24 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/7525/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , яким просить:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 відображене у листі Військової частини НОМЕР_1 № 4258 про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця його рідного брата ОСОБА_2 ;
- Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплачувати ОСОБА_1 грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця його рідного брата ОСОБА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим , що позивач є особою з інвалідністю 3-ї групи, рідним братом ОСОБА_2 , який був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та 20.10.2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу АДРЕСА_2 , що підтверджується сповіщенням №118 від 24.10.2024 року.
Позивач вказує, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2024 року № 1630 “Про результати проведення службового розслідування» серед іншого було встановлено нараховувати грошове забезпечення сержанту ОСОБА_2 , стрільцю-помічнику гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 з 20.10.2024 року, а також належні виплати перераховувати близьким родичам зниклих військовослужбовців згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 року № 260.
Позивач зазначає, що належні виплати йому не перераховувалися, у зв'язку з чим, він звернувся із відповідною заявою. Відповідач листом від 25.03.2025 року повідомив позивача про те, що грошове забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців виплачується у відповідності до абзацу 5 пункту 6 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» рідним братам, законним представником якого є військовослужбовець.
Позивач вважає, що застосуванню підлягає не теперішня, нова редакція абзацу 5 пункту 6 ст.9 Закону України, а редакція п.6 ст.9, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - 20.10.2024 року, відповідно до якої грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Саме ця редакція діяла і станом на 09.11.2024 року, тобто на день видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2024 року № 1630 “Про результати проведення службового розслідування», в якому в п.8.7 було наказано належні виплати перераховувати близьким родичам зниклих військовослужбовців.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач вважає рішення військової частини НОМЕР_1 відображене у листі № 4258 про відмову у виплаті йому грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця (рідного брата позивача) протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 01 жовтня 2025 року позов було залишено без руху.
03 жовтня 2025 року відповідно до поданої заяви представника позивача недоліку позовної заяви були усунуті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати суду в термін 7 днів, копію заяви ОСОБА_1 з додатками від 25.03.2025 року №4258 та відповідь на неї.
Вказану ухвалу доставлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та вручено 17.10.2025 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення від 20 жовтня 2025 року.
Однак відповідач відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе застосувати процесуальні наслідки неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.
28 жовтня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшли витребовувані судом докази.
Обставини встановлені судом.
ОСОБА_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Як встановлено судом на підставі письмових доказів позивач є братом ОСОБА_2 , батьки яких померли.
Відповідно до сповіщення №118 від 27.10.2024 року №2530, ІНФОРМАЦІЯ_2 сповістив позивача про те, що брат позивача ОСОБА_2 , зник безвісти 20.10.2024 року під час виконання бойового завдання, поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4862 від 09.11.2024 “Про результати проведення службового розслідування», винесеного за результатами проведеного службового розслідування, було наказано наступне:
« 1. Службове розслідування завершити.
7. Зникнення безвісти 20.10.2024 сержанта ОСОБА_3 , стрільця - помічника гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частими НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 вважати пов'язаним із захистом Батьківщини під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення бойових дій.
8. Начальнику фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_4 :
8.6. Нараховувати грошове забезпечення сержанту ОСОБА_5 , стрільцю - помічнику гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 з 20 жовтня 2024 року.
8.7. Належні виплати перераховувати близьким родичам зниклих військовослужбовців згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил Украйни та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 року № 260.».
14 березня 2025 року позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 про виплату йому грошового забезпечення як члену сім'ї військовослужбовця ОСОБА_2 .
Листом від 25.03.2025 року №4258 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача наступне:
« За результатами розгляду Вашого звернення від 21.03.2025 повідомляємо, що грошове забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців виплачується у відповідності до абзацу п'ятого пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" рідним братам, законним представником яких є військовослужбовець.
У наданих Вами матеріалах до заяви на виплату грошового забезпечення відсутні будь-які документи, що свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , молодший сержант ОСОБА_2 , був Вашим законним представником.
У зв'язку із вищевикладеним Вам відмовлено у виплаті грошового забезпечення брата із вищенаведених причин.
Дане рішення Ви маєте право оскаржити до вищестоячого військового командування або до суду у встановленому порядку.».
Позивач, не погодившись із відмовою Військової частини НОМЕР_1 у здійсненні виплати їй грошового забезпечення батька, який вважається зниклим безвісти, звернулася до суду з цим позовом.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону України №3995-ІХ від 08.10.2024) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується:
- повнолітнім дітям,
- рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець.
Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.
Законний представник - це особа (батьки, опікуни, піклувальники), яка діє в інтересах іншої особи, нездатної самостійно реалізувати свої права, найчастіше це діти до 14 років, неповнолітні, обмежено дієздатні або недієздатні особи. Повноваження підтверджуються Свідоцтвом про народження (для батьків), рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування про призначення опікуном чи піклувальником. Законним представником:можуть бути Батьки (усиновлювачі): для своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікуни/Піклувальники: для малолітніх (опіка), неповнолітніх (піклування) або недієздатних/обмежено дієздатних осіб за рішенням суду/органу опіки. Прийомні батьки/Батьки-вихователі: для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу. Інші особи: у випадках, визначених законом.
Документи, що підтверджують повноваження: Для батьків: Свідоцтво про народження дитини. Для опікунів/піклувальників: Рішення органу опіки та піклування, або судове рішення про призначення опікунства/піклування.
Позивачем не надано доказів , які би підтверджували , що його брат був законним представником позивача.
Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі-Порядок №260), грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу; надбавки; доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Пунктом 2 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:
копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);
копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);
копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;
копія документа, що підтверджує:
- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);
- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;
- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;
копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;
копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;
копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;
інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.
Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
- військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Судом встановлено, що позивач, є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, дітей не має, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 .
Батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_5 », серії НОМЕР_6 ».
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей регулює Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" від 12.07.2018 №2505-VIII (далі - Закон №2505-VIII).
Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Відповідно до абз. 2, 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2505-VIII близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі; особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Згідно із ст. 4 Закону №2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону №2505-VIII члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
У спірних правовідносинах, факт того, що ОСОБА_2 зник безвісти 20.10.2024 року під час виконання бойового завдання, поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області, підтверджується сповіщенням №118 від 27.10.2024 та витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин №20250709-1965 від 09.07.2025 року.
Оскаржувана відмова у здійсненні виплати позивачу грошового забезпечення ОСОБА_2 , який вважається зниклим безвісти, мотивована лише тим, що позивач не є законним представником ОСОБА_2 .
Матеріалами справи підтверджено, що у ОСОБА_2 відсутні дружина та діти, батьки є померлими.
Водночас, позивач є рідним братом ОСОБА_2 .
Доказів наявності інших братів (сестер) у ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Однак редакція частини 6 статті 9 Закону Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , яка була чинною на час встановлення факту безвісті пропавшим брата позивача містила наступну редакцію:
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Однак позивачем не надано доказу про перебування його на утриманні брата, оскільки факт перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа має вирішити у декілька способів: по-перше, особа має право звернутися до органів та організацій за отриманням Довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; по-друге, подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають .
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні Позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова