Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2025 року Справа№200/3514/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), в якому, з урахуванням заяви від 30.10.2025, просить: - визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2023 №263 в частині позбавлення солдата ОСОБА_1 додаткової винагороди; - зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн за лютий 2023 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Постановою Верховного Суду від 7 жовтня 2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2023 року скасовано, а справу № 200/3514/23 направлено на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року замінено відповідача у справі № 200/3514/23 Військову частину НОМЕР_2 на його правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 (далі - відповідач).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період проходження військової служби у період дії правового режиму воєнного стану в зоні проведення бойових дій та прийняття участі в них, він має безумовне право отримати 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за лютий 2023 року. Наказ В/ч НОМЕР_2 від 01.03.2023 № 263 в частині позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди позивач вважає незаконним, позаяк, ані положеннями Дисциплінарного статуту, ані положеннями Кримінального кодексу України не передбачено застосування до військовослужбовців такого виду дисциплінарного стягнення, як позбавлення додаткової грошової винагороди, а тому застосування до нього такого виду юридичної відповідальності перебуває поза межами правового поля.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивач на порушення ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України самоусунувся від виконання службових обов'язків, передбачених статтями 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу по стройовій частині т.в.о командира ВЧ НОМЕР_2 від 02.09.2022 № 245, яким позивача зараховано до списків особового складу частини, а також призначено навідником 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 .
Наказом по стройовій частині командира ВЧ НОМЕР_2 від 25.03.2023 № 84 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.03.2023.
У довідці ВЧ НОМЕР_2 № 3578 від 03.06.2023 «Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» зазначено, що ОСОБА_1 в період, зокрема, 08.01.2023 по 15.02.2023 і з 16.02.2023 по 25.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У вказаній довідці вказано, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
У відповідь на адвокатський запит від 07.04.2023 про причини невиплати позивачу додаткової винагороди за лютий 2023 року ВЧ НОМЕР_2 листом від 05.06.2023 № 3876 повідомила про те, що згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 01.03.2023 № 263 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_2 на період дії воєнного стану за лютий 2023 року» (пункт 6 Додатку 6) позивачу не виплачувалась додаткова винагорода у зв'язку із вчиненням правопорушення (відкрита відмова виконувати бойове розпорядження командира).
Судом встановлено, що 23.02.2023 від командира 1 механізованої роти В/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 на адресу командира ВЧ НОМЕР_2 надійшов рапорт за вх. № 414 про те, що 21.02.2023 на території тимчасового розташування 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 особовому складу 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 було доведено усне бойове розпорядження наявним автомобільним транспортом вибути в район для виконання бойових завдань в населений пункт АДРЕСА_2 . Однак вислухавши та усвідомивши наказ, позивач разом з іншими військовослужбовцями відмовилися його виконувати. З цих причин командир 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 просив провести за цим фактом службове розслідування.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 23.02.2023 № 214 призначено службове розслідування за фактом відмови виконувати наказ командира (начальника) в умовах воєнного стану щодо позивача та інших військовослужбовців 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 .
Під час службового розслідування уповноваженими особами ВЧ НОМЕР_2 складено довідку-доповідь від 23.02.2023 № 1255 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 КК України «Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» військовослужбовцями 1 механізованої роти військової частини ВЧ НОМЕР_2 , зокрема позивачем.
Відповідно до письмових пояснень від 23.02.2023, наданих ОСОБА_1 на адресу заступника командира 1 механізованої роти В/ч НОМЕР_2 з морального забезпечення лейтенанта ОСОБА_3 , позивач зазначив, що 21.02.2023 відмовився виконувати бойове розпорядження командира в населеному пункті ІНФОРМАЦІЯ_1 через низький морально-психологічний стан та поганий стан здоров'я.
Актом проведеного службового розслідування, затвердженого 06.04.2023, щодо позивача та інших військовослужбовців 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 підтверджено вказані обставини щодо відмови виконувати бойове розпорядження командира.
Пунктом 6 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 01.03.2023 № 263 «Про виплату додаткових винагород військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_2 на період дії воєнного стану за лютий 2023 року» вирішено не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям у зв'язку з вчиненням правопорушень, відповідно до додатку 6 до цього наказу, в якому зазначений солдат ОСОБА_1 (причина - відмова від виконання бойового наказу, підстава - наказ командира ВЧ НОМЕР_2 № 214 від 23.02.2023).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2023 № 282 «Про результати службового розслідування» завершено службове розслідування, направлено матеріали службового розслідування до Державного бюро розслідувань у м. Краматорськ Донецької області, а також до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також ВЧ НОМЕР_2 направлено до ТУ ДБР у м. Краматорськ відповідне повідомлення від 20.05.2023 про вчинення кримінального правопорушення, зокрема відносно ОСОБА_1 .
У довідці № 3289 від 31.05.2023 відсутні відомості про нарахування позивачу додаткової винагороди в березні 2023 року (за лютий 2023 року).
Спір у цій справі виник у зв'язку із невиплатаю військовослужбовцю збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у зв'язку із фактом відмови виконувати наказ (розпорядження) командира (начальника) в умовах воєнного стану за місяць, у якому допущено таке правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 (діяло до 31.01.2023).
31 січня 2023 року набрав чинності наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, яким доповнено Порядок № 260 новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Отже спірні правовідносини врегульовувалися Постановою № 168 та розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44.
Відповідно до пункту 14 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються, зокрема, військовослужбовці, які, відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Термін «порушення, оголошене наказом командира (начальника)», означає, що командир (начальник) видає наказ, яким офіційно фіксує сам факт порушення та/або визначає вид стягнення за нього.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від -7.10.2025 у цій справі.
Судом установлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 23.02.2023 № 214 призначено службове розслідування за фактом відмови виконувати наказ командира (начальника) в умовах воєнного стану щодо позивача та інших військовослужбовців 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 на підставі рапорту командира 1 механізованої роти ВЧ НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 23.02.2023 за вх. № 414.
Матеріалами справи підтверджується, що акт службового розслідування затверджений командиром ВЧ НОМЕР_2 06.04.2023. На підставі цього акта командиром ВЧ НОМЕР_2 прийнято наказ (з основної діяльності) від 06.04.2023 № 282, відповідно до якого службове розслідування вважати завершеним, направити матеріали службового розслідування до Державного бюро розслідувань у місті Краматорськ Донецької області для прийняття рішення стосовно вчиненого, серед інших, солдатом ОСОБА_1 правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 402 КК України - непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Відповідно до пункту 6 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.03.2023 № 263 позивачу не виплачено додаткову винагороду, у зв'язку із вчиненням вказаного правопорушення.
Отже, наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2023 №263 у спірній частині прийнято у відповідності до наведених приписів законодавства, у тому числі пункту 14 розділу XXXIV Порядку № 260.
Дослідженими судом матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача підстав для не включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди (у зв'язку із відмовою виконувати бойовий накази (розпорядження)) за лютий 2023 року (за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника)).
Відтак наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2023 №263 у спірній частині позивача правомірно позбавлено додаткової винагороди за лютий 2023 року.
Посилання позивача на приписи Дисциплінарного статут Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, і Кримінального кодексу України є безпідставним, оскільки приписи розділу XXXIV Порядку № 260 визначають порядок виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, а не притягнення військовослужбовця до дисциплінарної або іншої відповідальності.
Водночас за змістом розділу XXXIV Порядку № 260 не виплата додаткової винагороди не є наслідком реалізації дисциплінарного стягнення.
Згідно з п. 9 розділу XXXIV Порядку № 260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Визначені пунктом 14 розділу XXXIV Порядку № 260 підстави для не включення військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди (у межах спірних у цій справі правовідносин) не передбачають обов'язкове попереднє притягнення військовослужбовця до дисциплінарної або кримінальної відповідальності. Інакше, ураховуючи п. 9 розділу XXXIV Порядку № 260, пункт 14 розділу XXXIV Порядку № 260 фактично буде не застосовним.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним і скасування наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2023 №263 у спірній частині.
Ураховуючи правомірність наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2023 №263, яким вирішено не виплачувати позивачу додаткову винагороду за лютий 2023 року, позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 грн за лютий 2023 року також не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повне рішення суду складено 24 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков