Єдиний унікальний номер 635/1625/25
Номер провадження 22-ц/818/5444/25
24 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2025 року в складі судді Назаренко О.В. по справі № 635/1625/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання дитини,-
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого має спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні. Аліменти на утримання дитини стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року у справі № 635/2147/18 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивачка зазначає, що фактичні витрати на утримання дитини з урахуванням зростання цін та потреб дитини істотно збільшилися, тоді як визначений судовим наказом розмір аліментів не відповідає реальним потребам дитини. У зв'язку з цим ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про зміну розміру аліментів та визначення їх у частці від заробітку (доходу) платника.
20 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог про зміну розміру аліментів на утримання дитини.
У відзиві відповідач зазначив, що аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються з нього на підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року та сплачуються ним щомісячно у встановленому розмірі, без утворення заборгованості. ОСОБА_1 послався на те, що визначений судом спосіб та розмір стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідає вимогам закону, забезпечує мінімальні гарантії для дитини та фактично виконується ним у повному обсязі. Також у відзиві відповідач зазначив, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі, несе витрати на утримання членів своєї сім'ї, допомагає непрацездатній матері, а також проходить військову службу, у зв'язку з чим має додаткові витрати, пов'язані зі станом здоров'я, лікуванням та реабілітацією. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вважає, що збільшення розміру аліментів або зміна способу їх стягнення з твердої грошової суми на частку від доходу є надмірним фінансовим навантаженням та не відповідає принципу співмірності участі батьків у матеріальному забезпеченні дитини. Також у відзиві відповідач зазначив, що він належним чином виконує свій батьківський обов'язок щодо матеріального забезпечення дитини та не ухиляється від сплати аліментів, а тому підстав для задоволення позову, на його переконання, не існує.
У подальшому ОСОБА_1 подав до суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи, в якій просив суд долучити до матеріалів справи відповідь Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26 березня 2025 року № 25730 разом із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.
23 квітня 2025 року від ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка не погодилась із доводами, викладеними у відзиві, вказавши на їх необґрунтованість та відсутність належних і допустимих доказів на їх підтвердження. Зазначила, що на підставі судового наказу Харківського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття. Позивач вказала, що фактична сплата аліментів відповідачем розпочалась лише з травня 2024 року, тоді як у період з 2018 року по 2024 рік відповідач ухилявся від виконання рішення суду, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 85 857,53 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості органу державної виконавчої служби. Також зазначено, що відповідач не брав участі у вихованні дитини, не цікавився її здоров'ям, навчанням та розвитком, а всі витрати, пов'язані із забезпеченням потреб дитини, фактично неслися позивачем. ОСОБА_2 наголосила, що укладення відповідачем нового шлюбу, наявність інших сімейних обов'язків, а також посилання на лікування чи матеріальну допомогу матері не є підставами для зменшення обсягу обов'язків щодо утримання спільної дитини, оскільки належних доказів неможливості сплати аліментів у більшому розмірі відповідачем не надано. З огляду на викладене, у відповіді на відзив позивач просила суд не враховувати доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
23 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив, у яких він зазначив, що не погоджується з доводами, викладеними ОСОБА_2 . У запереченнях відповідач послався на пропуск позивачем установленого ухвалою суду процесуального строку для подання відповіді на відзив та відсутність клопотання про його поновлення, у зв'язку з чим просив суд не приймати та не враховувати відповідь на відзив при вирішенні справи. Також відповідач повторно виклав свої заперечення щодо підстав для зміни розміру аліментів, зазначивши, що обов'язок зі сплати аліментів ним виконується, заборгованість відсутня, а наведені позивачем обставини, на його думку, не свідчать про наявність підстав для збільшення розміру аліментів. У запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також заявив клопотання про витребування доказів щодо доходів позивача.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання дитини задоволено.
Рішення мотивовано тим, що суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни раніше встановленого розміру аліментів, виходячи з необхідності забезпечення належного рівня утримання дитини та з урахуванням положень статей 180, 181, 182 СК України. Суд зазначив, що обов'язок батьків щодо утримання дитини є рівним та не залежить від факту проживання батьків окремо чи їх сімейного стану, а розмір аліментів має бути достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Також суд виходив із того, що визначення аліментів у частці від доходу платника відповідає інтересам дитини та вимогам закону, а доводи відповідача щодо відсутності підстав для зміни розміру аліментів суд визнав такими, що не спростовують необхідності збільшення їх розміру.
На вказане судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким змінити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зміни способу їх стягнення з раніше визначеного судовим наказом у твердій грошовій сумі на частку від заробітку (доходу) у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не були повною мірою враховані обставини зміни його сімейного, матеріального та стану здоров'я після ухвалення судового наказу про стягнення аліментів, зокрема факт перебування апелянта у зареєстрованому шлюбі, наявність обов'язку матеріального утримання дружини та дитини дружини від попереднього шлюбу, наявність на утриманні непрацездатної матері, а також обставини, пов'язані з проходженням військової служби, отриманням поранення, необхідністю лікування, відновлення та реабілітації за власний рахунок. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції, на його думку, не було враховано подані ним докази, заявлені клопотання та доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, а також не надано належної оцінки його матеріальним можливостям щодо сплати аліментів у збільшеному розмірі, у зв'язку з чим ухвалене рішення він вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , її батьками вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.4).
Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 04 квітня 2018 року і досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).
З розрахунку заборгованості головного державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костянтина Ларко вбачається, що з квітня 2018 року по квітень 2024 року сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 85857,53 грн. У травні 2024 року боржником сплачено заборгованість у розмірі 52346,59 грн, у червні 2024 року сплачено 13914,73 грн, у липні 2024 року сплачено 24390,71 грн, з серпня 2024 року по січень 2025 року сплачено по 1598,00 грн. Станом на 01.02.2025 переплата зі сплати аліментів становить 0,50 грн (а.с.18-19).
Зі змісту листа в.о. начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Віталія Головко вбачається, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження за № 56462950 згідно судового наказу № 635/2147/18, виданого 15 травня 2018 року документ видав: Харківський районний суд Харківської області про: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідною віку щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу тобто з 04 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 26 березня 2025 року заборгованість відсутня (а.с. 49-52).
Як вбачається з довідки № 02-18/65 від 14 квітня 2025 року Комунального закладу Мереф'янський ліцей № 5 з дошкільним підрозділом» Мереф'янської міської ради Харківської області, ОСОБА_3 дійсно навчається в 6 класі Комунального закладу Мереф'янський ліцей № 5 з дошкільним підрозділом» Мереф'янської міської ради Харківської області. За роки навчання в закладі з 1 класу (з 01.09.2019) по теперішній час ОСОБА_2 , мати ОСОБА_4 , бере активну участь у шкільному житті та вихованні своєї доньки. Батько, ОСОБА_1 , не бере участь у вихованні та шкільному житті доньки (а.с. 57).
Відповідно до довідки № 853 від 11 лютого 2025 року ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 19 червня 2023 року по теперішній час (а.с. 36).
Довідка № 859 від 06 січня 2025 року вказує на вид та обставини травмування ОСОБА_1 (а.с. 35).
Згідно з Випискою із медичної картки стаціонарного хворого, що видана КНП Мереф'янською ЦРЛ № 419 від 21 січня 2025 року, ОСОБА_1 оперований 19 січня 2025 року (а.с. 33).
В Медичному висновку № Е4К8-36ЕМ-857Х-СТ7Е від 21 січня 2025 року зазначений термін непрацездатності - з 19 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, без вказання ПІБ пацієнта (а.с. 34).
02 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 187 (а.с. 37).
Зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі «батько» записано ОСОБА_6 , в графі «мати» ОСОБА_7 (а.с. 38).
З пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є пенсіонеркою (а.с. 40).
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини 3 статті 181 СК України).
Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, у зв'язку з покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення їх розміру. При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.
Право вимагати заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених ст.182 - 184 СК України.
Згідно ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
При цьому суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст.182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не лише норми ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов'язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема: ст. 181 «Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».
Обґрунтовуючи вимоги про зміну розміру стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішенням суду в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/4 частку, позивачка зазначала, що визначений судом розмір аліментів не забезпечує нормального розвитку дитини та належного матеріального утримання і тому позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнутих з відповідача аліментів на 1/4 частку від усіх його доходів.
В будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст.181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства, колегія суддів зважує на те, що присуджуючи аліменти, суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення - у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивачка скористалася своїм правом, визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Доводи апеляційної скарги та заявлені апеляційні вимоги про зміну способу стягнення аліментів і визначення їх у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, по суті спрямовані на перегляд висновків суду першої інстанції та встановлення іншого, меншого обсягу участі апелянта у матеріальному забезпеченні дитини без наведення належних і достатніх підстав, які б свідчили про неможливість виконання ним аліментного обов'язку у визначеному судом першої інстанції способі та розмірі.
Посилання апелянта на зміну сімейного стану (перебування у шлюбі), наявність інших осіб, яких він утримує, а також на необхідність витрат, пов'язаних із проходженням військової служби та лікуванням, самі по собі не є безумовними підставами для задоволення апеляційних вимог. Такі обставини підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, а також з урахуванням принципу пріоритету найкращих інтересів дитини і рівності обов'язків батьків щодо її утримання.
Перебування платника у новому шлюбі або наявність інших витрат не звільняє його від обов'язку належного утримання дитини і не може бути підставою для зменшення гарантованого рівня її матеріального забезпечення.
Водночас матеріали справи підтверджують тривале невиконання апелянтом аліментного обов'язку у минулому та наявність значної заборгованості за період з квітня 2018 року по квітень 2024 року, яка погашалася лише у 2024 році , що свідчить про нестабільність належного виконання ним обов'язку утримання дитини.
Також підтверджено, що фактична участь апелянта у вихованні та шкільному житті дитини є відсутньою, тоді як витрати, пов'язані із забезпеченням потреб дитини, несе позивачка.
За таких обставин встановлення аліментів у розмірі 1/10 частини доходу, як просить апелянт, не узгоджується з вимогами розумності та справедливості і не забезпечує належного балансу інтересів сторін із пріоритетом прав та інтересів дитини.
Доводи апелянта про стан здоров'я та необхідність лікування не спростовують наведених висновків, оскільки надані ним медичні документи не підтверджують втрати працездатності або такої тривалої непрацездатності, яка б унеможливлювала виконання аліментного обов'язку. Інші доводи апеляційної скарги щодо “неналежної оцінки» доказів зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин та незгоди з прийнятим рішенням, що саме по собі не є підставою для його скасування чи зміни.
Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права , у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування або зміни оскаржуваного рішення - відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, отже підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського районного суду Харківської області 19 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина