(заочне)
Провадження № 2/510/1599/25
Справа № 510/1081/25
23 грудня 2025 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.
за участю секретаря Фурсової А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , законний представник позивача - ОСОБА_2 /третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - ОСОБА_3 / до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, -
встановив:
Представник позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 /третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - ОСОБА_3 / про визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 08 березня 2025 року ОСОБА_1 з законним представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовились із ОСОБА_4 про купівлю-продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день сторонами було укладено відповідний письмовий договір, об'єктом якого є вказана квартира.
Сторони домовились про усі суттєві умови договору, та відбулося повне його виконання. Відповідач передала позивачу та його законному представнику обумовлене договором нерухоме майно, а ОСОБА_3 сплатила на користь ОСОБА_4 визначену договором вартість нерухомого майна. Таким чином, позивач ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 почали користуватись квартирою, тобто фактично вступили у володіння та користування.
Через деякий час ОСОБА_2 звернулась до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу відповідно до вимог діючого законодавства - посвідчити договір в нотаріальному порядку.
Однак, відповідач повідомила, що не може цього зробити, оскільки вона на час укладення договору купівлі-продажу не була власником нерухомого майна, а лише приймала спадщину, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 .
Про існування цих обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до укладення договору обізнані не були. Перед укладенням угоди їх було запевнено, що саме відповідач є власником вищезазначеного нерухомого майна.
Представник позивача - адвокат Златі Н.С. у судове засідання не з'явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та без участі позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного вирішення справи.
Законний представник позивача - ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, правом на подання відзиву не скористалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено судом, 08 березня 2025 року сторони домовились про купівлю-продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день сторонами було укладено відповідний письмовий договір, об'єктом якого є вказана квартира.
Сторони домовились про усі суттєві умови договору, та відбулося повне його виконання.
Відповідач передала позивачу та його законному представнику обумовлене договором нерухоме майно, а ОСОБА_3 сплатила на користь ОСОБА_4 визначену договором вартість нерухомого майна. Таким чином, позивач ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 почали користуватись квартирою, тобто фактично вступили у володіння та користування.
Через деякий час ОСОБА_2 звернулась до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу відповідно до вимог діючого законодавства - посвідчити договір в нотаріальному порядку.
Однак, відповідач повідомила, що не може цього зробити, оскільки вона на час укладення договору купівлі-продажу не була власником нерухомого майна, а лише приймала спадщину, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 .
Про існування цих обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до укладення договору обізнані не були. Перед укладенням угоди їх було запевнено, що саме відповідач є власником вищезазначеного нерухомого майна.
Отже, нерухоме майно за договором купівлі-продажу відчужене особою, яка не мала на це права, натомість визначене договором нерухоме майно не було загублено власником, не було вкрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав його майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Позивач та ОСОБА_2 , як добросовісні набувачі, у відповідності до вимог ст. 330 ЦК України, набули право власності на спірне нерухоме майно, оскільки придбали його у відповідача, яка на час укладення договору купівлі-продажу не мала права його відчужувати, однак згідно із вимогами ст. 388 ЦК України, вказане майно не було загублено власником, не було вкрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав його майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що нерухоме майно яке перейшло до позивача за договором купівлі-продажу від 08 березня 2025 року, не може бути у нього витребувано. Тобто позивач правомірно володіє та користується спірним нерухомим майном.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що викладені позивачем обставини знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні та підтверджуються наданими доказами, тому є всі законні підстави для задоволення позовних вимог з метою недопущення порушення права власності.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у своїй заяві представник позивача просила залишити судові витрати за позивачем, питання про стягнення судових витрат з відповідача судом не розглядалось.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 59, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , законний представник позивача - ОСОБА_2 /третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - ОСОБА_3 / до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова