іменем України
16 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 393/377/25
провадження № 22-ц/4809/1731/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 як представник неповнолітньої ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 року у складі судді Подліпенця Є.О.,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , як представник неповнолітньої ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу однією сім'єю.
В обґрунтування заяви посилалася на те, що з січня 2020 року вона проживала однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Верблюзького старостинського округу, за адресою: АДРЕСА_1 у будинку, який належить її родині.
03 липня 2024 року ОСОБА_4 був мобілізований та перебував у зоні бойових дій. 03 жовтня 2024 року вона отримала сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що її чоловік, молодший сержант ОСОБА_4 , командир бойової машини - командир першого механізованого відділення другого механізованого взводу першої механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області, що підтверджується сповіщенням за від 03 жовтня 2024 року №24. Вказане сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку. Згідно з Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (п.7 вказаного Порядку), вона входить до переліку членів сімей військовослужбовців, яким здійснюються виплата грошового забезпечення. Вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 з питанням отримання акту розслідування стосовно того, як її чоловік зник безвісти, де їй було запропоновано встановити факт спільного проживання як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу однією сім'єю. Вони проживали разом з ОСОБА_4 як сім'я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, що підтверджується довідкою виданою Кам'янецькою селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області від 20.06.2025 №290. Щоб мати право на отримання матеріальної допомоги та пільг, визначених Законом відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» їй необхідно встановити факт спільного проживання. Стверджувала, що вони з ОСОБА_4 працювали по найму, вели спільний бюджет, робили ремонт в будинку, придбавали речі домашнього вжитку, вели спільне господарство, жили скромно та замкнуто. ОСОБА_4 має доньку від попередніх стосунків - ОСОБА_3 . Після мобілізації чоловіка вони планували зареєструвати шлюб.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд встановити факт її постійного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 рокуу задоволенні заявивідмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
Військова частина НОМЕР_1 направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.
ОСОБА_2 , як представник неповнолітньої ОСОБА_3 , та представник Військової частини НОМЕР_1 Харитонов К.Е. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Міністерство оборони України у судове засідання свого представника не направило. Про час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином. Причини неявки суду не повідомило. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності Міністерства оборони України на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні у його мотивувальній частині.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мати ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.84-86).
З 24 вересня 1994 року ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , який розірвано заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 березня 2014 року у справі №398/9385/13-ц та у якому народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.82,83).
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 03.07.2017 (а.с.8).
Як свідчить довідка Верблюзького старостинського округу Новгородківської селищної ради від 08.10.2024 №263 станом на 08.10.2024 ОСОБА_1 дійсно проживає на території Верблюзького старостинського округу за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою разом з нею проживав співмешканець - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).
Корінцем про сповіщення сім'ї від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , як дружину, повідомлено, що молодий сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир бойової машини - командир першого механізованого відділення другого механізованого взводу першої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період 03.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 , зник безвісти 20.09.2024 під час виконання завдання поблизу населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області (а.с.10).
Судом першої інстанції під час розгляду справи досліджені спільні фотографії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні, яке відбулось 11 серпня 2025 року (а.с.11-14, 55-59).
З висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви погоджується і апеляційний суд, проте до такого висновку місцевий суд прийшов з частково помилкових мотивів, враховуючи таке.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Цивільним процесуальним кодексом України визначено окреме провадження, яким є вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Правовідносини, які склались між сторонами, регулюються п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, відповідно до якої, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя є шлюб (ч. 1 ст. 36 СК України).
Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, частиною другою статті 9 СК України передбачено, що особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ст.74 СК України).
Звернувшись до суду із вказаною заявою ОСОБА_1 посилалась на мету звернення -отримання нею права матеріальної допомоги та пільг, визначених законом відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими. Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку № 260).
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі по тексту Порядок №884).
Пунктом 2 Порядку №884 визначено, що під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Пунктом 3 Порядку №884 встановлено, що до заяви про виплату грошового забезпечення додається, зокрема, копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині.
При цьому, даний Порядок не передбачає альтернативи підтвердження факту перебування у шлюбі, а саме рішення суду про проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу.
Відповідно, право на отримання грошового забезпечення має саме один із подружжя (чоловік чи дружина), відтак, факт спільного проживання заявниці та зниклого безвісти ОСОБА_4 не свідчить про те, що остання набуде офіційний статус дружини.
Отже, мета встановлення юридичного факту, зазначена у заяві ОСОБА_1 , не буде досягнута та не матиме жодних юридичних наслідків, пов'язаних з виплатою заявниці грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, оскільки відповідно до Порядку №884 право на таку виплату мають особи, вичерпний перелік яких зазначено у цьому Порядку.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 по справі №461/3169/17 дійшов таких висновків, що на підставі аналізу норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та норм Сімейного кодексу України у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб'єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.
Зазначений правовий висновок також підтриманий Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №804/1501/18, де зазначено, що поняття «дружина» та «шлюб» не є тотожними поняттю «спільне проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу». Проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не легітимізує правове становище неодружених осіб, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набуває тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Тому колегія суддів вважає, що встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 для отримання нею матеріальної винагороди, як члена родини військовослужбовця, який зник безвісти, жодним чином не досягне мети, для досягнення якої і мають за законом встановлюватися юридичні факти.
При цьому, апеляційний вражає за необхідне виключити як на підставу відмови у задоволенні заяви, посилання місцевого суду на відсутність у заявниці будь-яких прав подружжя, що суперечить діючому сімейному законодавству.
Так, встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
В такому випадку має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявницею в даній справі на підтвердження факту її спільного проживання з ОСОБА_4 , крім показів свідків, на думку яких ці особи проживали як подружжя та наданих декількох фотографій із сім'єю, не надано жодного переконливого доказу на підтвердження спільного проживання цих осіб як подружжя протягом досить тривалого часу близько десяти років, під час якого поза всяким розумним сумнівом вони мали, зокрема, і придбавати майно, як рухоме, так і нерухоме, укладати інші угоди, заповіти, вести переписку тощо.
Разом з тим, навіть у разі встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини у цій справі не призведе до досягнення мети звернення із цією заявою, а саме для отримання виплат грошового забезпечення як члену сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця.
Враховуючи викладене вище колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту не доведені належними та допустимим доказами у справі, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В решті рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді C.М. Єгорова
О.Л. Карпенко