23 грудня 2025 рокуСправа №160/8063/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний Суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2: ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо здійснення протиправного призвання на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від проходження військової служби.
Позовна заява обґрунтована тим, що близько о 09:00 ранку 30.12.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прямував по АДРЕСА_3 у своїх справах, коли був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в результаті розмови був ними затриманий та доставлений для проходження військово-лікарської комісії до КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР Філія 1 (м. Дніпро, вул. Панікахи, 19), а вже через декілька годин направили до учбового корпусу Військової частини НОМЕР_1 . На всі пояснення з боку ОСОБА_1 , що у нього є вади за станом здоров'я, а також те, що він перебуває на денній формі навчання у Дніпровському індустріально-педагогічному фаховому коледжі і готовий надати відповідні документи, працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили, що їм це не цікаво, оскільки їм потрібно виконувати мобілізаційний план, а якщо не згодний з їх діями, то сказали, щоб звертався до суду. Позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив відносно нього протиправні дії, які виявились у тому, що ОСОБА_1 , перебуваючи на денній формі навчання був призваний на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану, чим було порушено вимоги ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також позивач вважає, що Військова частина НОМЕР_1 , відносно нього також вчинила протиправні дії, щодо зарахування до особового складу військовослужбовців ОСОБА_1 , оскільки позивач навчається на денній формі навчання і має з приводу цього відстрочку від мобілізації. Довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №553310 від 03.01.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 здобуває освіту на денній формі навчання в Дніпровському індустріально-педагогічному фаховому коледжі з спеціальністю професійна освіта (015.38 Транспорт), дата початку здобуття освіти 25.09.2023, номер наказу про зарахування 299/01-03 від 20.09.2023, дата завершення здобуття освіти 30.06.2025.
Ухвалою суду від 07.04.2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.
Витребувано від:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ): належним чином завірені копії документів, що підтверджують призвання 30.12.2024 на військову службу під час дії воєнного стану за мобілізацією військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 НОМЕР_6 ) належним чином завірені копії документів, що підтверджують прийняття та зарахування до списку осіб особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати до суду разом із відзивом на позов:
-документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
- інформацію щодо звернення ОСОБА_1 (або його представника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом (адвокатським запитом) щодо надання документів;
- у разі звернення ОСОБА_1 (або його представника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом (адвокатським запитом) щодо надання документів - надати належним чином засвідчену копію такого запиту зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- інші докази та документи, які на думку відповідачів мають значення для вирішення цієї справи.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду разом із відзивом на позов:
-документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
- належним чином засвідчені копії адвокатського запиту ОСОБА_2 щодо надання документів зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого запиту Військовою частиною НОМЕР_1 ;
- у разі розгляду адвокатського запиту ОСОБА_2 щодо надання документів, надати належним чином засвідчені копії всіх документів, що стосуються розгляду даного запиту та докази направлення такої відповіді позивачу;
- інші докази та документи, які на думку відповідачів мають значення для вирішення цієї справи.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року вдруге витребувано від:
ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ):
- належним чином завірені копії документів, що підтверджують призвання 30.12.2024 на військову службу під час дії воєнного стану за мобілізацією військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- інформацію щодо звернення ОСОБА_1 (або його представника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом (адвокатським запитом) щодо надання документів;
- у разі звернення ОСОБА_1 (або його представника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом (адвокатським запитом) щодо надання документів - надати належним чином засвідчену копію такого запиту зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 НОМЕР_6 ):
- належним чином завірені копії документів, що підтверджують прийняття та зарахування до списку осіб особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- належним чином засвідчені копії адвокатського запиту ОСОБА_2 щодо надання документів зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого запиту Військовою частиною НОМЕР_1 ;
- у разі розгляду адвокатського запиту ОСОБА_2 щодо надання документів, надати належним чином засвідчені копії всіх документів, що стосуються розгляду даного запиту та докази направлення такої відповіді позивачу.
Зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
На виконання вимог ухвали суду від 03.06.2025 року Військова частина надіслала до суду відзив разом із копією наказу від 30.12.2024 року №388.
Так, у відзиві Військовою частиною було зазначено, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець. Позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2024 р. №388 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. З дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов'язаний набуває статусу військовослужбовця. При цьому, оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2024 р. №388 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини. Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII. Матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення позивача до командування військової частині НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби. Також позивачем не доведено перед судом обставин наявності у нього підстав для звільнення з військової служби, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII. Окремо звертає увагу на те, що за наявності підстав, визначених Законом №2232-XII, позивач має право звернутись із рапортом до командування військової частини в котрій проходить військову службу про звільнення з військової служби. Враховуючи вище наведене, підстави для задоволення взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 30.12.2024 р. №388 в частині визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 про призначення та зарахування позивача до Військової частини НОМЕР_1 , відсутні.
Стосовно адвокатського запиту Шаровського Сергія Анатолійовича щодо ОСОБА_1 , було зазначено, що Військовою частиною НОМЕР_1 не було отримано вказаний адвокатський запит.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року втретє витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ):
- належним чином завірені копії документів, що підтверджують призвання 30.12.2024 на військову службу під час дії воєнного стану за мобілізацією військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- інформацію щодо звернення ОСОБА_1 (або його представника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом (адвокатським запитом) щодо надання документів;
- у разі звернення ОСОБА_1 (або його представника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом (адвокатським запитом) щодо надання документів - надати належним чином засвідчену копію такого запиту зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Попереджено про застосування заходів процесуального примусу у випадку невиконання вимог суду в частині надання витребуваних документів.
Продовжено строк зупинення провадження у справі до надання учасниками справи витребуваних судом доказів.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року вчетверте витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ): належним чином завірені копії документів, що підтверджують призвання 30.12.2024 на військову службу під час дії воєнного стану за мобілізацією військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; інформацію щодо звернення ОСОБА_1 (або його представника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом (адвокатським запитом) щодо надання документів; у разі звернення ОСОБА_1 (або його представника) до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом (адвокатським запитом) щодо надання документів - надати належним чином засвідчену копію такого запиту зі штампом вхідної кореспонденції, з якої вбачається дата отримання такого запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
Ухвалою суду від 23.12.2025 року провадження у справі поновлено.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_7 , номер запису 19930712-09236, дійсний до 12.02.2029 року.
Згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №553310 від 03.01.2025 ОСОБА_1 здобуває освіту на денній формі навчання в Дніпровському індустріально-педагогічному фаховому коледжі з спеціальністю професійна освіта (015.38 Транспорт), дата початку здобуття освіти 25.09.2023, номер наказу про зарахування 299/01-03 від 20.09.2023, дата завершення здобуття освіти 30.06.2025.
У позовній заяві позивач зазначив, що 30.12.2024 він був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в результаті розмови був ними затриманий та доставлений для проходження військово-лікарської комісії до КНП «Міська клінічна лікарня №16 ДМР Філія 1 (м. Дніпро, вул. Панікахи, 19), а вже через декілька годин направлений до учбового корпусу Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2024 року №388 солдата ОСОБА_1 з 30 грудня 2024 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
24.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_6 було подано адвокатський запит №АЗ-0715 від 24.01.2025 про надання належним чином завірених документів, що підтверджують здійснення мобілізації 30.12.2024 згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а також надати довідку військово-лікарської комісії від 30.12.2025, щодо проведеного медичного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3
03.02.2025 за №2/КР/ ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив, що за інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів «Оберіг», військовозобов'язаний ОСОБА_1 , призваний на військову службу 30.12.2024 згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). Та для отримання детальної інформації та копій запитуваних документів, пропонують звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
24.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 був поданий адвокатський запит №АЗ-0713 від 24.01.2025 про надання належним чином завірених документів, що підтверджують здійснення мобілізації 30.12.2024 згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а також надати довідку військово-лікарської комісії від 30.12.2025, щодо проведеного медичного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3
31.01.2025 за №1/1098 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав відповідь, в якій повідомив, що за даними автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг», яка призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних на військовозобов'язаних, (призовників), ведення військового обліку громадян України станом на день відправки до військової частини військовозобов'язаний ОСОБА_1 не мав відстрочки від призову та підлягав призову на військову службу по мобілізації. За результатами проходження ВЛК ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби.
24.01.2025 до Військової частини НОМЕР_1 було подано адвокатський запит №АЗ-0714 від 24.01.2025 про надання належним чином завірених документів, що підтверджують прийняття/зарахування на військову службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
05.02.2025 адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 за №АЗ-0714 від 24.01.2025 отримала, про що свідчать дані з сайту Укрпошта, відстеження поштового відправлення №5240000049599.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення протиправного призвання на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протиправним наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
За положеннями ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. ч. 1-3, 5 ст. 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
За змістом ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За приписами частини 1, 2 статті 2 Закону №2232-ХІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Згідно із ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону №389 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно ст. 2 Закону №389 правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оборону України" №1932-XII від 06.12.1991 р. (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (п. 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.
Указом Президента України “Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 р.) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Згідно з абзацами 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ від 21.10.1993 р. (далі - Закон №3543-ХІІ) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов'язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 р. (далі - Положення №154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Судом встановлено та підтверджено представником позивача у позовній заяві, що ОСОБА_1 після проходження військово-лікарської комісії був визнаний придатним до військової служби.
Згідно витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2024 року №388 відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію» солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. 3 30 грудня 2024 року вважати таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з визначеним посадовим окладом.
Одночасно із цим, позивач вважає, що відповідач-1 не мав права призивати його на військову службу у зв'язку із наявністю у останнього права на відстрочку, адже ОСОБА_1 здобуває освіту на денній формі навчання в Дніпровському індустріально-педагогічному фаховому коледжі з спеціальністю професійна освіта (015.38 Транспорт), дата початку здобуття освіти 25.09.2023, номер наказу про зарахування 299/01-03 від 20.09.2023, дата завершення здобуття освіти 30.06.2025.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, добувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 р. затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
За правилами пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Слід зазначити, що у відповідності до положень п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 р., в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні зокрема особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд зауважує, що відстрочка від призову на військову службу по мобілізації надається військовозобов'язаним та може бути реалізована лише до призову на військову службу.
Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22.
Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 11.04.2024 р. по справі №520/7954/22, де зазначено, що “право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця».
Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 22.05.2023 р. по справі №260/1851/22, від 18.01.2024 р. у справі №280/6033/22, від 11.04.2024 р. у справі №520/7954/22.
Суд наголошує, що ані позивач, ані його представник не надали до суду доказів на підтвердження того, що він або його уповноважений представник зверталися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з заявами про надання відстрочки, та що йому було надано відстрочку від призову на військову служу у встановлений законодавством спосіб.
Водночас, суд зауважує, що наявність у позивача права на відстрочку не є безумовним свідченням того, що таке право ним буде реалізовано.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що позивач, будучи військовозобов'язаним, підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 81 Порядку №560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах ані позивач, ані його представник не надали до суду належних, достатніх та достовірних доказів протиправності дій відповідача-1 дії щодо здійснення протиправного призвання на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану військовозобов'язаного ОСОБА_1 , у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Стосовно похідних позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , слід зазначити таке.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
Порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов'язаним із діяннями командування військових частин щодо зарахування позивача до списків особового складу військових частин, а також виключення його з цих списків та переведення для проходження служби на новому місці.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 р. у справі №3/35-313 вказано, що “… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 р. у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
В контексті зазначеного суд звертає увагу на приписи пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р., відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України (пункти 4,5 розділу І).
Відповідно до пунктів 6,7 розділу І Положення початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
З наведеного суд дійшов до висновку, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача, направлення його для проходження військової служби та зараховання до списків особового складу частини. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу в частині зарахування до списків особового складу.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 р. у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 р. у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 р. у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 р. у справі №П/9901/97/21).
Виходячи із зазначеної в даних судових рішеннях Верховного Суду правових висновків та екстраполюючи їх на правовідносини, які досліджуються у справі, що розглядається, суд зазначає, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії про його призов та призначення до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.
Так, за результатами розгляду цієї справи судом не встановлено порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією.
Крім того, з моменту відправлення військовозобов'язаного до військової частини він набуває статусу військовослужбовця, оскільки проходить військову службу, внаслідок чого на нього вже розповсюджуються гарантії, надані військовослужбовцям, а не військовозобов'язаним.
Як наслідок, скасування оскаржуваного наказу, який є індивідуальним правовим актом, що вичерпав свою дію, не призведе до відновлення попереднього становища позивача, оскільки, як зазначено вище, порядок звільнення з військової служби чітко визначений законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування спірного наказу відповідача-2, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Не можуть бути і задоволені судом позовні вимоги позивача щодо зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від проходження військової служби, виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса