23 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3033/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я. М.,
при секретарі судового засідання - Деяк О.М.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Кричфалушій І.І.,
представник відповідача: Щадей С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУНП в Закарпатській області, якою просить:
1. Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №818 від 24.03.2025 року та №43о/с від 24.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
3. Провести нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за березень 2025 року еквівалентним за січень та лютий 2025 року.
4. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.03.2025 року і до моменту фактичного поновлення на службі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 20.03.2025 року №40о/с позивача, на підставі ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" було звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту національної поліції України) та цим же наказом встановлено щомісячну премію за березень 2025 року в розмірі 0,00 відсотків. Стаж служби в поліції на день звільнення складає 31 рік 07 місяців 22 дні. Як з наказом начальника ГУНП в Закарпатській області №818 від 24.03.2025 року за результатами службового розслідування так і з наказом начальника ГУНП в Закарпатській області №43о/с від 24.03.2025р. про звільнення позивач належним чином ознайомлений не був, і витяги з наказів ним отримано почтовим відправленням тільки 27.03.2025 року.
Позивач вказує, що підставою для проведення службового розслідування послужила доповідна записка начальника УГІ ГУНП в Закарпатській області Володимира Дьордяй від 20.03.2025 (реєстр. №30289-2025(187301) "Про результати проведення заходів підтримки та контролю на окремих напрямках службової діяльності Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області та призначення службового розслідування", в зв'язку з виявленими недоліками в службовій діяльності керівника СКОЗ Хустського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 а саме: ".. у зв'язку з тим, що у звітному періоді декларування зброї не належним чином здійснювалось, завдання для добових нарядів щодо перевірки її власників не створювались, рапорти про перевірку власників зброї не складались, на наради керівництва райуправління поліції питання діяльності підпорядкованого підрозділу не виносилися, пропозиції щодо покращення ефективності контролю за обігом зброї не готувалось. Окрім того внаслідок неналежної організації роботи сектору, наявний у підрозділі службовий планшет не використовувався, інформація до бази даних АІС "Єдиний облік зброї" вносилася не в повному обсязі, журнал обліку реєстрації звернень громадян та більшість особових справ власників зброї ведуться з грубими порушеннями Порядку затвердженого наказом МВС України №622 від 21.08.1998. Окрім цього, в службовому кабінеті №40 Хустського РУП ГУНП, який закріплений за СКОЗ перебуває у незадовільному санітарному стані, під шафою виявлено кейс, у якому зберігались пакети експертної служби з вилученими речовими доказами, походження яких невідомо. Також за наслідками перевірки виявлено, що ОСОБА_1 систематично порушує трудову дисципліну, а саме допускає спізнення на службу та випадки безпідставної відсутності на службі.
Позивач також зазначив, що 20.03.2025 року наказом начальника ГУНП в Закарпатській області №799 створено дисциплінарну комісію в складі: голови комісії - старшого інспектора з особливих доручень Костюка Василя, до складу комісії також були включені ст. інспектор ОСОБА_2 , ст. інспектор ОСОБА_3 , ст.юрисконсульт ОСОБА_6, інспектор ОСОБА_4 , та призначено службове розслідування відносно керівника СКОЗ Хустського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 , однак наказом №799 створеній дисциплінарній комісії завдання на проведення службового розслідування за фактом ніби порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 (відсутність на робочому місці 16, 17, 18 березня 2025 року не ставилось. У зв'язку з поганим самопочуттям та проблемним станом здоров'я позивачеві протягом березня 2025 року неодноразово доводилось звертатись за медичною допомогою як до сімейного лікаря так і до Хустського первинного центру медико-санітарної допомоги, а з 20 березня 2025 у зв'язку з вже критичним станом позивач вимушений був у зв'язку з болями в серці та гіпертонією лікуватись амбулаторно з відкриттям листка тимчасової непрацездатності (лікарняного) і перебував на лікуванні до 31.03.2025 року, що підтверджено медичним висновком ВК9Е-6ХЕМ-ТЗЕ5-8НТА від 20.03.2025 року. Позивач у зв'язку з станом здоров'я не зміг надати пояснення щодо фактів за якими призначено службове розслідування, про яке позивача повідомлено 21.03.2025 року, але представниками дисциплінарної комісії це розцінено як відмову від дачі пояснення, про що ними в той же день 21.03.2025 року складено акт "Про відмову від дачі пояснення".
На думку позивача, в даному випадку про об'єктивність не могло бути і мови, оскільки службові особи ГУНП навіть не стали чекати на покращення стану здоров'я позивача, щоб отримати відповіді на всі їхні доводи та надати останньому можливість подати свої заперечення. Окрім того, позивач вважає, що виконував свої посадові обов'язки належним чином.
Позивач також зазначив, що проведеним службовим розслідуванням встановлено що позивач був відсутній на роботі 16, 17, 18 березня 2025 року протягом повного робочого дня, однак позивач із вказаними твердженнями не погоджується, оскільки 16 березня 2025 року припадає на неділю і відповідно до ст.67 КЗпП є загальним вихідним днем, 17 березня 2025 року з 08 год 30 хв. позивач виконував свої службові обов'язки по перевірці власників зброї за місцем зберігання зброї, після чого біля 15 години у зв'язку з погіршенням стану здоров'я звернувся за медичною допомогою до сімейного лікаря після отримання якої знаходився на робочому місці в Хустському РУП. 18 березня 2025 року з 08 год. 30 хв. позивач знаходився в м. Ужгород в ГУНП в Закарпатській області за погодженням з начальником Хустського РУП, куди був викликаний начальником СКОЗ ГУНП, а по поверненні з ГУНП о 12 год. 15 хв. у зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивач звернувся за медичною допомогою до сімейного лікаря, після отримання якої знаходився на робочому місці в Хустському РУП, тобто жодного прогулу позивач не скоював і порушень трудової дисципліни не допускав. Про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 було відомо дисциплінарній комісії.
Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, проте всупереч зазначеному відповідачем винесено наказ про звільнення позивача в зв'язку з порушенням трудової дисципліни (прогулом), тобто відсутністю на роботі 16, 17, 18 березня 2025 року.
Позивач також зауважив, що дисциплінарною комісією не отримано службової характеристики, не вивчено або неналежно вивчено і не враховано матеріали особової справи позивача, відповідно до якої за час служби останній не мав жодних дисциплінарних стягнень пов'язаних з порушенням дисципліни за час перебування на зазначеній посаді, не вивчено посадову інструкцію позивача.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
08.05.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній зазначив, що під час проведення перевірки мобільною групою УГІ ГУНП було отримано інформацію, що ОСОБА_1 перебуває на лікарняному. З метою встановлення відомостей щодо наявності чи відсутності відкритих медичними установами листів непрацездатності, у зв'язку із захворюваннями поліцейському ОСОБА_1 , членами дисциплінарної комісії проведено моніторинг наявних в системі Пенсійного фонду України медичних висновків та було встановлено, що справді від 20.03.2025 року по 31.03.2025 року ОСОБА_1 було відкрито лист непрацездатності №16581615-2030759295-1 КНП "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" Хустської міської ради Закарпатської області. З метою реалізації права поліцейського надавати пояснення з приводу обставин вчинення ним дисциплінарного проступку, 21.03.2025 року членами дисциплінарної комісії ГУНП було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_1 за номером мобільного телефону НОМЕР_1 . Під час розмови з ОСОБА_1 , останньому було запропоновано надати пояснення з приводу вчиненого ним дисциплінарного проступку, в будь-якій зручній для нього формі, однак, вказаний поліцейський відмовився, повідомивши, що наразі має високий артеріальний тиск, у зв'язку з чим не має можливості надати пояснення. Разом з цим, членам дисциплінарної комісії 21.03.2025 року вдалося зустрітися з ОСОБА_1 в м. Хуст по вул. Волошина поблизу АЗС "Маркет" та повторно запропонувати йому надати пояснення з приводу вчинення ним дисциплінарних проступків, однак останній відмовився посилаючись на незадовільний стан здоров'я. Представник відповідача зауважив, що ОСОБА_1 не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а також самостійно прийшов на зустріч з членами дисциплінарної комісії до АЗС "Маркет" в м. Хуст, маючи можливість надати пояснення, однак відмовився це робити, що розцінюється дисциплінарною комісією як відмова від дачі пояснень. За фактом відмови від дачі пояснень ОСОБА_1 , членами дисциплінарної комісії складено відповідний акт. Згідно службової характеристики ОСОБА_1 , останній, за місцем несення служби характеризує себе посередньо.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року постановлено закрити підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність оскаржених наказів та інші доводи, зазначені за змістом відзиву на позовну заяву. У зв'язку з чим, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.
Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач ОСОБА_1 перебував на службі в поліції на посаді керівника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУНП.
Відповідно до наказу №799 від 20.03.2025 року ГУНП в Закарпатській області створено дисциплінарну комісію для перевірки факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних правопорушень.
Про результати службового розслідування складено Висновок від 24 березня 2025 року.
Висновок про результати службового розслідування від 24.03.2025 року позивачем не оскаржувався. До матеріалів справи долучено два акти про відмову від дачі пояснення від 21.03.2025 року. Позивач та його представник наголошували на тому, що позивач не мав змоги надати пояснення з приводу ініційованого службового розслідування, за станом здоров'я, оскільки був вимушений звернутися до лікаря.
За змістом доданого до матеріалів справи акту моніторингу наявності/відсутності медичного висновку, що засвідчує тимчасову непрацездатність поліцейського від 21.03.2025 року, вбачається, що старшим інспектором з ОД ВСР УГІ ГУНП в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_5 , 21.03.2025 року, старшим інспектором відділу підтримки УГІ ГУНП в Закарпатській області підполковником поліції Гулей Ф.Ф. та інспектором ВСР УГІ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Олександром Желізняком складений акт про наявність інформації на порталі Пенсійного фонду України - (https://portal.pfu.gov.ua) щодо наявності з 20.03.2025 року по 31.03.2025 року у начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 , відкритого листа непрацездатності №16581615-2030759295-1, виданого КНП "Хустський центр первинної медико - санітарної допомоги" Хустської міської ради Закарпатської області.
Відповідно змісту доданих матеріалів службового розслідування, зокрема доданих актів про огляд відеофайлів із камер відеоспостереження від 21.03.2025 року, за твердженнями відповідача ОСОБА_1 систематично порушував правила внутрішньо - трудового розпорядку Хустського РУП ГУНП, що виражається, зокрема в несвоєчасному прибутті та передчасному залишенні робочого місця.
Згідно витягу з наказу №818 від 24.03.2025 року ГУНП в Закарпатській області, дисциплінарною комісією, утвореною наказом ГУНП від 20.03.2025 року №799 у складі поліцейських УГІ ГУНП, ВПЗ ГУНП та СКОЗ ГУНП проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни начальником СКОЗ Хустського РУП ГУНП підполковником поліції ОСОБА_1 . В ході проведення службового розслідування установлено, що начальник СКОЗ Хустського РУП ГУНП підполковник поліції ОСОБА_1 , неналежним чином організував роботу очолюваного сектору, систематично, грубо порушував вимоги своїх посадових обов'язків, не виконуючи належним чином заходи з контролю за виготовленням, придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням та використанням вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів. Окрім цього, ОСОБА_1 , грубо порушив вимоги Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VII, Закону України від -2.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", Кодекс законів про працю України, зокрема надаючи негативний приклад особистої поведінки підлеглим, безпідставно був відсутній на службі протягом 3 днів та систематично порушував правила внутрішнього - трудового розпорядку. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Зі змісту витягу з наказу №43о/с від 24.03.2025 року ГУНП в Закарпатській області вбачається, що підполковника ОСОБА_1 звільнено із служби відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Стаж служби в поліції на день звільнення складає 31 рік 07 місяців 22 дні, вислуга років у календарному обчисленні складає 31 рік 07 місяців 22 дні, вислуга років у пільговому обчисленні складає 36 років 01 місяць 08 днів. Невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік (за період з 07.11.2015 по 31.12.2015) складає 03 календарні дні. Невикористана додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2016 рік складає 15 календарних днів. Невикористана додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2019 рік складає 05 календарних днів. Невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік складає 10 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2021 рік складає 01 календарний день. Невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік складає 20 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка і стаж служби в поліції за 2022 рік складає 15 календарних днів. Невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік складає 16 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2023 рік складає 15 календарних днів. Невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2024 рік складає 15 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби поліції за 2024 рік складає 15 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки за фактично відпрацьований час у 2025 році складає 05 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж служби в поліції за 2025 рік складає 15 календарних днів. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 2095,00 грн. Відповідно до п.4 ч.2 наказу МВС України від 11.05.2022 №288 зазначену вартість відраховано з грошового забезпечення та інших виплат поліцейського.
Вважаючи такі накази протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд враховував наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію".
У відповідності до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Так, відповідно до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
1) у зв'язку із закінченням строку контракту;
2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;
3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;
4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
5) через службову невідповідність;
6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
7) за власним бажанням;
8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
9) у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;
9-1) у зв'язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;
10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Тобто, наведеною нормою виокремлено таку підставу для звільнення особи зі служби поліції як реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та саме ця обставина визначена відповідачем як підстава для прийняття спірного наказу.
Згідно із ч.1, 4 ст.22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Суд зазначає, що оскаржуваним наказом позивача звільнено у період, коли він був тимчасово непрацездатним, про що свідчить доданий до матеріалів справи акт моніторингу наявності/відсутності медичного висновку, що засвідчує тимчасову непрацездатність поліцейського від 21.03.2025 року. Датою звільнення позивача є 24.03.2025 року, при цьому відповідач був обізнаний щодо знаходження позивача на лікарняному, доказів зворотного суду не надано.
Як було зазначено вище, частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(II)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.
Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об'єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
Приписами частини першої статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У постанові від 15 вересня 2020 року в справі №205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що в разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Відповідну позицію неодноразово висловлював і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року в справі №545/1151/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №522/3410/15-ц, від 29 січня 2020 року в справі №320/7991/16, від 11 червня 2020 року в справі №481/1043/17, від 08 липня 2020 року в справі №752/11686/18, від 22 грудня 2020 року в справі №127/33517/18, від 03 лютого 2021 року в справі №752/1880/19, від 28 липня 2021 року в справі №305/335/20, від 19 серпня 2021 року в справі №300/1126/19 та від 08 вересня 2021 року в справі №265/5327/20.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ не може відповідати критеріям правомірності визначеним в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №818 від 24.03.2025 року та №43о/с від 24.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вказані висновки в частині застосування норм права, що стосуються звільнення у період перебування у період тимчасової непрацездатності узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.11.2019 року у справі №826/8556/16, від 26 грудня 2019 року у справі №428/2353/17.
Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, суд зазначає наступне.
Правові засади звільнення працівників визначаються КЗпП України.
Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення особи на посаді поліцейського в разі визнання судом протиправним звільнення, відсутня процедура відшкодування грошового утримання, тому судом застосовуються положення Кодексу законів про працю України.
Однак, відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постанови від 27.02.2020 року у справі №822/6297/15 вказав на необхідність з'ясування, яка посада є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення задля повного та належного захисту порушеного права позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16.
Під час судового засідання судом досліджувалися надані матеріали відеозаписів із камер відеоспостереження від 18.03.2025, 17.03.2025.
Зокрема, під час судового засідання встановлено, що у вказаний період позивач перебував на території місця роботи, вказаний факт зафіксовано наданими відеоматеріалами, що в свою чергу спростовує твердження відповідача щодо відсутності позивача на роботі.
Окрім того, як зазначив відповідач у наданих додаткових поясненнях від 15.12.2025 на території Хустського РУП ГУНП по периметру встановлено 9 камер відеоспостереження, при цьому на дослідження суду надано відеоматеріали з камер відеоспостереження, які розміщені над входами/виходами кабінету дозвільної системи з двору та вулиці. При цьому, як зазначив відповідач, надати відеодоказ за 18.03.2025 з інших камер він не має можливості через закінчення строків зберігання інформації.
Окрім того, 16.03.2025 - неділя, є вихідним днем, тому позивач апріорі не мав бути на роботі, однак за висновком службового розслідування йому ставиться в провину також відсутність на робочому місці у вказану дату.
Вказане, на думку суду, в свою чергу ставить під сумнів результати проведеного службового розслідування відносно позивача.
Також зі змісту листа вх.№39015/25 від 10.12.2025 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області вбачається, що в період з 01.01.2025 по 24.03.2025 здійснювався ремонт приміщень Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, де розташований кабінет сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області. При цьому, у вказаному листі, відповідач звернув увагу, що доступ до робочого кабінету сектору контролю за обігом зброї через центральний вхід не був обмежений.
З огляду на викладене, позовна вимога про поновлення позивача на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області підлягає задоволенню.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Нормами абз.3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100) визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку №100 визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема, не підлягають урахуванню відпускні та лікарняні.
Відповідно до Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням склала: за січень 2025 року - 33549,00 грн, за лютий 2025 року - 33549,00 грн, середньомісячна - 33549,00 грн, середньоденна - 1137,25 грн (67098/59).
Відтак, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу 273 календарних днів за період 25.03.2025 р. (день, наступний після звільнення) по 22.12.2025р. (день, що передує дню поновлення на роботі) що підлягає виплаті на користь позивача, становить 310 469,25 грн. При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які повинні утримуватися із сум доходу поліцейського.
В той же час, вимога про нарахування позивачеві грошового забезпечення за березень 2025 еквівалентним за січень та лютий 2025 заявлена передчасно, охоплює період заявлений для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що може вплинути на коректність розрахунку виплат відповідачем, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 4 ст.73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій. За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір стягненню не підлягає у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 818 від 24.03.2025 року та №43о/с від 24.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2025 року по 22.12.2025 року у сумі 310 469,25 грн (триста десять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень 25 копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Хустського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та виплати середнього грошового забезпечення за один місяць у розмірі 33 549,00 (тридцять три тисячі п'ятсот сорок дев'ять гривень).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЯ. М. Калинич