22 грудня 2025 року Справа № 280/11079/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу
16 грудня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
позовну заяву задовольнити, а саме звільнити ОСОБА_1 зі служби в СБУ на підставі пп. «г» п.3 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за непрацездатною матір'ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом 2-ї групи;
визнати протиправним та скасувати наказ №1788-ОС/дск від 28.12.2024 Голови СБ України «По особовому складу» яким ОСОБА_1 направлено у розпорядження Міністерства оборони України за пунктом 99, оскільки його не було реалізовано, а також тому, що ОСОБА_1 не висловив бажання продовжити військову службу у зв'язку із сімейними обставинами (постійним доглядом за хворою матір'ю, яка є інвалідом 2-ї групи);
застосувати негайне виконання рішення суду в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в СБУ на підставі пп. «г» п.3 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, КАС України передбачено можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Цією нормою встановлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які, у свою чергу, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача.
Як установив суд, позивачем оскаржується наказ Голови Служби безпеки України №1788-ОС/дск від 28.12.2024 По особовому складу, відповідно до якого капітана ОСОБА_1 було направлено у розпорядження Міністра оборони України, виключивши його зі списків особового складу з 31.12.2024.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 визначила, що військова служба є різновидом публічної, а спори, які виникають з приводу проходження військової служби є публічно-правовими і відповідно належать до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином суд доходить висновку, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо оскарження рішень стосовно призову на військову службу по мобілізації та направлення на військову службу, зарахування до списків особового складу військової частини охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 р. № 340/1019/19). Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 420/1782/23, де зазначено, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду, та оцінювати їх в сукупності.
Як було зазначено вище, позивачем оскаржується наказ Служби безпеки України від 28.12.2024 № 1788-ОС/дск, яким капітана ОСОБА_1 було направлено у розпорядження Міністра оборони України, виключивши його зі списків особового складу з 31.12.2024.
З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 11.12.2025 (засобами поштового зв'язку), тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
У позовній заяві позивачем зазначено, що місячний строк звернення до суду з позовною заявою є дотриманим, оскільки відповідь за результатами розгляду рапорту від 17.10.2025 про звільнення зі служби позивач отримав поштовим листом 11.11.2025, направленим на його поштову адресу лише 07.11.2025.
Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 по справі № 806/2321/16.
Водночас, як вказав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 04.07.2023 у справі № 620/4707/22, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
Суд зазначає, що отримання позивачем листа від відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом із тим, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно вищезазначеної ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.
Так, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 826/16958/17.
В позовній заяві позивач просить суд, зокрема, позовну заяву задовольнити, а саме звільнити ОСОБА_1 зі служби в СБУ на підставі пп. «г» п.3 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за непрацездатною матір'ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом 2-ї групи.
Проте, вказана вимога не звернута ані до відповідача, ані до будь-якого іншого суб'єкта.
Таким чином, позивачу слід конкретизувати зміст заявлених позовних вимог та уточнити прохальну частину позову, де чітко визначити відповідача, до якого звернуті позовні вимоги.
Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Згідно з ч.4 та ч.5 ст.49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Питання про залучення третіх осіб вирішується ухвалою суду за заявою, в якій зазначається, на яких підставах їх належить залучити до участі у справі.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем, крім позивача та відповідача, зазначено третю особу - Міністерство оборони України.
Проте, належного клопотання/заяви з обґрунтуванням доцільності залучення до участі у справі таких третіх осіб, до позовної заяви не додано, чим порушено вимоги ч.5 ст.161 КАС України.
Крім того, позивач у позовній заяві, визначаючи третю особу, також не зазначив на чиїй стороні (позивача або відповідача) вона має вступити у справу.
Відтак, позивачу слід зазначити, на яких підставах належить залучити до участі у справі як третю особу.
Також суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред'явивши позов до однієї або декількох сторін.
Аналіз норми частини першої статті 49 КАС України свідчить, що позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обов'язково мають стосуватися предмету спору. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, як і сторони, має бути заінтересованою в результаті розгляду справи судом, але її інтерес є самостійним і не збігається з інтересами сторін у справі. Участь третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, характеризується наступними ознаками: вступають у процес, що розпочався; вступають у процес до закінчення судового розгляду; є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин; вступають у процес добровільно та з власної ініціативи; втручаються у спір між сторонами, що вже виник; їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін; заявляють самостійні вимоги на предмет спору (можуть претендувати на весь предмет чи на його частину); відстоюють у процесі свої інтереси, а відтак їхня юридична заінтересованість носить особистий характер.
Крім того, згідно з частиною першою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Проте, всупереч наведених приписів до позовної заяви не долучено її копію та копії доданих до позовної заяви документів для направлення учасникам справи.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання до суду:
заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням доказів їх поважності;
уточнення прохальної частини адміністративного позову із зазначенням способу судового захисту позивача і чим саме відповідачем порушено права та законні інтереси позивача;
клопотання/заяви з відповідним обґрунтуванням підстав залучення третьої особи та на які саме її права та обов'язки може вплинути рішення у справі;
копію позовної заяви разом із належним чином засвідченими копіями доданих до неї документів для направлення учасникам справи.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ж.М. Чернова