Іменем України
03 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 387/611/25
провадження № 22-ц/4809/1681/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент - Банк, інтереси якого представляє адвокат Омельченко Євген Володимирович;
відповідач: ОСОБА_1 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент - Банк» на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2025 року, у складі головуючого Солоненко Т.В. у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент - Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову позивач вказував, що відповідно до умов кредитного договору №АВН0СТ155101708170610069 від 17.02.2024 банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 100000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 75,00% щорічно.
Проте, відповідачка не виконувала взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків ,а тому станом на 15.04.2025 виникла заборгованість перед позивачем в сумі 174278,54 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажала.
Просив стягнути із відповідача заборгованість за договором №АВН0СТ155101708170610069 від 17.02.2024 у розмірі 174278,54 грн.
Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101708170610069 від 17.02.2024 в розмірі 167960 гривень 50 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 99483,96 грн; заборгованість за відсотками - 68476,54 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2334,58 грн .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Акціонерне товариство «Акцент - Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК Україниперегляду та перевірці апеляційним судом не підлягає.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Звернувшись із цим позовом до суду позивач просив стягнути нараховану Банком пеню в розмірі - 6318,04 грн .
Ухвалюючи рішення суду в оскаржуваній частині суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6318,04 грн задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Відтак суд першої інстанції обґрунтовано відхилив позовні вимоги банку про стягнення з позичальника пені, нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки.
Апеляційний суд не може погодитися з аргументами позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.
Водночас, як зазначає скаржник у даній справі, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
З системного аналізу як приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказує скаржник, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, убачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у первісній позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л. Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний