Справа № 522/23013/23
Провадження № 2/522/2446/25
21 жовтня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси:
у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря Лахматової С.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Сільницького І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -
28.11.2023 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, в якій просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 батьківських прав відносно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 17.06.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Через постійні сварки, непорозуміння, байдужість відповідача до їхньої майбутньої дочки, його антисоціальні погляди на життя з жовтня 2016 року сторони перестали проживати разом та вести спільний побут. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 . З дня народження дочки до теперішнього часу відповідач не проявляв жодного батьківського інтересу до ОСОБА_5 , його не цікавив стан здоров'я дитини, він не брав участі у її вихованні та розвитку, його також ніколи не цікавило те, чи є кошти для забезпечення ОСОБА_5 усім необхідним, в яких умовах проживає дитина тощо. 15.05.2018 рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/309/18 шлюб між сторонами було розірвано, стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1500 гривень щомісячно. Однак, як і під час шлюбу, так і після його розірвання, відповідач не намагався жодним чином брати участь в житті своєї дочки, не проявляє інтересу до її розвитку, не приймає участі у вихованні, не намагається зустрітися з дочкою. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 73069,00 грн. Зазначила, що їй стало відомо, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами, а тому не має жоднихпідстав надіятись, що його поведінка по відношенню до дочки з часом може змінитись. Така поведінка відповідача може бути вкрай небезпечною для нормального психологічного розвитку ОСОБА_5 . Також їй відомо, що за місцем проживання відповідача проводився обшук на підставі ухвали Южного міського суду Одеської області по справі № 519/1029/18 у межах кримінального провадження № 12018160200000269 від 19.08.2018 р., розпочатого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вважає, що така поведінка відповідача може бути пов'язана із зловживанням ним алкогольними та наркотичними речовинами. 10 серпня 2019 року між нею та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб та на теперішній час вона разом із ОСОБА_5 проживають з ОСОБА_6 однією люблячою сім'єю, в якій панує підтримка, повага та взаєморозуміння. ОСОБА_5 вважає своїм батьком саме ОСОБА_6 , який ставиться до неї з любов'ю, виховує як свою рідну дитину, забезпечує її усім необхідним, піклується про стан її здоров'я та моральний розвиток. Вважає, що збереження будь-яких зв'язків ОСОБА_5 із відповідачем може негативно вплинути на її психологічний розвиток. У зв'язку із самоусуненням відповідача від виховання дочки, небажанням спілкуватися із нею, дитина та відповідач взагалі не знайомі. ОСОБА_5 жодного разу не бачила відповідача, а тому для неї батьком є ОСОБА_6 , який її виховує та піклується про неї. Також зазначила, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.10.2021 по справі №522/11095/20 у задоволенні її позову про позбавлення батьківських прав було відмовлено, проте 07.03.2023 Одеським апеляційним судом прийнято постанову, якою рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26.10.2021 змінено, викладено його мотивувальну та резолютивну частину в редакції постанови Одеського апеляційного суду від 07.03.2023, а також попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої доньки.
Жодних змін у поведінці відповідача після прийняття апеляційним судом постанови не відбулось, спроб побачитись, допомогти, налагодити взаємовідносини з дитиною тощо не було по теперішній час. У ОСОБА_2 , повністю відсутнє бажання підтримувати зв'язок зі своєю донькою, що він, незважаючи на судові рішення та контроль Органів опіки та піклування, безвідповідально й байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 має можливість брати участь у вихованні та утриманні дочки, перешкод у побаченнях із ОСОБА_5 йому ніхто не чинить, проте він свідомо нехтує своїми обов'язками по вихованню дочки та не проявляє жодного інтересу до життя своєї дитини, не виявляє бажання у спілкуванні з ОСОБА_5 , уникає виконання обов'язку щодо її матеріального забезпечення, веде аморальний спосіб життя, то для забезпечення належного морального та психологічного розвитку ОСОБА_5 існує потреба у позбавленні його батьківських прав.
Ухвалою суду від 08 грудня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 . Розгляд справипризначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.04.2024, без виходу до нарадчої кімнати, замінено третю особу Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування на Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування.
Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Сільницького І.В. про витребування доказів
Витребувано від Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
03.10.2024 на адресу суду від представника третьої особи - Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких зокрема зазначив, що Органом опіки та піклування - Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надання повного пакету документів для підготовки висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , лист до Центру соціальних служб Одеської міської ради для проведення оцінки потреб сім'ї/особи з метою встановлення здатності батьків виконувати обов'язки щодо виховання дитини, догляду за нею. Після надходження запитуваної інформації до органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації ОМР органом опіки та піклування питання про позбавлення батьківських прав буде розглянуто на Комісії з питань захисту прав дітей Пересипської райадміністрації Одеської міської ради. За результатами розгляду буде підготовлений висновок. Не заперечують проти розгляду даної справи у відсутність представника органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації (а.с. 93).
Ухвалою суду від 29 січня 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та посили його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Представник третьої особи - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування. До заяви додав висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд вислухавши пояснення позивачки та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що з 17.06.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 (а.с. 14).
Відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , що видано 14.12.2016 Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Одеській області батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_8 (а.с.15).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року у справі № 523/309/18 частково задоволено позов ОСОБА_8 про розірвання шлюбу, зміну прізвища та стягнення аліментів.
Розірвано шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 17 червня 2016 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Відновлено позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 ».
Змінено прізвище дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_9 ».
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1500 грн, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з цим позовом, а саме: з 09.01.2018 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с.16 - 17).
Як слідує з довідки про наявність заборгованості зі стати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання № 77241 від 31.07.2023 та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 77240 від 31.07.2023 станом на 31.07.2023 заборгованість відповідача за виконавчим листом № 523/309/18 виданим 27.06.2018 Суворовським районним судом м.Одеси складає 73069,00 грн (а.с. 19 - 21).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 12019160490000676, реєстрація провадження 21.02.2019, 20.02.2019 до ЧЧ Суворовського ВП в м.Одеса ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_11 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 164 КК України (а.с. 24).
10.08.2019 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_12 », що підтверджується відповідним свідоцтвом по шлюб Серія НОМЕР_5 (а.с. 22).
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № С3-188529-ф/л в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 23)
Згідно з висновком органу опіки Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-05-8/1345вх від 09.12.2024 вважають доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно його малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 108 - 110).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що вона є матір'ю позивачки. Пояснила, що відповідач останній раз бачив дитину коли їй було чотири місяці. Наразі дитині 8 років та весь цей час відповідач не мав бажання бачити свою доньку. Відповідачу байдуже на дитину від самого її народження. Вихованням дитини займається позивачка та її чоловік, також вона зі своїм чоловіком може допомагати. Відповідач ніякої допомоги ні матеріальної ні моральної не надавав. Чоловіка доньки дитина називає татом, у них склалися теплі відносини. Про те, що чоловік доньки не є її біологічним батьком дитині відомо. Позивачка не чинила перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною, оскільки у відповідача навіть наміру такого не було. Також повідомила, що їй відомо, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів у великому розмірі.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона є сестрою позивачки, а дитина є її племінницею. Пояснила, що дитина проживає разом зі своєю матір'ю - позивачкою у справі та її чоловіком ОСОБА_16 , які дбають про дитину. Чоловік позивачки та дитина люблять один одного, дитина називає його татом, а він її донькою. Останній раз відповідача бачила коли дитині було десь чотири місяці. Відповідач пару раз навідувався до дитини. Відповідачу ніхто не чинив перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020, справа № 227/2272/18).
Верховний Суд у постанові від 06.05.2020, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».
Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Аналізуючи вимоги та положення вищезазначеного законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстави позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дітей у матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
З матеріалів справи слідує, що постановою Одеського апеляційного суду від 07.03.2023 у справі № 522/11095/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2021 - змінено, викладено його мотивувальну та резолютивну частину в редакції цієї постанови.У задоволенні позовних вимог відмовлено.Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено на Київську районну адміністрацію, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків (а.с. 30 - 32).
Листом Київської районної адміністрації № 1470/0211 від 25.07.2023 на адресу адвоката Сільницького І. повідомлено, що в рамках розгляду справи постановою Одеського апеляційного суду від 07.03.2023 на Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, покладено контроль за виконанням зазначеної постанови ОСОБА_2 . Зазначене питання розглядалося на Комісіях, які відбулись 22.06.2023, 06.07.2023, 13.07.2023. На засідання комісії ОСОБА_2 не з'явився. ОСОБА_1 надала довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 , у зв'язку з чим їй було рекомендовано звернутися до державного виконавця про встановлення тимчасових обмежень боржника, а також щодо подачі боржника у розшук. (а.с. 38 - 39).
Звертаючись до суду з даним позовом (28.11.2023) позивачка зазначає, зокрема, що жодних змін у поведінці відповідача після прийняття апеляційним судом постанови не відбулось, спроб побачитись, допомогти, налагодити взаємовідносини з дитиною тощо не було по теперішній час.
Разом з тим, при розгляді даної справи судом не встановлено, що після ухвалення Одеським апеляційним судом постанови від 07.03.2023 у справі № 522/11095/20 відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, тобто, що він систематично, незважаючи на заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що позивачем не долучено до матеріалів справ жодних доказів, які б підтверджували факт свідомого нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками по відношенню до малолітньої дитини.
Пояснення свідків ОСОБА_14 , яка є матір'ю позивачки та ОСОБА_15 , яка є сестрою позивачки, тобто свідки є близькими родичами з позивачкою, в більшій мірі є їх особистими судженнями щодо обставин справи. Тому суд критично оцінює надані покази, як такі, що мають особисту зацікавленість свідків у вирішенні спору.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18.12.2008, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).
Надані позивачем докази, а саме: лист КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» № 782 від 18.09.2023 відповідно до якого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходиться на обліку в КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» ОМР, декларація на медично обслуговування дитини укладена з законним представником дитини, а саме з її матір'ю - ОСОБА_1 та лікарем ОСОБА_17 (а.с. 46); довідка Одеського ліцею № 13 від 04.09.2023 № 419 про те, що ОСОБА_3 навчається в 1-б класі Одеського ліцею № 13, суд вважає не достатніми та не переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , оскільки такі не містять жодних відомостей, які б підтверджували винну поведінку та свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_2 батьківськими правами та обов'язками стосовно своєї малолітньої дитини.
У висновку Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 09 грудня 2024 року вказано, що органом опіки та піклування на адресу ОСОБА_2 направлявся лист з проханням надіслати інформацію, яка б підтверджувала його участь у вихованні та утриманні дитини. Лист повернувся з відміткою: «За закінченням терміну зберігання». Спеціалістами органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було здійснено виїзд за адресою проживання ОСОБА_2 проте, спеціалістам не вдалося знайти квартиру АДРЕСА_2 .
Суд вважає, що зазначений висновок не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, на підставі яких орган опіки та піклування зробив такий висновок (свідоме нехтування батьківськими обов'язками, яке має постійний характер, не проявлення інтересу до дитини, особа батька становить реальну загрозу для дитини). Висновок не містить мотивів, з яких орган опіки та піклування прийшов до висновку, що вказана дія буде відповідати інтересам дитини.
Отже, висновок органу опіки та піклування не може бути беззаперечним доказом для підтвердження факту умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та необхідності застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька як особи, що становить реальну загрозу для доньки, її здоров'я та психічного розвитку судом не встановлено, позивачка зворотного не довела.
Посилання позивачки на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки не можуть бути достатньою підставою для задоволення позову, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв'язків між ним та дитиною, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції з боку матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо його дитини (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20).
Також суд зазначає, що наявність заборгованості зі сплати аліментів, саме по собі не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька/матері до надання їй належного утримання (постанова Верховного Суду від 23 квітня 2020 року (справа №420/1075/17).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Відтак, на думку суду, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у даному випадку тих виняткових обставин, для можливості застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини.
Узагальнюючи наведене суд констатує, що пред'явлений позов є не доведеним та не підлягає задоволенню.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 24 грудня 2025 року.
Суддя Юлія КОВТУН