Справа № 201/16374/25
Провадження № 1-кс/201/5444/2025
24 грудня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000599 від 30.04.2025 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5, ч. 4 ст. 111-1 КК України,
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000599 від 30.04.2025 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання прокурора посилався на те, що у провадженні слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях під процесуальним керівництвом прокурорів відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури перебуває кримінальне провадження № 22025050000000599 від 30.04.2025 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.
Громадянин України ОСОБА_4 усвідомлюючи, що основною метою діяльності терористичної організації «днр» є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, діючи, з корисливих мотивів, з метою її фінансування та матеріального забезпечення, почав поставляти формений та спеціальний одяг для структурних підрозділів т.зв. «міністерства надзвичайних ситуацій днр» та незаконного збройного формування «оплот», сплачуючи податки та збори до т.зв. «бюджету днр».
Станом на червень 2015 року ОСОБА_4 , як засновником та директором «ООО «Востокспецсервис», зареєстрованої в м. Донецьк на ТОТ Донецької області, на підставі укладеного з структурними підрозділами т.зв. «мчс днр» договору на пошив та реалізацію речового майна, а саме форменого та спеціального одягу, реалізовано вказаної продукції на загальну суму 93 106 грн., чим забезпечено фінансування діяльності НЗФ. У липні того ж року ОСОБА_4 , реалізовано вказаної продукції на загальну суму 94 143 грн (на той період розрахунок та бухгалтерський облік вівся в гривнях).
В подальшому, з грудня 2015 року до груденя 2016 року ОСОБА_4 , будучи засновником та директором «ООО «Востокспецсервис» на підставі укладеного із структурними підрозділами т.зв. «мчс днр» договорів на пошив та реалізацію речового майна - форменого та спеціального одягу, реалізував вказану продукцію на суму 470 145 рос. руб., чим забезпечив фінансування діяльності терористичної організації «днр».
Крім цього, у 2024 році ОСОБА_4 , фактично контролюючи діяльність російської фірми «ООО «Индиго Трейд» (рф, г. Воронеж) та ТОВ «Бест Текст» (Івано-Франківська обл., м. Калуш), через іноземні компанії «United Stream OU» (Естонія) і «UAB Unispektras» (Литва), налагодив постачання тканини виробництва російської компанії ООО "ЧАЙКОВСКАЯ ТЕКСТИЛЬНАЯ КОМПАНИЯ" (рф Пермский край, город Чайковский) через офіційного дистриб'ютора в рф «ООО «Бумеранг Текстиль» (рф, г. Иваново) в Україну в обхід санкційних обмежень, що накладених на російську компанію ООО "ЧАЙКОВСКАЯ ТЕКСТИЛЬНАЯ КОМПАНИЯ" на підставі указу Президента України № 276/2023 від 12.05.2023, на суму 7 млн. 38 тис. рос. руб.
Також, ОСОБА_4 володіє рядом підконтрольних йому підприємств, директорами та засновниками яких рахуються треті особи. Так, на даний час вживаються заходи для встановлення всіх підконтрольних ОСОБА_4 підприємств та залучених ним осіб, які в тому числі були залучені до протиправної діяльності.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у веденні господарської діяльності ОСОБА_4 допомагає його дружина ОСОБА_5 яка обізнана про господарську діяльність ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території Донецької області, із використанням «ООО «Востокспецсервис» та фінансуванням терористичної організації ДНР. Крім того ОСОБА_5 безпосередньо обізнана, у постачанні ОСОБА_4 продукції з території РФ на підконтрольну Україні територію, в обхід санкційних обмежень та порушення вимог санкційного законодавства.
18.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 №201/15860/25 від 10.12.2025 року проведено обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено предмети і документи.
18.12.2025 ОСОБА_4 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.
18.12.2025 в ході обшуку вилучені предмети і документи оглянуто, та встановлено, що вони можуть бути використані, в якості доказів протиправної діяльності ОСОБА_4 , а також підконтрольних йому підприємств та залучених ним осіб.
Вище згадані обставини свідчать про те, що вказані предмети можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження.
18.12.2025 постановою слідчого вилучені предмети та документи визнані речовими доказами по кримінальному провадженню №22025050000000599 від 30.04.2025.
Вилучення зазначених предметів та документів, не перешкоджають у здійсненні ОСОБА_5 підприємницької діяльності.
За таких обставин, вказані вище предмети, можуть мати по кримінальному провадженню значення речових доказів, оскільки є предметами та засобами кримінального правопорушення, та можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. В даний час вищевказаний предмет знаходяться у службовому приміщенні СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України арешт, призначений для забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Відповідно до ст. 98 КПК України таким майном можуть бути матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна у даному випадку є забезпечення збереження речових доказів на початковому етапі кримінального провадження (пп. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України)
Отже, на підставі викладеного арешт відповідає вимогам розумності та є співрозмірним з огляду на завдання кримінального провадження у розумінні ст. 2 КПК щодо захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131-132, 170-172 КПК України, прокурор просить клопотання задовольнити.
Прокурор та особа, у якої було вилучено майно, у судове засідання для розгляду клопотання не з'явилися, про час та місце його розгляду повідомлені належним чином. Прокурор надав заяву про розгляд клопотання про арешт майна за її відсутності.
Зважаючи на положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого погоджене прокурором підлягає задоволенню, виходячи з такого.
З матеріалів клопотання та доданих до нього документів слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях під процесуальним керівництвом прокурорів відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури перебуває кримінальне провадження № 22025050000000599 від 30.04.2025 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.
18.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 №201/15860/25 від 10.12.2025 року проведено обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено:
1. Мобільний телефон Iphone 16Pro, IMEI: НОМЕР_1 , з номером телефону НОМЕР_2 ;
2. Ноутбук MacBook air13, серійний номер C1MPF81WG941 із зарядним пристроєм до нього;
3. Аркуш паперу А4 з друкованими записами, що починаються на «Донецкая народная республика Доверенность» на ім'я ОСОБА_4 з проставленими на них відтисками печаток чинього кольору. Також наявний друкований запис «Серия СБ118218;
4. Аркуш паперу А4 з друкованими записами що починаються на «Фирма «ООО «Востокспецсервис»» та наявною датою «15 ноября 2017 г.»;
5. Аркуш паперу А4 з друкованими записами, що починаються на «Фирма ООО «Востокспецсервис» та наявною датою «15 ноября 2017 г.» та рукописними записами «Маленькая настольная машина»
18.12.2025 постановою слідчого вилучені предмети та документи визнані речовими доказами по кримінальному провадженню №22025050000000599 від 30.04.2025.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, в ч. 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Нормами чинного КПК України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
У відповідності до вимог ст. 171 КПК України, звертаючись з клопотанням про арешт майна, слідчий, прокурор має обґрунтувати свої вимог щодо наявності підстав для застосування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження викладених у клопотанні доводів.
Не доведення вказаних обставин, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Сукупність наданих суду матеріалів містить достатньо підстав вважати, що вилучені речі є доказами у даному кримінальному провадженні.?
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту на вказане вище майно у зазначений спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали вказують, що вище зазначене майно може зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на його відповідність ст. 98 КПК України.
Усі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу у судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Керуючись ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000599 від 30.04.2025 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5, ч. 4 ст. 111-1 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , предмети і документи:
1. Мобільний телефон Iphone 16Pro, IMEI: НОМЕР_1 , з номером телефону НОМЕР_2 ;
2. Ноутбук MacBook air13, серійний номер C1MPF81WG941 із зарядним пристроєм до нього;
3. Аркуш паперу А4 з друкованими записами, що починаються на «Донецкая народная республика Доверенность» на ім'я ОСОБА_4 з проставленими на них відтисками печаток синього кольору. Також наявний друкований запис «Серия СБ118218;
4. Аркуш паперу А4 з друкованими записами що починаються на «Фирма «ООО «Востокспецсервис»» та наявною датою «15 ноября 2017 г.»;
5. Аркуш паперу А4 з друкованими записами, що починаються на «Фирма ООО «Востокспецсервис» та наявною датою «15 ноября 2017 г.» та рукописними записами «Маленькая настольная машина».
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1