Справа № 346/6031/25
Провадження № 2-о/346/370/25
16 грудня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О. П.
з участю: секретаря Ковалюк А. І.,
представника заявника адвоката Голіней Л. Д.,
представника заінтересованої особи Гіглюк Н. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яку подано в його інтересах адвокатом Голіней Лілією Дмитрівною, заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, про встановлення факту постійного проживання на території України,
заявлену вимогу представник заявника обґрунтовує тим, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Нетесівка Дніпровського (до 17.07.2020 року - Царичанського) району Дніпропетровської області. Його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якими заявник проживав у зазначеному селі, в тому числі, станом на 24.08.1991 року.
У вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.03.2023 року, на підставі якого заявник відбуває покарання у виді позбавлення волі, вказано, що заявник є громадянином України.
Однак, заявник не може отримати паспорт громадянина України, оскільки необхідно встановити в судовому порядку факт проживання заявника як особи, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 не досягла повноліття, та проживала на вказану дату зі своїми батьками чи одним з них на території України.
Тому представник заявника просить суд встановити вказаний факт, що має юридичне значення.
11.12.2025 року представник заінтересованої особи ОСОБА_4 подала через підсистему «Електронний Суд» письмові пояснення, в яких вказала наступне.
25.09.2025 року до Коломийського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України (далі - Коломийський відділ ДМС) надійшов лист Державної установи «Коломийська виправна колонія (№ 41)» Міністерства юстиції України щодо документування паспортом громадянина України засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто заявника, який відбуває покарання в даній державній установі. Тому Коломийським відділом ДМС здійснено надсилання запитів щодо перевірки інформації, зазначеної в листі вказаної виправної колонії. Однак, за її результатами підтвердити факт постійного проживання заявника в неповнолітньому віці на території України станом на 24.08.1991 року не вдалося. Тому в заінтересованої особи відсутні документи та відомості, які б підтверджували вказаний факт.
Представник заявника в судовому засіданні просила задовольнити заяву з вище вказаних підстав.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у зазначених письмових поясненнях, однак, проти задоволення заяви не заперечила та у разі такого задоволення просить вказати в судовому рішенні про факт проживання заявника як особи, яка станом на 24.08.1991 року не досягла повноліття, зі своїми батьками чи одним з них на території України.
Суд, заслухавши вказаних учасників справи, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з даними свідоцтва про народження серії « НОМЕР_1 (актовий запис № 19 від 04.09.1990 року), виданого повторно 08.08.2025 року Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, батьками заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 4).
Відповідно до змісту вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.03.2023 року, яким заявника засуджено до позбавлення волі, його зазначено як громадянин України (а. с. 6, 7).
Згідно з даними свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти серії «ВА» № 55332888, заявник здобув вказаний рівень освіти у Коломийському ліцеї № 8 Коломийської міської ради Івано-Франківської області у 2025 році (а. с. 8).
Відповідно до даних довідки № 153, виданої виконавчим комітетом Ляшківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 07.11.2025 року, та погосподарської книги вказаної сільської ради за 1991-1995 роки, заявник протягом вказаного періоду проживав у АДРЕСА_1 (до 17.07.2020 р. - Царичанського) району Дніпропетровської області. Крім заявника, за вказаною адресою також проживали його батьки та інші особи (а.с.10, 11).
Судом також встановлено, що згідно з даними відповіді №2619-927/2619-25 від 04.10.2025 року заінтересована особа повідомила, що заявнику відмовлено у оформленні паспорта громадянина України, оскільки не встановлено його належність до громадянства України та рекомендовано йому звернутися до суду для встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 року (а. с. 9).
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч, 1 ст. 3 цього Закону, які передбачають, що громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року ) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991 р., а зазначені у п. 2 - з 13.11.1991 р. (ч. 2 ст. 3 цього Закону).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 р.) або набрання чинності Законом України від 08.10.1991 р. № 1636-XII «Про громадянство України» (13.11.1991 р.).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 293 ЦПК України та ст.3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 р.; постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 р. на території, яка стала територією України відповідно доЗакону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов?язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 9 цього Закону визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Отже, на підставі ст. 8 даного Закону встановлюється набуття громадянства України.
Відповідно до підпункту «а» п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27.03.2001 р. № 215/2001 (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 р. або проживання в Україні за станом на 13.11.1991 р.
Відповідно до підпункту «б» пункту 7 розділу II Порядку встановлення належності до громадянства України стосується осіб, які за станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Згідно з пунктом 124 Порядку, особам, які мають у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітку про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року або факт проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року, замість паспортів громадян колишнього СРСР видаються залежно від місця проживання паспорти громадянина України.
У разі відсутності у особи паспорта громадянина СРСР з відміткою про прописку, розділом ІІ Порядку передбачено проведення процедури встановлення належності її до громадянства України.
Згідно із пунктом 10 Порядку, для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим ії законним представником, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію свідоцтва про народження;
в) один із таких документів:
-довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24.08.1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13.11.1991 року;
-довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року батьків (одного з них) особи або іншого ії законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх
-документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року;
- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника наспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт):
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24.08.1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13.11.1991 року;
- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року.
Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також кошя документа про встановлення ошки чи піклування.
Отже, встановлення юридичного факту про те, що на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) неповнолітня особа постійно проживала на території України з батьками чи одним з них, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про громадянство Ураїни", і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.
Подібні висновки викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2024 року, винесеній у справі № 161/9609/22.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України
За результатами розгляду керівник територіального органу ДМС України або його заступник приймає про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу ДМС України, до якого документи були подані заявником.
Територіальний підрозділ ДМС України, до якого документи були подані заявником, не пізіше як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі.
У разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України реєструє особу громадянином України.
Особам, які проживають в Україні і стосовно яких прийнято рішення про встановлення їх належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 3 Закону, територіальні підрозділи ДМС України видають паспорт громадянина України.
Згідно з ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
На підставі вище наведених доказів суд дійшов висновку, що представником заявника доведено належними та допустимими доказами факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 року, як особи, яка на вказану дату не досягла повноліття, та проживала зі своїми батьками на території України.
Також суд бере до уваги, що неможливість встановлення в позасудовому порядку вказаного факту, що позбавляє заявника реалізувати своє право на набуття громадянства України.
Тому розглядувана заява підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.263-265,268,273,293,294,315,316,318,319,352-355 ЦПК України, суд
заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває за адресою: АДРЕСА_2 (державна установа «Коломийська виправна колонія (№41)» Міністерства юстиції України), як особи, яка станом на 24.08.1991 року не досягла повноліття, та проживала зі своїми батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на території України.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.12.2025 року.
Суддя: Калинюк О. П.