміною місця проживання.
Прийнята в члени колгоспу ім. Гагаріна на посаду доярки.
31.12.1990 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 211 людино-днів при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
31.12.1991 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 232 людино-дня при встановленому мінімумі 200 людино-днів за рік.
31.12.1992 вчинено запис про перебування в декретній відпустці.
31.12.1993 вчинено запис про перебування в декретній відпустці, відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 38 людино-днів.
21.11.1994 вчинено запис про звільнення із членів колгоспу ім. Гагаріна у зв'язку із зміною місця проживання.
25.11.1994 вчинено запис про прийняття в члени КП «Заповіт Леніна». За 1994 рік відпрацьований річний мінімум на посаді доярки 146 людино-днів при встановленому мінімумі 130 людино-днів за рік.
07.01.1996 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки за 1995 рік 275 людино-днів при встановленому мінімумі 210 людино-днів за рік.
31.01.1997 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки за 1996 рік 220 людино-днів при встановленому мінімумі 210 людино-днів за рік.
13.01.1998 вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді доярки за 1997 рік 220 людино-днів при встановленому мінімумі 210 людино-днів за рік.
Вчинено запис про звільнення з членів КП «Заповіт Леніна» за власним бажанням на підставі наказу № 1 від 01.01.1998.
Вчинено запис про те, що КП «Заповіт Леніна» реорганізовано в СПК «Зоря».
16.03.1999 вчинено запис про прийняття в члени КСП ім. Гагаріна.
Вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді різноробочої за період з 16.03.-31.12.1999.
Вчинено запис про відпрацьований річний мінімум на посаді різноробочої за період з 01.01.-12.03.2000.
Вчинено запис про реорганізацію КСП ім. Гагаріна в СПК ім. Гагаріна.
Вчинено запис про відпрацьований річний мінімум 115 людино-днів на посаді телятниці за період з 13.03.-31.12.2000.
Вчинено запис про відпрацьований річний мінімум 221 людино-днів на посаді телятниці за період з 01.01.-04.10.2001.
04.10.2001 вчинено запис про звільнення із членів СПК ім. Гагаріна (а.с. 79-86).
Щодо доводів відповідачів про те, що записи в трудовій книжці колгоспника від 31.12.1979 серії № 31 щодо встановленого та фактично відпрацьованого мінімуму трудової участі у громадському господарстві за кожний рік зроблені не в установленому порядку, то суд вказує на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Таким чином, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "Членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "Відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "Трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отож, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
В спірному випадку трудова книжка колгоспника від 31.12.1979 серії № 31 містить відомості про трудову участь позивача в громадському господарстві із встановленим річним мінімумом трудової участі.
Такі записи підтверджують виконання позивачем встановлених річних мінімумів трудової участі та містять відтиск печаток колгоспів.
Щодо доводів відповідачів про те, що відомості в трудовій книжці колгоспника про встановлено норму мінімуму трудової участі в громадському господарстві та фактичну кількість нарахованих трудоднів повинні бути завірені належним чином - навпроти запису за кожен рік має бути підпис та печатка, то такі доводи є безпідставними, оскільки Основні Положення не містять вимог щодо обов'язково засвідчення кожного конкретного запису про встановлення норми мінімуму трудової участі в громадському господарстві та фактичну кількість нарахованих трудоднів шляхом окремого проставлення підпису та печатки за кожен рік, а тому цілком достатньо засвідчення одним підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою колгоспу записів за всі роки, відпрацьовані в конкретному колгоспі.
Окрім цього, пунктом 13 Основних Положень встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 14 Основних Положень правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Таким чином, відповідальність за організацію робіт з ведення трудових книжок покладено на голову колгоспу, а не працівника.
Аналогічні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка була чинною в спірний період.
Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах “Відомості про роботу», “Відомості про нагородження», “Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу “Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: “Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок “Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
В спірному випадку, трудова книжка колгоспника від 31.12.1979 серії № 31 оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, оскільки містить інформацію стосовно усіх періодів роботи, а саме: дати прийняття на роботу, найменування колгоспу, де працювала позивач, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнята на роботу та звільнена з роботи, містить підпис голови колгоспу та відтиск печатки колгоспу.
При цьому, ні Основними Положеннями, ні Інструкцією, не передбачено наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.
Також трудова книжка колгоспника від 31.12.1979 серії № 31 містить записи про реорганізацію КП «Заповіт Леніна» в СПК «Зоря» та запис про реорганізацію КСП ім. Гагаріна в СПК ім. Гагаріна, а тому безпідставними є доводи відповідачів про необхідність надання довідки про перейменування або реорганізацію колгоспу.
Окрім цього, до заяви від 21.03.2024 про призначення пенсії позивач надала копії:
- листа Державного архіву Запорізької області від 16.08.2023 № 05-07/С-1610-УГЛ про відсутність відомостей про нарахування заробітної плати, про відпрацьовані трудодні колгоспу ім. Гагаріна с. П'ятихатки Василівського району Запорізької області (а.с. 56);
- архівної довідки Державного архіву Запорізької області від 16.08.2023 № 05-07/С-1610-УГЛ, в якій зазначено про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу ім. Гагаріна 16.02.1990 та в члени КСП ім. Гагаріна 19.03.1999, а також те, що на загальних зборах членів колгоспу ім. Гагаріна с. П'ятихатки Василівського району Запорізької області 29.01.1994 (протокол № 1) затверджено мінімум вихододнів: для чоловіків - 270, жінок -200; для пенсіонерів, які працюють: чоловіків - 170, жінок - 120. У списках членів колгоспу ім. Гагаріна с. П'ятихатки Василівського району Запорізької області за 1990-1994 рр., 1999-2000 рр., які не виробили мінімум вихододнів, гр. ОСОБА_1 не значиться. Протоколи засідань правління та загальних зборів членів колгоспу (КСП) ім. Гагаріна с. П'ятихатки Василівського району Запорізької області за 1995-1998 рр. Не збереглися у результаті пожежі (а.с. 57).
Вищевказана архівна довідка Державного архіву Запорізької області від 16.08.2023 № 05-07/С-1610-УГЛ додатково похідно підтверджує факт роботи в колгоспі (КСП) ім. Гагаріна.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що заперечення відповідача щодо наданої позивачем трудової книжки колгоспника від 31.12.1979 серії № 31 не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи в колгоспах з 01.01.1979 по 01.01.1998 до страхового стажу ОСОБА_1 .
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.
Суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів в трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення такої трудової книжки.
В спірному випадку в трудовій книжці колгоспника від 31.12.1979 серії № 31 є належно оформлені записи щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 01.01.1979 по 01.01.1998 роках, які мали бути враховані органом пенсійного фонду до страхового стажу позивача.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність дій відповідача 2 щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1979 по 01.01.1998.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФ України в Донецькій області від 28.03.2024 № 084150004850 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 потрібно скасувати як протиправне, оскільки прийняте без відповідної правої підстави в частині незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1979 по 01.01.1998.
Щодо позову в частині зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком, то суд звертає увагу на таке.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.03.2024, наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача склав 07 років 03 місяці 07 днів. Після зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1979 по 01.01.1998 на підставі цього судового рішення, страховий стаж ОСОБА_1 буде становить менше 30 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком після досягнення 60-ти років.
Водночас, згідно вимог частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Таким чином, після зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 01.01.1979 по 01.01.1998, загальний страховий стаж ОСОБА_1 буде становити не менше 23 роки, що є підставою для призначення позивачу пенсії після досягнення віку 63 роки.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що ГУ ПФ України в Донецькій області необґрунтовано та без відповідної підстави прийняло рішення від 28.03.2024 № 084150004850 про відмову в призначенні пенсії, незарахувавши до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1979 по 01.01.1998, наслідком чого є скасування такого рішення.
Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подала за місцем фактичного проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке й прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 від 21.03.2024, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в розумінні Порядок № 22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФ України в Донецькій області повторно розглянути, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, подану позивачем заяву від 21.03.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1979 по 01.01.1998,
В задоволенні позову до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовити.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторони не понесли судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.03.2024 № 084150004850 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ- 13486010, площа Соборна, 3, місто Слов'янськ, Донецька область, 84121) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) від 21.03.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1979 по 01.01.1998, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відмовити в задоволенні решти позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відмовити в позові до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ - 13486010, площа Соборна, 3, місто Слов'янськ, Донецька область, 84121.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.