Іменем України
24 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 643/7815/24
провадження № 22-ц/818/4892/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення батьківства та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року, постановлене суддею Новіченко Н.В.,
22.07.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), відповідно до змісту якого просить суд: -встановити, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що з початку березня 2023 року вона проживала разом з відповідачем без реєстрації шлюбу та від сумісного проживання мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що під час вагітності відповідач визнавав дитину, однак потім повідомив, що дитина не його. Після народження дитини відповідач попросив скинути фото дитини та перерахував на карту позивача 20 000, 00 грн. на її забезпечення. Після цього ніякого фінансового забезпечення на утримання дитини від відповідача не надходило. Разом з цим, відповідач відмовився подати заяву про визнання батьківства до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Після народження дитини відповідач на зв'язок не виходить та ухиляється від виконання своїх обов'язків батька малолітнього ОСОБА_4 . Крім того, позивач зазначає, що дитина проживає разом з нею і знаходиться на її утриманні, відповідач фактично проживає окремо і добровільно відмовляється надавати допомогу щодо утримання сина. У зв'язку з цим, позивач просить суд встановити батьківство та стягнути аліменти з метою дотримання прав та свобод малолітнього ОСОБА_4 .
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Маріуполь Донецької області, батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові.
Внесено зміни в актовий запис про народження № 463 від 02 квітня 2024 року, складений Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, а саме: у графі «Батько» вирішено вказати « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженець м. Маріуполь Донецької області.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 823 (вісімсот двадцять три) грн. 62 коп.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення аліментів у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлене з порушеннями, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що фактично не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції частково проігноровано ту обставину, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває двоє малолітніх дітей, 2017 та 2019 року народження, а також вказує, що він систематично фінансово допомагає своїй матері, яка знаходиться на окупованій території. Вказує, що з 06.08.2025 року дотепер ОСОБА_2 перебуває на лікуванні з вогнепальним ураженням та вибуховою травмою. Зазначає, що значна частина витрат на лікування не покривається державним забезпеченням , а лягає безпосередньо на ОСОБА_2 . Вказує, що ОСОБА_2 наразі отримує додаткову винагороду на період лікування, водночас дана премія не є постійною.
Представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що при прийнятті Рішення та визначенні судом першої інстанції єдиної частки від заробітку (доходу) батька на утримання дитини ОСОБА_4 судом першої інстанції належним чином враховано та надано правову оцінку усім обставинам, передбаченим ст. 183 СК України, а аргументи Апелянта не заслуговують на увагу як такі, що не підтверджені належними доказами та є необгрунтованими. Посилання Апелянта на утримання ним матері ОСОБА_6 не підтверджуються матеріалами справи, у матеріалах справи відсутні будь-які докази як надання такої фінансової допомоги, так і потреби матері Відповідача у ній, її віку та працездатності, а також наявності у неї інших дітей, проте, як випливає з апеляційної скарги, Відповідач має сестру, яка також повинна утримувати мати у разі такої потреби.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним у задоволенні апеляційної скарги відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в часині стягнення аліментів, отже в іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір аліментів забезпечить потреби малолітньої дитини, відповідатиме об'єктивним можливостям відповідача та задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення її належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02 квітня 2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 .
Відомості про батька дитини внесені до актового запису на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00044342957 від 02.04.2024.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6343-5003258795 від 26.04.2024 виданої ОСОБА_1 вбачається, що зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6343-5003258807 від 26.04.2024 виданої ОСОБА_4 вбачається, що зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з висновку експерта № СЕ-19/121-24/37562-БД від 21.02.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 може бути біологічним батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події становить не менше 99,9999999998%.
Відповідно до посвідчення відповідач є учасником бойових дій. Відповідач перебуває на військовій службі у складі ЗСУ у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 76/6574 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 29.10.2024 року.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2017 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 22 квітня 2017 року Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Від шлюбу відповідач має двох дітей: доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 28.10.2017 та серії НОМЕР_5 від 16.04.2019.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
Відповідно до ч.1ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів на дитину суд враховує наступні обставини: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач зазначає, що його матеріальне становище не дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки у нього на утриманні двоє малолітніх дітей, 2017 та 2019 року народження, також він систематично фінансово допомагає своїй матері, яка знаходиться на окупованій території та з 06.08.2025 року дотепер ОСОБА_2 перебуває на лікуванні з вогнепальним ураженням та вибуховою травмою.
Колегія суддів зазначає, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції врахував, що відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , отже доводи відповідача про те, що судом даний факт не враховано не заслуговують на увагу.
Посилання відповідача, що на його утриманні перебуває його мати, колегія суддів не приймає, оскільки будь-яких доказів на підтвердження регулярних витрат на її утримання не надано. Та обставина, що відповідач отримав поранення, проходить лікування та проходить військову службу в ЗСУ, не звільняє його від обов'язку сплачувати аліменти на неповнолітнью дитину, а тому суд першої інстанції вірно визначив розмір аліментів - 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина