23 грудня 2025 року Справа № 160/29242/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
09.10.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 та 2023 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 26.02.2022 року по дату фактичного виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 160/20959/23;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 та 2023 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 14 до постанови КМУ №704 за період з 26.02.2022 року по дату фактичного виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 160/20959/23.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу в день звільнення (09.02.2023 року) належного грошового забезпечення, який встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/20959/23 від 13.12.2024 року, тобто не потребує доведення, позивач маю право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належного грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 29.04.2021 року у справі № 240/6583/20). Крім цього, виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов'язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
14.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
20.10.2025 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що виплату коштів буде здійснено по їх отриманню від розпорядника. Військова частина НОМЕР_1 , маючи статус одержувача бюджетних коштів, передбаченого п.38) ст.2 Бюджетного кодексу України, не має повноважень для використання коштів, які отримані від розпорядника і перебувають у нашому розпорядженні, - не за призначенням. Іншими словами, у Військової частини НОМЕР_1 немає вільних ресурсів для негайного і самостійного виконання рішення суду, а заходи для їх отримання нами вжито повно і своєчасно.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу відповідно у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №29 від 09.02.2023 року позивача було звільнено з військової служби відповідно до п.п. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок» у відставку за станом здоров'я (на підставі постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), з виключенням із особового складу частини з 09.02.2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року у справі №160/20959/23, яке набрало законної сили 02.04.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та ухвалено:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі одноразових виплат) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. за період з 26.02.2022р. по 09.02.2023р. протиправною.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 та 2023 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 26.02.2022р. по 09.02.2023р. з урахуванням раніше виплачених сум.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
29.05.2025 року позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 з заявою про терміни виконання зазначеного судового рішення.
06.06.2025 року позивач отримав відповідь від військової частини НОМЕР_1 за вих. № 691/ВихЗВГ/313, відповідно до якої було повідомлено, що рішення буде виконано в добровільному порядку після відповідного фінансування, копія відповіді додається.
Позивач вказав, що станом на 08.10.2025 року зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 так і не виконано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Позивач вважає бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 та 2023 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 26.02.2022 року по дату фактичного виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 160/20959/23 - протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 1- 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки.
В даному випадку суми грошового забезпечення, за невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому виплачені не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації. Отже, вимога позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасною та задоволенню не підлягає.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Разом з тим суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення компенсації втрати частини доходів після проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв