Справа № 522/19498/24-Е
Провадження № 2/522/2981/25
24 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Коновал Д. І.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Ніни Олександрівни, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, за участю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Ніни Олександрівни, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Беер Яков, Ізраїль, померла його мати - ОСОБА_2 .
Останні роки свого життя ОСОБА_2 проживала в Ізраїлі разом з рідною сестрою позивача. Матір позивача мала вади здоров'я, була позбавлена здатності говорити, а зі своєю сестрою у позивача були напружені стосунки та вони майже не спілкувалися і тільки в 2023 році вона повідомила його про смерть матері та надіслала свідоцтво про її смерть.
Позивачу та його матері ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по частці кожному квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Він є єдиним спадкоємцем після смерті матері, оскільки сестра проживає за кордоном та не має наміру повертатися.
Він звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Н. О. щодо заведення спадкової справи, проте йому було відмовлено з підстав пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Зазначає, що у визначений законом строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки в силу свого похилого віку не був обізнаний з вимогами чинного законодавства щодо строків прийняття спадщини. Про це йому стало відомо лише після відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину.
Позивач вважає, що він пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, а тому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представником позивача - адвокатом Ільїчовим С. Д. подавалися заяви про проведення судових засідань у його відсутність. Позовні вимоги просив задовольнити.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 24.12.2025.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про народження серії І-УЗ, виданого обласним архівом актів громадянського стану Управлінням міліції Амурської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого є: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть, правильність перекладу якого з івриту посвідчена нотаріусом ОСОБА_4 , виданим відповідно до ст. 30 Закону про реєстрацію народонаселення - 1965 в Управлінні у справах громадянства і міграції в м. Єрусалим, керівником відділу Спарбер Софія, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Беер Яков, лікарня ОСОБА_5 , померла ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право власності № 5-259 від 10.03.1993, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках.
Право власності на указану квартиру зареєстровано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 18.06.1993, реєстраційний номер 30365386, номер запису 216 в книзі 15пр-30.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Н. О. № 257/01-16 від 19.09.2024, адресованого ОСОБА_1 у відповідь на його звернення щодо заведення спадкової справи після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , роз'яснено, що він пропустив шестимісячний строк з часу відкриття спадщини для прийняття спадщини, оскільки на момент смерті матері він не проживав та не був зареєстрований разом з нею, у зв'язку з чим нотаріус повідомила про неможливість вчинення нею нотаріальної дії та роз'яснила право на звернення до суду.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в судовому засіданні. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19; від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).
Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як на поважні причини пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач посилається на те, що в силу свого похилого віку не був обізнаний з вимогами чинного законодавства щодо строків прийняття спадщини. Про це йому стало відомо лише після відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину.
При оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об'єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з часу відкриття спадщини минуло майже 7 років, при цьому, як зазначає позивач у позовній заяві, він був обізнаний про її смерть та отримав свідоцтво про смерть.
При цьому навіть ураховуючи посилання позивача про його обізнаність про смерть матері з 2023 року (доказів цього він не надає) навіть з цього часу та до вересня 2024 року позивач не вчинив жодних дій по прийняттю спадщини.
У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 зазначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.
Інших обставин, які є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини понад 6 років, позивачем не зазначено.
Отже, встановивши, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернувся до нотаріуса з метою прийняття спадщини після її смерті лише у вересні 2024 року, тобто із значним пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України строку (більш ніж через шість років), надавши правову оцінку зазначеним позивачем у позовній заяві причинам пропуску строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням обізнаності позивача про смерть ОСОБА_2 , а також усвідомлення позивачем права на спадкування за законом, він повинен був вчинити активні дії для прийняття спадщини - подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.
Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Крім того, суд ураховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до якого суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 по сплаті судового збору слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Машкіної Ніни Олександрівни, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА
24.12.25