Іменем України
24 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 619/10075/24
провадження № 22-ц/818/4833/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Савенка М.Є., Тичкової О.Ю.
розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області, в особі представника Тріски Дар'ї Олександрівни на рішення Дергачівського районного суду Харківської області 21 липня 2025 року, постановлене суддею Овсяннковим В.С.,
У грудні 2024 року Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило відшкодувати шкоду у порядку регресу шляхом стягнення з відповідачки на користь державного бюджету України грошових коштів у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, що були сплачені Державою в особі Державної казначейської служби України на виконання рішення суду № 638/3938/21 від 09.12.2021 щодо відшкодування ОСОБА_2 шкоди, яка була заподіяна внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , як посадової особи, що виразились у складанні адміністративного протоколу серії ВАБ № 294423 від 30.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що до ГУНП в Харківській області надійшов лист Державної казначейської служби країни від 10.10.2024 №5-06-06/22869 «Щодо вжиття заходів».
Державна казначейська служба України надала перелік рішень судів, за якими протягом третього кварталу 2024 року було здійснено безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та бездіяльності посадових (службових) осіб територіальних органів Національної поліції України.
Зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та бездіяльності посадових (службових) осіб територіальних органів Національної поліції України було здійснено на користь ОСОБА_2 у сумі 3000 гривень.
Пояснив, що 25.12.2020 до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області звернувся ОСОБА_3 , який прохав вжити заходи реагування до його колишньої дружини ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яка нібито б'є їх спільного сина ОСОБА_4 , 2014 року народження. У ході розгляду матеріалу було опитано ОСОБА_2 , яка пояснила, що 25.12.2020 вона проводила виховну роботу зі своїм сином малолітнім ОСОБА_4 , з приводу того що він у під'їзді розпалив багаття. У поясненні ОСОБА_2 яке долучено до матеріалів ЄО № 50653 від 25.12.2020 зазначено наступне: «Під час бесіди з сином я застосувала до нього фізичну силу у виховних цілях», що може свідчити про те, що ОСОБА_2 вчинила у відношенні малолітнього сина ОСОБА_4 домашнє насильство, відповідальність за що передбачена до частиною 1 статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме завдала фізичного болю та вчинила психологічне насильство.
Тому 30.12.2020 колишнім інспектором ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції №3 капітаном поліції Шеремет Ю.Є. відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 294423 від 30.12.2024 передбачене частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До адміністративного протоколу було долучено лише пояснення ОСОБА_2 , але не встановлені та не опитані можливі свідки правопорушення, не опитаний малолітній син ОСОБА_4 , його батько ОСОБА_3 , не зібрані інші матеріали, які б могли бути доказами вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.
15.02.2021 постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/1113/21 провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. У мотивувальній частині постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.02.2021 у справі № 638/1113/21 зазначено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі дані, що ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, вказаний факт вона категорично заперечує, крім того, незрозуміло на підставі чого орган, що складав відповідний протокол, зробив такий висновок, не надавши жодного доказу на підтвердження правопорушення, наведеного у протоколі.
Отже, колишнім інспектором ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції №3 капітаном поліції Шеремет Ю.Є. неправомірно був складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 294423 від 30.12.2024.
На підставі викладеного 22.03.2021 ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями службових осіб органу державної влади.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2021 по справі № 638/3938/21 позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями службових осіб органу державної влади - задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 (три тисячі) гривень.
В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ГУНП в Харківській області подало апеляційну скаргу.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05.10.2022 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишено без задоволення.
Судовим рішенням у справі № 638/3938/21, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 завдано моральної шкоди, яка полягає у погіршенні здоров'я, душевних стражданнях, приниженні честі та гідності, ділової репутації, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у погіршенні здоров'я, душевних стражданнях, приниженні честі та гідності, ділової репутації, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Моральних страждань ОСОБА_2 було завдано саме внаслідок протиправного складання інспектором ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції №3 капітаном поліції Шеремет Ю.Є. протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 294423 від 30.12.2024 передбачене частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На виконання вимог листа Державної казначейської служби в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області було проведено службове розслідування (копія наказу про призначення додається, додаток №3, оригінал знаходиться в ГУНП в Харківській області).
За результатами службового розслідування було встановлено вину колишнього інспектора ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції №3 капітана поліції ОСОБА_1 та вирішено, що вона заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак, враховуючи, що останню наказом ГУНП в Харківській області від 22.02.2022 №112 о/с було звільнено зі служби в поліції вирішили обмежитись цим (копія висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни поліцейським ОСОБА_1 від 14.11.2024 додається, додаток №12, оригінал знаходиться в ГУНП в Харківській області).
Згідно з листа Державної казначейської служби України від 07.11.2024 № 5-06-06/25447 вбачається, що безспірне списання коштів з державного бюджету за рішенням суду, у справі № 638/3938/21 за позовом ОСОБА_2 було здійснено 29.08.2024 року ( копія листа додається, додаток 14, оригінал знаходиться в ГУНП в Харківській області).
Відшкодуванням моральної шкоди ОСОБА_2 внаслідок неправомірного складання відносно неї ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 294423 від 30.12.2024 призвело до завдання матеріальних втрат державному бюджету України, який складає матеріальну основу реалізації державою своїх гуманітарних, економічних та політичних функцій, спрямованих на забезпечення кожній людині належних умов життя.
Тому моральна шкода є матеріальним збитком завданим державному бюджету та підлягає стягненню в порядку регресу, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.10.2021 у справі №760/15085/18.
Судовими рішеннями у справі № 638/3938/21 та висновком службового розслідування від 14.11.2024 встановлена вина колишнього інспектора ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції №3 капітана поліції Шеремет Ю.Є. у незаконному притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
У зв'язку з тим, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 державі завдано матеріальної шкоди у розмірі 3000 гривень, які позивач вважає зобов'язана відшкодувати винна особа - ОСОБА_1 , у порядку регресу.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області 21 липня 2025 року у задоволенні позову Головного управління Національної поліції в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди у порядку регресу - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ГУНП у Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що відшкодуванням моральної шкоди ОСОБА_2 внаслідок неправомірного складання відносно неї ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 294423 від 30.12.2024 призвело до завдання матеріальних втрат державному бюджету України, який складає матеріальну основу реалізації державою своїх гуманітарних, економічних та політичних функцій, спрямованих на забезпечення кожній людині належних умов життя. Тому моральна шкода є матеріальним збитком завданим державному бюджету та підлягає стягненню в порядку регресу, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.10.2021 у справі №760/15085/18. Судовими рішеннями у справах № 638/3938/21, № 638/1113/21 та висновком службового розслідування від 14.11.2024 встановлена вина колишнього інспектора ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції №3 капітана поліції Шеремет Юлії Євгенівни у незаконному притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 . Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при складанні адміністративного протоколу капітан поліції ОСОБА_1 діяла в межах своїх повноважень, при цьому зазначивши, що доказів протилежного не надано, а сам протокол відповідає вимогам статті 256 КУпАП. Зазначає, що у даному випадку висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.02.2021 у справі № 638/1113/21. У зазначеній постанові прямо вказано, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі дані, що ОСОБА_2 не виконувала належним чином свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, крім того, незрозуміло на підставі чого орган, що складав відповідний протокол, зробив такий висновок, не надавши жодного доказу на підтвердження правопорушення, наведеного у протоколі. Отже, суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи ГУНП в Харківській області, не врахувавши правову оцінку та висновки, викладені у постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.02.2021, що прямо свідчать про відсутність належних доказів і незаконність складеного протоколу. Наголошує, що висновок суду першої інстанції про неможливість застосування ст. 130 КЗпП України до поліцейських суперечить усталеній практиці Верховного Суду та є помилковим. Матеріальна відповідальність поліцейського за шкоду, відшкодовану державою, прямо випливає з положень ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», а відсутність детального опису в спеціальному законодавстві зумовлює застосування норм КЗпП та Бюджетного кодексів України. Отже, беззаперечно вбачається, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 державі завдано матеріальної шкоди у розмірі 3000 грн., які в порядку регресу зобов'язана відшкодувати винна особа - ОСОБА_1 .
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, шо будь-яких доказів, які б свідчили про незаконне складання капітаном поліції Шеремет Ю.Є. протоколу про адміністративне правопорушення позивачем не надано. При складанні адміністративного протоколу ОСОБА_1 діяла в межах своїх повноважень (доказів протилежному не надано); адміністративний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Факт закриття судом адміністративної справи відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення не може свідчити про незаконне прийняття відповідного рішення про складання протоколу.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 30 грудня 2020 року інспектор ювенальної превенції відділу превенції Харківського районного управління поліції № 3 капітаном поліції Шеремет Ю.Є. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 294423 відносно ОСОБА_2 про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУ про АП.
Постановою судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 15.02.2021 року адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУ про АП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 18).
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.12.2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 (три) тисячі гривень (а.с. 16,17).
Не погодившись з вказаним рішенням суду ГУНП в Харківській області подало апеляційну скаргу.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05.10.2022 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишено без задоволення.
29.08.2024 року рішення суду виконано (а.с. 28), про що Державна казначейська служба України 11.10.2024 року за вхідним номером 9685 повідомила ГУНП у Харківській області.
Наказом № 2370 від 01.11.2024 ГУНП у Харківській області призначено службове розслідування за даним фактом.
Згідно висновків службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни поліцейським ГУНП у Харківській області від 14.11.2024 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1, ч.2 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», п. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту капітан поліції ОСОБА_1 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак останню наказом ГУНП у Харківській області від 22.02.2022 року № 112о/с було звільнено зі служби в поліції, а тому цим обмежились.
ОСОБА_1 пояснення при проведенні службової перевірки не надавала.
Відповідно до ч. 4 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Відповідно до цієї норми права, держава, відшкодувавши шкоду, отримує право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної за завдану шкоду.
Згідно ст. 80 Закону України «Про державну службу» матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.
Держава в особі суб'єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: 1) державного службовця, який заподіяв шкоду; 2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.
Суд зазначає, що за загальним правилом регрес уявляє собою право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове пов'язане саме з регресною вимогою. Тобто у разі регресу виконання первісного зобов'язання має характер правоприпиняючого та одночасно правоутворюючого юридичного факту.
Підпунктом 2 п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Законодавець передбачає право зворотної вимоги тільки внаслідок незаконно прийнятих рішень.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі висновками експертів.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про незаконне складання капітаном поліції Шеремет Ю.Є. протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, факт закриття судом адміністративної справи відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення не може свідчити про незаконне прийняття відповідного рішення про складання протоколу.
Посилання позивача на постанову від 21.10.2021 у справі №760/15085/18 колегією суддів не приймається до уваги, оскільки обставини у справах не є релевантними, оскільки у справі №760/15085/18 працівником поліції, який керував службовим автомобілем була заподіяна майнова шкода.
У зв'язку з наведеним вище апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області, в особі представника Тріски Дар'ї Олександрівни - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області 21 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
М.Є. Савенко