23 грудня 2025 рокуСправа №160/30417/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області 09.10.2025 року №047150033759 про відмову йому в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати йому до пільгового стажу за Списком №1 періоди навчання з 01.09.1985 року по 26.07.1988 року, з 04.11.1988 року по 24.06.1989 року, виробничої практики - з 27.07.1988 року по 03.11.1988 року, військової служби з 26.06.1989 року по 11.06.1991 року;
- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі №1-5/2018 (764/15) з 01.10.2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 29.07.2024 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та необхідним пакетом документів. Однак, рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області 09.10.2025 року №047150033759 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Позивач не погоджується з відмовою пенсійного органу, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б - г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII. У резолютивній частині Рішення Конституційний Суд України зазначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б - г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 р. №213-VIII. Таким чином, Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Позивач вважає, що рішення відповідача є протиправним та таким, що не відповідає положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діє на момент його звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. Також, безпідставним є не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 позивача періоди навчання з 01.09.1985 року по 26.07.1988 року, з 04.11.1988 року по 24.06.1989 року, виробничої практики з 27.07.1988 року по 03.11.1988 року, військової служби з 26.06.1989 року по 11.06.1991 року, оскільки ним було надано достатньо документів на підтвердження спірних періодів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 25.11.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 27.07.1988 по 03.11.1988 згідно із довідкою №55-1433 від 29.09.2025, оскільки робота перетинається з періодом навчання в Криворізькому металургійному технікумі та відсутня інформація про періоди виробничої практики. За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. Проте, до пільгового стажу не можливо зарахувати: період навчання з 01.09.1985 року по 24.06.1989 року в Криворізькому металургійному технікумі, за спеціальністю "Практичне виробництво", оскільки навчальний заклад не відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) а отже зарахування періодів навчання позивача до пільгового стажу особи суперечить чинному законодавству. Час проходження строкової військової служби з 26.06.1989 року по 11.06.1991 року також неможливо зарахувати, оскільки період проходження строкової служби зараховується до стажу роботи, це дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом в професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або обіймала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Решта періодів є зарахованими до пільгового стажу, що підтверджується розрахунком стажу. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж позивача становить 4 роки 08 місяців 17 днів. Пільговий стаж підтверджений в порядку визначеному законодавством за Списком №1 становить 04 роки 01 місяць 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 09.10.2025 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.10.2025 року Головним управлінням ПФУ в Житомирській області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №047150033759, яким відмовлено йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи по Списку №1.
Спірним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача складає 39 років 08 місяців 17 днів, страховий стаж з урахуванням кратності та додаткових років за Список №1 становить 43 роки 08 місяців 17 днів. Пільговий стаж за Списком №1 становить 4 роки 1 місяць 24 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 27.07.1988 по 03.11.1988 згідно із довідкою №55-1433 від 29.09.2025, оскільки робота перетинається з періодом навчання в Криворізькому металургійному технікумі, За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. Згідно із реєстром застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності позивача.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно із пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Так, трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 27.07.1988 року містить записи у спірний період щодо трудового та пільгового стажу, а саме:
- з 01.09.1985 - 24.06.1989 - навчання у Криворізькому металургійному технікумі, диплом НОМЕР_2 ;
- 27.07.1988 - 03.11.1988 - прийнятий в сортопрокатний цех №2, прибиральником гарячого металу для подачі та прибиранні гарячого металу, виробнича практика, Розп.4 від 27.07.1988;
- 26.06.1989 - 11.06.1991 служба в Радянській армії.
Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 29.09.2025 р. №55-1433 містяться наступна інформація щодо спірного періоду:
- з 27.07.1988 - 03.11.1988 - позивач прийнятий в сортопрокатний цех №2, прибиральником гарячого металу для подачі та прибиранні гарячого металу, з повним робочим днем, що передбачено Списком №1, розділом ІІІ, підрозділом 3а.
Стосовно не зарахування періоду роботи позивача з 01.09.1985 року по 26.07.1988 року, суд зазначає таке.
Так, в спірний період роботи позивач навчався з 01.09.1985 року по 26.07.1988 року в Криворізькому металургійному технікумі (диплом НОМЕР_3 від 01.07.1989).
Позивач надав уточнюючу пільгову довідку від 29.09.2025 р. №55-1433, видану ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
В довідці від 29.09.2025 р. №55-1433 зазначено, що ОСОБА_1 , працював повний робочий день у ПАТ « АрселорМіттал Кривий Ріг» періоди роботи за професією, посадою, зокрема з 27.07.1988 - 03.11.1988 - прийнятий в сортопрокатний цех №2, прибиральником гарячого металу для подачі та прибиранні гарячого металу, з повним робочим днем, що передбачено Списком №1, розділом ІІІ, підрозділом 3а.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Вищевказаними постановами професії «нагрівальник металу обжимного цеху в металургійному виробництві» - код КП 1030300а-14852, «прибиральник гарячого металу в металургійному виробництві», код КП 1030300а-19254, «майстри, старші майстри, зайняті на ділянках гарячих робіт» - п.3.1б віднесено до Списку № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідно до роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають, право на пенсію за віком на пільгових умовах" у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.
Відповідно до роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають, право на пенсію за віком на пільгових умовах" у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.
Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2011 року (справа №6-57227св10) зазначив, що згідно із пунктом 3 роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерстві праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах" право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списками № 1 і № 2, протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій. При цьому пунктом 7 цих роз'яснень передбачено, що у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.
Суд зазначає, що КМУ 31.03.1994 прийнято постанову № 202 Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, яка чинна на час розгляду справи.
Відповідно до п.І, ІІ Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, до зазначених вище робіт зокрема відносяться підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю); підземні гірничі роботи в рудниках для видобутку руд та інших корисних копалин з вмістом (в тому числі і у вміщуючих породах) двоокису кремнію 10 відсотків і більше або за наявності газодинамічних явищ, гірничих ударів: бурильники шпурів (крім зайнятих на видобутку руд чорних і кольорових металів); бурильники свердловин (підземні); гідромоніторники підземні; гірники підземні; гірники з ремонту гірничих виробок; гірничі майстри і механіки добувних і підготовчих (гірничо-капітальних) дільниць; гірничі майстри підземних дільниць; гірничомонтажники підземні; електрослюсарі підземні; енергетики підземних дільниць, їх заступники та помічники; кріпильники; майстри-підривники, підривники; машиністи бурових установок (крім машиністів бурових установок на підземному видобутку руд) та їх помічники; машиністи вантажних автомобілів (підземні); машиністи вібронавантажувальних установок; машиністи екскаваторів (підземні); машиністи електровозів (підземні); машиністи змішувальних установок гідрозакладання; машиністи навантажувальних машин; машиністи навантажувально-доставних машин; машиністи підіймальних машин (підземні); машиністи підземних установок; машиністи прохідницьких комплексів; машиністи скреперних лебідок; механіки підземних дільниць, їх заступники і помічники; начальники підземних дільниць, їх заступники і помічники; начальники підземних змін; роздавальники ВР; стволові (підземні).
Отже, законодавець саме постановою № 202 від 31.03.1994 року визначив, список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах.
Частиною 3 статті 114 Закону №1058 визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Щодо посилань відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду навчання, оскільки Криворізький гірничий технікум не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів, суд зазначає наступне.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (ч.1 ст.38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998 р. №103/98-ВР).
Таким чином, можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, передбачена щодо професійно-технічних навчальних закладів та якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Щодо віднесення Криворізького гірничого технікуму до професійно-технічних навчальних закладів, суд зазначає, що відповідно до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Отже, Криворізький гірничий технікум відноситься до професійно-технічних навчальних закладів відповідно до Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998 р. №103/98-ВР.
Щодо працевлаштування позивача в межах тримісячного строку після закінчення навчання, суд зазначає на таке.
Як встановлено з матеріалів справи, диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю "Прокатне виробництво" позивач отримав 01.07.1989, а на роботу прибиральником гарячого металу на подачі та прибиранні гарячого металу прийнятий 27.07.1988.
У період навчання позивач на час проходження виробничої практики працював за фахом, виконуючи роботу електрослюсар підземний, яка належать до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджується записами його трудової книжки.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що період навчання позивача перетинається з періодом роботи, у зв'язку з чим не підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Так, період навчання позивача лише частково перетинається з періодом роботи, а саме - на час проходження виробничої практики, при цьому вказані обставини не є перешкодою для зарахування періоду його навчання, крім того, що є фактично періодом роботи, до страхового стажу на загальних підставах.
Так, відповідно до записів в трудовій книжці позивача з 27.07.1988 по 03.11.1988 прийнятий в сортопрокатний цех №2, прибиральником гарячого металу для подачі та прибиранні гарячого металу, виробнича практика, відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 29.09.2025 за №55-1433 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 з 27.07.1988 по 03.11.1988 прийнятий в сортопрокатний цех №2, прибиральником гарячого металу для подачі та прибирання гарячого металу, з повним робочим днем, що передбачено Списком №1, розділом ІІІ, підрозділом 3а. Простоїв і прогулів не має. У відпустці без збереження заробітної плати не знаходився.
Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зарахування до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, незалежно від віку при стажі роботи 25 років, періоду навчання з 01.09.1985 року по 26.07.1988 року, з 04.11.1988 року по 24.06.1989 року та період роботи з 27.07.1988 по 03.11.1988 року.
Щодо наявності підстав для зарахування позивачу до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1 періоду строкової військової служби суд зазначає таке.
Суд встановив, що в період з 26.06.1989 року по 11.06.1991 року позивач проходив стокову військову службу.
Після демобілізації з 10.09.1991 позивач працював на Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг», за професією оператор поста управління стану гарячої прокатки на гарячих роботах, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
Період проходження позивачем строкової військової служби з 07.08.1988 року по 26.06.1988 року пенсійний орган зарахував до страхового стажу, до пільгового стажу цей період не зарахований.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На підставі постанови Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01 січня 1992 року Закон № 1788-ХІІ введений в дію в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
За змістом п.«в» ч.3 ст.56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
На час проходження позивачем строкової військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590).
Пунктом 109 Положення № 590 було встановлено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), […] періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
В свою чергу пп.«к» п.109 Положення № 590 передбачав, що, крім роботи в якості робочого або службовця, в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР […].
02 червня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2636-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження військової служби» (далі - Закон № 2636-IV), який набрав чинності з 01 січня 2006 року.
На підставі п.1 розділу І Закону № 2636-IV, абз.2 п.1 ст.8 Закону № 2011-ХІІ був доповнений реченнями такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
На підставі п.2 розділу І Закону № 2636-IV, ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ доповнена абзацом другим такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
Як свідчить пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби», до прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, час проходження військової служби прирівнювався до роботи, яка передувала службі або слідувала за нею. Після введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» питання зарахування часу проходження військової служби було врегульовано в роз'ясненні Міністерства соціального захисту населення України № 2 від 26.03.93, в якому передбачалось, що час перебування на військовій службі підлягає зарахуванню як до загального стажу, так і стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, якщо на момент призову на військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги. Однак, з 01.01.04 це роз'яснення втратило чинність. Таким чином, механізм зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років, втратив законодавче регулювання, а особи, які мали або матимуть право на зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років, втрачають його.
Отже, прийняття цього законопроекту було спрямовано на законодавче закріплення механізму зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років при умові, якщо на момент призову на військову службу особа навчалась в професійно-технічному училищі, працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги.
Вирішуючи питання про те, норми якого нормативно-правового акта мають застосовуватися до спірних правовідносин, а саме п.109 Положення № 590 або абз.2 п.1 ст.8 Закону № 2011-ХІІ та ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абз.2 п.2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 pоку № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» було передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Отже, під час вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби має застосовуватися законодавство, чинне на час її проходження, а саме п.109 Положення № 590.
В даному випадку не йдеться про колізію між нормою закону та нормою підзаконного нормативно-правого акта, оскільки зміни, внесені до Законів № 2011-ХІІ та № 2232-ХІІ на підставі Закону № 2636-IV, набрали чинності з 01 січня 2006 року і не мають зворотної дії у часі.
Таким чином, в силу приписів п.109 Положення № 590 позивач має право на прирівняння періоду строкової військової служби до роботи, що передувала або слідувала за закінченням цього періоду.
Оскільки після демобілізації позивач працював оператором поста управління стану гарячої прокатки на гарячих роботах і робота за цією професією дає право на пенсію відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV, він має право на зарахування до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 1, що дає право на пенсію відповідно до п.1 ч.2 ст.114 даного Закону, і періоду проходження ним строкової військової служби з 26.06.1989 року по 11.06.1991 року.
Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При вирішенні зазначеного спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення 09.10.2025 року №047150033759 року пільговий стаж позивача було обраховано без врахування періодів навчання з 01.09.1985 року по 26.07.1988 року, з 04.11.1988 року по 24.06.1989 року, виробничої практики з 27.07.1988 року по 03.11.1988 року, військової служби з 26.06.1989 року по 11.06.1991 року. В свою чергу адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача.
Тому суд вважає за необхідне, лише зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача 01.10.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі №1-5/2018 (764/15), зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди навчання з 01.09.1985 року по 26.07.1988 року, з 04.11.1988 року по 24.06.1989 року, виробничої практики - з 27.07.1988 року по 03.11.1988 року, військової служби з 26.06.1989 року по 11.06.1991 року, із урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 211,20 грн. Тому судовий збір у розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.10.2025 року №047150033759 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі №1-5/2018 (764/15), зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди навчання з 01.09.1985 року по 26.07.1988 року, з 04.11.1988 року по 24.06.1989 року, виробничої практики - з 27.07.1988 року по 03.11.1988 року, військової служби з 26.06.1989 року по 11.06.1991 року, із урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма