Справа № 509/5592/24
23 грудня 2025 року. с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
при секретарі судового засідання Пронози І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» Бойко Анастасії Вадимівни про розстрочення виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.04.2025 року по справі № 509/5592/24 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу КЕКС» про захист прав споживача, -
Представник Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» Бойко Анастасія Вадимівна звернулась до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеськоїобласті від 23.04.2025року по справі №509/5592/24 за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу КЕКС» про захист прав споживача.
В обгрунтуванння заяви, представник зазначає, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.04.2025 р. задоволено позов ОСОБА_1 до ОК «КЕКС» про захист прав споживачів, а саме: розірвано Персональний меморандум Асоційованого члену кооперативу №KS-010-05/0004 від 13.11.2020 року, стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 595 548, 77 грн., стягнуто судовий збір у загальному розмірі 7166,69 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29.10.2025 р. було залишено без змін рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.04.2025 р.
Загальна сума грошових коштів, яку кооператив повинен сплатити Позивачу становить 602 715,46 грн, кооператив від виконання рішення не ухиляється, має намір виконати його в добровільному порядку, однак, через скрутне фінансове становище звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення
ОСОБА_1 подав до суду письмове заперечення, яке обгрунтовує тим, що зазначені в заяві підстави для відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняють заявника від сплати коштів, окрім того, кооператив не надав до суду жодних доказів скрутного майнового стану.
Представник Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» подала до суду додаткові пояснення, в яких послалась існування заборгованості інвесторів по сплаті цільового та пайового внесків згідно підписаних Меморандумів про участь в діяльності кооперативу складає у розмірі 293 991 822, 21 грн, на підтвердження чого надала довідку.
Також представник кооперативу зазначила, що в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області та в Одеському апеляційному суді знаходиться більше 10 судових справі за позовами асоційованих членів щодо розірвання з ними аналогічних Персональних меморандумів та повернення їм сплачених коштів, через велику кількість асоційованих членів, яким необхідно повернути сплачені внески, одночасне стягнення цих коштів в повному обсязі може призвести до блокування діяльності кооперативу або банкрутства.
Представник заявника до судового засідання не з'явилась, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, повідомлений про дату та час судового засідання належним чином, заяв та клопотань не подавав.
Ознайомившись з заявою, дослідивши додані до заяви письмові докази, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Перелік обставин, що утруднює виконання судового рішення, наведений у цій статті, не є вичерпним, тому суд у кожному конкретному випадку повинен визначити, чи є обставини, на які посилається боржник, такими.
Таким чином, відстрочення виконання рішення суду може бути надане у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.
Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об'єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.
Судом встановлено, що на підтвердження скрутного матеріального стану, Заявником було надано довідку кооперативу від 10.12.2025 р., відповідно до якої вбачається, що станом на 10.12.2025 р. заборгованість інвесторів по сплаті цільового та пайового внесків згідно підписаних Меморандумів про участь в діяльності кооперативу складає 293 991 822, 21 грн
Також судом прийнято до уваги, що з початком повномасштабного вторгнення велика частина українських підприємств була змушена призупинити або обмежити виробництво, частина - переорієнтувалась на потреби ЗСУ. Безліч будівельних підприємств і об'єктів інфраструктури пошкоджено або зруйновано, багато підприємств на Півдні та Сході опинились на територіях активних бойових дій або в тимчасовій окупації, - так само, як і елементи логістики, постачальники сировини та комплектуючих. Енергетична криза, зокрема ушкодження інженерної інфраструктури, також негативно відобразилась на виробництві будівельної продукції. Галузь відчула гострий дефіцит сировини і будівельних матеріалів - скла, металовиробів, будівельних сумішей, цегли тощо.
Велику частку сировини і будівельних матеріалів доводиться імпортувати, але обсяги імпорту теж обмежені, оскільки портова інфраструктура практично не працює. Хоч протягом воєнного стану урядом прийнято ряд постанов по спрощенню ввезення окремих товарів, але багато будматеріалів все ще не потрапили до переліків. Також відбувається імпортозаміщення і перебудова логістичних зв'язків після відмови від товарів з росії і білорусі, які раніше були переважаючими у багатьох сегментах (таких, як ринок скловати, бітуму та ін).
Відбулося скорочення кількості кваліфікованого персоналу в галузі через мобілізацію і еміграцію за кордон. Частина проектних і підрядних організацій припинили або скоротили свою діяльність, тому дефіцит персоналу відмічають практично всі учасники ринку.
Зростання собівартості зумовлене, не в останню чергу, вищезгаданими чинниками - здорожчанням ресурсів на фоні їх дефіциту (що стосується як вартості будівельних матеріалів, так і власне людських ресурсів). Сюди додається також коливання курсу, збільшення вартості паливно-мастильних матеріалів, енергетична криза, фактичне припинення товарного і комерційного кредитування, закладення постачальниками у вартість додаткових ризиків, перебудова зв'язків і логістики - все це впливає на собівартість будівництва.
У кінці 2022 року до обстрілів, руйнувань, порушення логістики додалась ще одна форс-мажорна обставина - блекаути, що позначилося і на галузі будівництва, що обмежило темпи та обсяги виконання робіт, оскільки альтернативні джерела не покривають потреби підприємств повністю.
Також, з одного боку, купівельна спроможність населення значно зменшилася. З іншого - навіть за наявності коштів, в умовах невизначеності покупці важко наважуються інвестувати в нерухомість, частина потенційних асоційованих членів займає вичікувальну позицію. Таким чином, платоспроможний попит в цілому дуже суттєво знизився. За рахунок внутрішньої міграції попит на житлову нерухомість значною мірою формують внутрішньо переміщені українці, більшість з яких все ж не є потенційними покупцями нерухомості з огляду на відсутність заощаджень.
Окрім того, багато існуючих асоційованих членів виїхали за кордон або їх матеріальний стан значно погіршився, що призвело до того, що внески не сплачувались своєчасно, що також уповільнило будівництво, однак не дивлячись на це, Кооператив не припиняв будівництва та не відмовлявся від своїх зобов'язань.
Вищевикладені обставини призвели до того, що кооператив зараз знаходиться у скрутному фінансовому стані, при цьому продовжує будівництво та намагається виконати свої зобов'язання, внаслідок чого не має можливості виплатити Позивачу повну суму грошових коштів, вказану в судовому рішенні.
Оцінюючи посилання представника заявника щодо винятковості обставин для відстрочення вищезгаданого рішення, на предмет обґрунтованості та відповідності положенням ч.3 ст.435 ЦПК України, суд вважає їх такими, що відповідають критерію винятковості, та не свідчать про неможливість виконувати обов'язок чоловіка утримувати дружину до досягнення дитиною трирічного віку.
Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.
Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто, стягувача.
Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.
Приймаючи до уваги те, що заявник має намір добровільно виконати рішення суду, на думку суду, розстрочення виконання рішення не буде надмірним тягарем для Позивача, на думку суду, з урахуванням тяжкого фінансового положення Заявника.
Так, стягнення заборгованості одноразовим платежем на користь Позивача може привести до блокування діяльності Кооперативу або його банкрутства, оскільки в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області та в Одеському апеляційному суді знаходиться більше 10 судових справ за позовами асоційованих членів щодо розірвання з ними аналогічних Персональних меморандумів та повернення їм сплачених коштів, а отже через велику кількість асоційованих членів, яким необхідно повернути сплачені внески зробити це одноразовим платежем не вбачається мождивим.
Також суд враховує те, що розстрочення виконання рішення суду не буде створювати занадто привілейовані умови для Заявника, оскільки такі дії спрямовані саме на забезпечення виконання рішення суду, а не задля уникнення виконання рішення суду, і на відновлення порушених прав Позивача, як стягувача.
З огляду на доводи заявника, викладені у заяві про розстрочення виконання судового рішення, а також враховуючи долучені до вказаної заяви докази щодо матеріального стану заявника, суд приходить до висновку про необхідність задоволення поданої заяви та розстрочення виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.04.2025 р. суду по справі № 509/5592/24.
Відповідно до ч.5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З урахуванням вищенаведеного, розстрочити судове рішення слід з оплатою рівними частинами по 120 543 грн. 09 коп., щомісячно, починаючи з грудня місяця 2025 року по 23.04.2026 року.
Керуючись ст. ст.258-260,351-354,435 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» Бойко Анастасії Вадимівни про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.04.2025 р. суду по справі № 509/5592/24, за яким стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «КЕКС» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 595 548, 77 грн., стягнуто судовий збір у загальному розмірі 7166,69 грн., з оплатою рівними частинами по 120 543 (сто двадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 09 коп., щомісячно, починаючи з грудня місяця 2025 року по 23.04.2026 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Є.М. Панасенко