про залишення позовної заяви без розгляду
22 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/21918/25
категорія 112010205
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку та виплаті з 01.12.2021 року призначеної пенсії в повному обсязі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату позивачу з 01.12.2021 року пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025 року № ХЗ 52811 про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.
Після відкриття провадження у справі судом було встановлено, що позивачем при зверненні до суду пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Наведені представником позивача причини пропуску цього строку були визнані судом неповажними.
В зв'язку з цим, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року позовну заяву було залишено без руху з встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з урахуванням висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.10.2025 року у справі № 560/12997/24 із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання доказів поважних причини його пропуску або шляхом уточнення позовних вимог, враховуючи положення статті 122 КАС України, з дотриманням строку, встановленого частиною 2 цієї статті.
08.12.2025 року до суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви позивач, серед іншого, зазначає, що відповідно до частини 3 статті 51 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як стверджує представник позивача, остання вважала, що відповідач і ІНФОРМАЦІЯ_2 добросовісно виконують свої функції щодо обміну списками та довідками про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2021 року. Лише у липні 2025 року позивач дізналася, що відповідач не вчиняв ніяких дій щодо отримання довідок про грошове забезпечення для подальшого перерахунку пенсії позивача, тому змушена була звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням направити довідку до відповідача.
З посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №635/7878/16-а представник позивача вказує, що слід розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення особи застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи незадоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
На думку представника позивача, застосування шестимісячного строку звернення до суду матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем передбаченого ст. 51 Закону № 2262-ХІІ права на перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення.
Крім того, як і в попередній заяві про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначила, що пенсіонер не мав розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників ГУ ПФУ в Житомирській області. Отримавши листом від 18.08.2025 року від відповідача відмову у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2021 року в повному обсязі, позивач звернулася за своїм захистом до суду у максимально короткий термін.
Надаючи правову оцінку доводам заяви позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.10.2025 року у справі № 560/12997/24 в аналогічних спірних правовідносинах, оцінюючи вимогу позивачки про зобов'язання відповідача здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату позивачці пенсії, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №4.2/1377-2024/Т-1056 від 11.06.2024 року, звернув увагу на висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, який неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24:
- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Також Верховний Суд у справі № 560/12997/24 надав оцінку приписам статті 51 Закону України №2262-XII, дійшовши висновку про застосування у спірних правовідносинах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, як зазначив Верховний Суд, поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
За висновком Верховного Суду, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
З огляду на це, колегія суддів Верховного Суду не вбачала належних правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, щодо тлумачення положень статті 122 КАС України у справах, що стосуються, зокрема, перерахунку пенсій та дійшла висновку, що при зверненні з позовом до суду 06.09.2024 року, права позивачки щодо виплати пенсії можуть бути захищені судом лише з 06.03.2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01.02.2023 року.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд першої інстанції у цій справі не створює самостійно тлумачення відповідних правових норм, а лише користується тими висновками, які висловив Верховний Суд у подібних правовідносинах у справі № 560/12997/24 в постанові від 08.10.2025 року і які є обов'язковими в силу приписів частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.12.2021 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025 року № ХЗ 52811.
Суд виходить з того, що при щомісячному отриманні пенсії особа має можливість оцінювати її розмір у часі, і у разі відсутності змін або їх невідповідності очікуванням - виявити належну зацікавленість у з'ясуванні складових та порядку її нарахування.
Водночас, звертаючись з позовом до суду 12.09.2025 року, позивач не вказала обставин, які об'єктивно перешкоджали їй вчасно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання довідки про розмір грошового забезпечення, а в подальшому - до пенсійного органу з цією довідкою за перерахунком пенсії та, відповідно, за захистом своїх прав та інтересів у період, що передує шести місяцям звернення до суду, а саме з 01.12.2021 по 11.03.2025 року.
Доводи представника позивача стосовно розмежування права особи на соціальний захист та права особи на судовий захист при застосуванні строків в даному випадку в якості підстави для поновлення строку звернення до суду до уваги судом не беруться, оскільки за приписами статті 171 КАС України дотримання цього строку суд зобов'язаний перевіряти під час вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому, строк звернення до суду не зводиться виключно до формального питання прийняття позову, а є процесуальною гарантією правової визначеності та стабільності публічно-правових відносин. Пропуск строку звернення до суду без поважних причин є підставою для повернення позовної заяви або для залишення позову без розгляду, що прямо впливає на можливість судового захисту по суті заявлених вимог, але не позбавляє особу права повторного звернення до суду за наявності поважних причин для поновлення такого строку.
Отже, наведені доводи представника позивача не спростовують обов'язковості дотримання процесуальних строків, оскільки реалізація права на судовий захист у публічно-правових спорах можлива виключно в межах і спосіб, визначених законом. Висновки Верховного Суду не можуть тлумачитися як такі, що виключають застосування строку звернення до суду або позбавляють суд повноважень оцінювати його дотримання, а отже наведені доводи представника позивача є необґрунтованими.
Застосування шестимісячного строку звернення до суду не означає відмову у самому праві на перерахунок пенсії, а лише унеможливлює судовий розгляд вимог за межами цього строку, якщо судом не буде встановлено поважних причин, з яких такий строк було пропущено.
На спростування доводів представника позивача про те, що позивач покладався на добросовісне виконання відповідачем та ІНФОРМАЦІЯ_5 своїх функцій щодо обміну списками та довідками про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2021 року, суд зазначає, що відповідно до встановленого правового регулювання оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії належить до компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки та може здійснюватися як у порядку взаємодії з органами Пенсійного фонду України, так і на підставі звернення пенсіонера. При цьому, направлення такої довідки до органу Пенсійного фонду України може бути забезпечене як самим ТЦК та СП, так і безпосередньо пенсіонером.
За таких обставин, позивач, розраховуючи на самостійне врегулювання питання перерахунку пенсії без її участі, фактично усунулася від вчинення активних дій, спрямованих на з'ясування підстав, порядку та стану реалізації свого права, хоча чинне законодавство не позбавляло її можливості особисто ініціювати отримання відповідної довідки та подати її до органу Пенсійного фонду України, незалежно від активності або бездіяльності відповідача.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд також зауважує, що у даному спорі немає підстав для застосування норм статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), позаяк відсутні суми, які були б нараховані, але не виплачені з вини пенсійного органу.
Серед іншого, суд вказує на те, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Хоча норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення позивача обставин, що перешкоджали його вчасному зверненню з адміністративним позовом.
В зв'язку з цим позивач має довести суду наявність таких обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтвердити їх належними доказами, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Проте, позивачем не вказано даних про події чи факти, які об'єктивно перешкоджали їй з'ясувати наявність підстав для перерахунку пенсії, а також ініціювати вчинення відповідних дій протягом часу, що передував шести місяцям звернення до суду з цим позовом.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду не дають підстав визнати такі причини поважними.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а, судом до уваги не беруться, оскільки у постанові Верховного Суду у справі № 560/12997/24 від 08.10.2025 року сформульовано актуальний для цього спору підхід щодо застосування шестимісячного строку звернення у спорах з подібним предметом позову. Даний підхід підлягає застосуванню як такий, що є більш послідовним та юридично обґрунтованим у контексті розглядуваних правовідносин.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За наведених обставин та правового регулювання, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Тому в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025 року №ХЗ52811 за період з 01.12.2021 по 11.03.2025 року позовні вимоги слід залишити без розгляду. В іншій частині позовних вимог розгляд справи необхідно продовжити.
З огляду на приписи частини 5 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, усунувши підстави, з яких позов було залишено без розгляду.
Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025 року №ХЗ 52811 за період з 01.12.2021 по 11.03.2025 року.
Продовжити розгляд справи в іншій частині позовних вимог.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко