Справа № 203/8577/25
Провадження № 3/0203/2511/2025
іменем України
24.12.2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Смольняков О.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ТОВ ВКФ "БІОТОН», місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.163-1 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1823 від 12 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , директор ТОВ ВКФ "БІОТОН», вчинив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 345 349 грн., в т.ч. за 2020 рік у сумі 82 848 грн., за 2021 рік у сумі 54 103 гри., за 2022 рік у сумі 36 367 грн., за 2023 рік у сумі 33 648 грн., за 2024 ріку сумі 138 383 грн., заниження ГІД В у сумі 78 521 грн., в т.ч. за травень 2020 року у сумі 3 724 грн., за вересень 2020 року у сумі 18 989 грн., за листопад 2020 року у сумі 20 521 грн., за грудень 2020 року у сумі 17347 грн., за вересень 2021 року у сумі 17 940 грн. та не реєстрації податкових накладних в ЄРПН, заниження екологічного податку у сумі 54,65 грн., у т.ч. за 4 квартал 2023 року у сумі 54,65 грн. в результаті порушення п.5, п. 7 П(С)БО №15 «Дохід», п.5, п. 7 П(С)БО №16 «Витрати», п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, абз.4 п.п.201.10 ст.201, п.120'.2 ст.120', п.п.16.1.3 п.16.3 ст.16, п.п.250.2.1 п.250.5 ст.250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями).
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи не з'явився.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
На підставі ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки дане адміністративне правопорушення не відноситься до категорії правопорушень, де явка особи, відповідно до вимог КУпАП визнається обов'язковою.
Вивчивши матеріали, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Пункт 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України наділяє платника правом подати заперечення, додаткові документи і пояснення у разі, якщо він не погоджується з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, які можуть бути подані протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту.
Як вбачається із наявних у справі матеріалів, акт перевірки суб'єкта господарювання №4799/04-36-07-02/30189624 і протокол про адміністративне правопорушення складені в один день, а саме 12 листопада 2025 року, тобто без очікування спливу строку регламентованого п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України на подачу відповідних заперечень і пояснень на акт.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду (справа №140/388/19 від 19.06.2020) акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень. Акт перевірки це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акту можуть висуватися лише ті вимоги, що стосуються доказів.
Таким чином, до закінчення процедури оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі акту перевірки, результати перевірки не можуть бути підставою для висновків щодо наявності в діях відповідальних осіб порушень вимог податкового законодавства.
У зв'язку із викладеним, висновок про наявність у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, з посиланням на акт перевірки є передчасним, а акт перевірки не є належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вище викладене, вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом».
Суд не може собою підміняти органи, які зобов'язані довести провину особи у вчиненні адміністративного правопорушення належними доказами, одним з яких є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідати критеріям допустимості у разі дотримання як процедури його складення, так і форми та змісту, як того вимагають положення ст. 256 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 7 КУпАП, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене та керуючись ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 а, за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.О. Смольняков