22 грудня 2025 року Справа № 160/34734/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Мандрика Владислава Володимировича до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 05.12.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Мандрика Владислава Володимировича до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 23.10.2024 року по 12.11.2024 року та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) рекомендованій висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії №494 від 27.08.2024 року на 30 календарних днів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 23.10.2024 року по 12.11.2024 року та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) рекомендованій висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії №494 від 27.08.2024 року на 30 календарних днів.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України позивач, ОСОБА_1 03.08.2024 року отримав поранення (травму) під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) No50/28/14-8474 від 20.08.2024 року, виданою в/ч НОМЕР_1 НГУ. Поранення включає: «Вогнепальне поранення (03.08.2024). Множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя та лівої вушної раковини. Вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої половини грудної клітки (не проникаюче), лівої поперекової ділянки. Множинні вогнепально осколкові сліпі поранення обох верхніх та нижніх кінцівок. Вибухова травма. Закрита черепно-мозкова травма». За обставин: 03.08.2024 року близько 20:29 годин під час виконання евакуаційного завдання в районі населеного пункту Свиридонівка, Покровського району Донецької області отримав поранення, внаслідок ураження FPV-дроном підрозділами збройних сил російської федерації. Поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини. Поранення не с наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Відповідно до пп. 1 п. 13 розділу 9 Наказу МВС України Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС від 03.04.2017 року №285, 13. Рішення (постанови) М(ВЛ)К про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України. Отже, дане поранення позивача є таким, що пов'язане із захистом Батьківщини відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до виписки №6746, з 23.10.2024 року по 12.11.2024 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «« ВТ 03.08.2024, ВУСП верхніх та нк обличчя, тулуба з ураженням м'яких тканин, стан після операції ПХО ран 03.08.2024, ВХО ран 16.08.2024, видалення сторонніх тіл вк, ВХО ран обличчя, аксилярної ділянки». Тобто, фактично, лікування у період з 23.10.2024 року по 12.11.2024 року, пов'язане із наслідками травми, отриманої 03.08.2024 року. Також внаслідок зазначеної травми та її наслідків перебував у відпустці для лікування, потребу у якій встановлено: довідкою ВЛК No494 від 27.08.2024 року. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Травма кваліфікується як легка. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. Діагноз відповідно до довідки: МВТ (13.08.2024) ВОСП верхніх та нижніх кінцівок, обличия, тулуба 1 ураженням м'яких тканин (S81,7) (S80.7) (S71.7) (S70.7) (S51.7) (550.7) (541.7) (S40.7) (S20.7) (S01.10) (S00.7) Стан після операцій: ПХО ран (03.08.2024) ВХО ран (14.08.2024), видалення сторонніх тіл нижніх кінцівок. ВХО ран (16.08.2024), видалення сторонніх тіл верхніх кінцівок, ВХО ран обличчя, аксілярної ділянки, видалення сторонніх тіл. Множинні сторонні тіла верхніх та нижніх кінцівок, грудної клітки, обличчя (M79.5) Акубаротравма з порушенням ціліеності барабанних перетинок AS (Т70.0) («Ш)2.0) Посттравматична непралгія лівого ліктьового нерва, сенсорні розлади (GS6.2) (G62.8). Проте, представником позивача від 06.02.2025 року було направлено заяву до КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» з вимогою: 1.Надати додатковий висновок в довільній формі про ступінь тяжкості травми, отриманої 03.08.2024 року ОСОБА_1 у довідці ВЛК від 27.08.2024 року саме на момент медичного огляду, проведеного Вами, тобто КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади». 02.05.2025 року отримано лист від КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» до якого долучено довідку ВЛК від 27.08.2024 року зі змінами. «...Згiдно наказу МОЗ України №370 вiд 04.07.2007р. "Про затвердження Класифiкатора розподiпу травм за ступенем тяжкостi" - травма тяжка». Змінена довідка ВЛК No494 від 27.08.2024 Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Травма кваліфікується як тяжка. На підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. Відтак, представником позивача до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було подано адвокатський запит від 19.09.2025 року з вимогами: 1. Надати інформацію чи здійснювалася виплата додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 , за періоди стаціонарного лікування з 23.10.24 по 12.11.24 та відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК № 494 від 27.08.2024, якщо ні, надати інформацію про причини та підстави не здійснення виплат ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 р. періоди стаціонарного лікування з 23.10.24 по 12.11.24 та відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024, якщо так, надати витяг з наказу та інформацію коли та в яких розмірах була здійснена виплата додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 за періоди стаціонарного лікування з 23.10.24 по 12.11.24 та відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024. Листом від 17.10.2025 року військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надала відповідь про те, що: «Відповідно до виписки з історії хвороби №6766 за 23.10.2024 по 12.11.2024 виплати по пораненню не нараховувалися у зв'язку з тим, що військовослужбовець знаходився на реабілітації. Виплати за відпустку для лікування після поранення за станом здоров'я на 30 календарних днів (довідка ВЛК від 27.08.2024) не нараховувалися у зв'язку із тим, що за класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, згідно зазначеної довідки ВЛК, травма була визнана легкою». На думку представника позивача, позиція відповідача, викладена у відповіді є такою, що звужує вищенаведену норму та є протиправною. Отже, враховуючи, що згідно виписки №6746, позивач в стаціонарних умовах проходив лікування, у зв'язку із наслідками травми, отриманої 03.08.2024 року, під час захисту Батьківщини, а також відповідно до довідки ВЛК від 27.08.2024 року перебував у відпустці, виходячи з цього виникла необхідність у зверненні із позовною заявою до суду. Відтак, за періоди лікування за наслідками поранення та за час перебування у відпустці відповідно до довідки ВЛК, позивач набув права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року. Отже, позивач вважаю протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2025 року зазначена вище справа розподілена та 08.12.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, в порядку ч.1 ст.123 КАС України, із доказами поважності пропуску позивачем такого строку за період 12.02.2025 року по 05.12.2025 року.
15.12.2025 року від представника позивача Мандрика Владислава Володимировича до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій представник позивача посилається на усталену практику Верховного Суду, правові позиції Конституційного Суду України, ст. 233 КЗпП України. Також, представник позивача зазначає, що відповідь відповідача була надана 17.10.2025 року, відповідно, тримісячний строк звернення до суду в межах ст. 233 КЗпП спливає 17.01.2026, включно. Позивач звернувся із позовом 01.12.2025. Таким чином, позивач звернувся до суду в межах тримісячного строку з дати отримання відповіді на запит, а саме з дати коли йому стало відомо про порушення його права на отримання всіх належних виплат. Лише після ознайомлення із відповіддю відповідача на заяву, позивачу стала відома позиція відповідача з приводу не виплати додаткової винагороди, як передбачено положеннями постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». До моменту отримання цієї відповіді, позиції відповідача позивачу відомо не було, оскільки командуванням військової частини - військовослужбовцю не роз'яснювалась. Окрім того, підстави позову у повному обсязі базуються на відповіді відповідача, тому, до моменту отримання вказаної відповіді належний захист прав позивача був неможливий. До того ж, зазначаємо, була ймовірність того, що позивач мав можливість отримати і позитивний для нього висновок шляхом досудового врегулювання спору, що узагалі б виключало необхідність звернення до суду. Саме тому, позивач і звернувся до суду за захистом порушеного права у межах тримісячного строку із дати отримання ним відповіді відповідача на його письмове звернення.
Відтак, представник позивача просить суд вважати поважними причини пропуску строку на подання позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Мандрика Владислава Володимировича до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, представником позивача до позову долучено клопотання про витребування доказів.
Означене клопотання вмотивоване тим, що позивач перебував у відпустці після тяжкого поранення, отриманого у зв'язку із захистом Батьківщини рекомендованою довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024 на 30 календарних днів. Підтвердженням перебування позивача у відпустках є накази про вибуття та прибуття у відпустку за станом здоров'я та відпускні квитки. Оскільки, відповідач є видавником вищевказаних документів, позивач не може надати підтвердження перебування у відпустках за станом здоров'я. Отже, виникла необхідність у зверненні із клопотанням про витребування доказів.
Відтак, представник позивача просить суд витребувати у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України: копію витягу з наказів про вибуття (прибуття) у відпустку за станом здоров'я ОСОБА_1 рекомендовано довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024 року; копію відпускного квитка про перебування у відпустці, що рекомендовано довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024 року.
Щодо строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що спірні правовідносини стосуються зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити грошове забезпечення позивачеві під час проходження служби, а не виплати сум, належних позивачеві при звільненні, внаслідок чого, зазначені положення статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Отже, єдиною чинною процесуальною нормою, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі «Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі №500/7140/23 з подібними правовідносинами, скасовуючи ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року щодо залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, серед іншого, зазначив, що судами не було досліджено питання коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 02 листопада 2023 року із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 грудня 2022 року.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Відтак, в установлений ухвалою суду від 10.12.2025 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
При вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до розгляду суд виходить з такого.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом норм ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Пунктом ч. 4 ст. 12 цього Кодексу визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Поряд з цим, згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Також нормами ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Щодо витребування доказів.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з ч. 4 ст.77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Таким чином, суд вважає за необхідне витребувати у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України копію витягу з наказів про вибуття (прибуття) у відпустку за станом здоров'я ОСОБА_1 рекомендовано довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024 року; копію відпускного квитка про перебування у відпустці, що рекомендовано довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024 року.
При цьому, суд вважає за належним звернути увагу сторін, на наступне, що положеннями статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно частини четвертої статті 45 КАС України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Із положень статті 144 КАС України випливає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Згідно пункту 5 частини першої статті 145 КАС України, заходом процесуального примусу є штраф.
Пунктами 1 частини другої статті 149 КАС України, визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом і стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Отже, з огляду на вказане, суд вважає за необхідне попередити учасників справи про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Керуючись статтями 9, 45, 72,77, 80, 18, 119, 121, 122, 123, 144-145, 149, 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Мандрика Владислава Володимировича до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі.
Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду з 31 грудня 2025 року за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 1.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею С. В. Прудником.
Клопотання представника позивача Мандрика Владислава Володимировича про витребування доказів - задовольнити.
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України:
- копію витягу з наказів про вибуття (прибуття) у відпустку за станом здоров'я ОСОБА_1 рекомендовано довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024 року; копію відпускного квитка про перебування у відпустці, що рекомендовано довідкою ВЛК №494 від 27.08.2024 року;
- письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (або не виплати) додаткової винагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 23.10.2024 року по 12.11.2024 року та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) рекомендованій висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії №494 від 27.08.2024 року на 30 календарних днів.
Витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 31 грудня 2025 року.
Суд попереджає військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Роз'яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник